16 лютого 2017 р. справа № 804/8789/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чорної В.В.
при секретарі судового засідання Максименко Е.М.
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Краснікової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення № 97/13-01 від 29.11.2016 року, -
08 грудня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № 97/13-01 від 29.11.2016 р. щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1
В обґрунтування позову, позивач посилається на безпідставність оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України таке рішення має бути прийнято за результатом проведених контрольно-перевірочних заходів, які відповідачем не вживались, акт перевірки не складався. Отже, оскільки акт перевірки відсутній, то у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, відповідач посилається на вимоги абз.9 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 та п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2015 року, а тому не могли бути застосовані до господарської діяльності за 3-4 квартал 2014 року.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у письмових запереченнях зазначив, що контролюючим органом було встановлено отримання позивачем доходу у 3-4 кварталах 2014 року від юридичної особи ПАТ «Банк професійного фінансування», яка не є платником єдиного податку, тобто факт надання послуг, які не входять до переліку послуг, що дозволяється здійснювати платнику другої групи платників єдиного податку. Отже, зважаючи на приписи п.п.291.1.4 п.291.4 ст.291 ПК України, позивачу було анульовано реєстрацію платника єдиного податку (а.с. 24-29).
В судовому засіданні 16.02.2017 року позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача за довіреністю Краснікова Ю.О. просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, наведені у запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 11.08.2006 року, та перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків та зборів. З 01.01.2012 року позивач зареєстрований платником єдиного податку другої групи із застосуванням 15% ставки податку, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
19.10.2016 року Західно-Донбаською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 94 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2014 року (а.с.13).
Вказане рішення прийнято відповідно до п.п.3 п.299.10 ст.299, абз.9 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України шляхом виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з 01.10.2014 року. Рішення вмотивовано тим, що ФОП ОСОБА_1 згідно договору оренди нежитлового приміщення від 14.08.2014 р. надавав в оренду частину нежитлового приміщення площею 49,8 кв.м. ПАТ «Банк професійного фінансування», та згідно відомостей ЦБД, отримав дохід за 2014 рік - 50 243,80 грн., за 2015 рік - 53 304,19 грн.
Листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11.11.2016 р. №7318/10/04-36-13-02-07 позивача повідомлено, що згідно інформації, наданої Західно-Донбаською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, ним порушено вимоги п.291.4 ст.291, абз.9 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України, а саме: застосовуючи спрощену систему оподаткування 2 групи, надано послуги суб'єкту господарювання - неплатнику єдиного податку ПАТ «Банк професійного фінансування». Анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку здійснено відповідно до вимог п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України.
Листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.11.2016 р. №7730/10/04-36-13-02-07 позивача повідомлено, що ФОП ОСОБА_1 надавались послуги неплатнику єдиного податку ПАТ «Банк професійного фінансування» в 3 кварталі 2014 року, тому з 01.01.2015 року, у відповідності до п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України, він зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування, тобто, відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування. Але позивач продовжив застосовувати спрощену систему оподаткування, тому реєстрація платником єдиного податку підлягала анулюванню з 01.01.2015 року. З огляду на викладене, Західно-Донбаська ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області повинна була анулювати реєстрацію платника єдиного податку з 01.01.2015 р., тому реєстрація з 01.01.2014 р. буде відновлена.
29.11.2016 року Західно-Донбаською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 97/13-01 щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2015 року (а.с. 19).
Вказане рішення прийнято з посиланням на п.п.3 п.299.10 ст.299, абз.9 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України та лист Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.11.2016 р. №12879/7/04-36-13-02-12-05, шляхом виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з 01.01.2015 року.
Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Пунктом 291.4 ст.291 Податкового кодексу України (в редакції Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 р.) передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Згідно підпункту 9 п.п.298.2.3 п.298.3 ст.298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
Пунктом 299.10 ст.299 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 як орендодавцем укладено з ПАТ «Банк професійного фінансування» договір оренди нежитлового приміщення від 14.08.2014 р., предметом якого є надання в оренду у строкове платне користування частини нежитлового приміщення за адресою: м.Павлоград, вул. К.Маркса, 44/50-110.
Актами приймання-передачі нежилого приміщення від 19.08.2014 р. та від 30.06.2015 р. підтверджено передачу орендованого нежилого приміщення орендарю ПАТ «Банк професійного фінансування», та, відповідно, повернення орендодавцю.
Згідно даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків, податковим органом встановлено, що позивачем протягом 3-4 кварталу 2014 року та 1-2 кварталу 2015 року отримано дохід від ПАТ «Банк професійного фінансування», що знаходиться на загальній системі оподаткування і не є платником єдиного податку, що підтверджується інформацією з Єдиної бази даних про платників податків - юридичних осіб ДФС України. Відповідно до відомостей ЦБД, ФОП ОСОБА_1 отримав дохід від ПАТ «Банк професійного фінансування» за 2014 рік - 50 243,80 грн., за 2015 рік - 53 304,19 грн.
Відповідні докази залучені до матеріалів справи.
ФОП ОСОБА_4 не заперечує факт отримання доходу у зазначених періодах від здачі в оренду нерухомого майна особі, яка не є платником єдиного податку.
Зазначене суперечить вимогам до платників єдиного податку другої групи, що в свою чергу свідчить про обов'язок такого платника перейти на сплату інших податків і зборів.
З огляду на викладене, та враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення вимог п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України та самостійно не змінено систему оподаткування, посадовими особами Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у відповідності до норм п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України винесено рішення про анулювання з 01.01.2015 року реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку № 97/13-01 від 29.11.2016 р.
Надаючи оцінку доводам позивача про те, що зміни до абз. 9 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України та п. 299.10 ст. 299 ПК України, які є підставою для прийняття оскаржуваного рішення, набрали чинності з 01.01.2015 року, а тому не підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, що мали місце у 3-4 кварталі 2014 року, суд не може прийняти до уваги, оскільки відповідач самостійно усунув допущену у попередньому рішенні № 94 від 19.10.2016 р. помилку при визначенні дати, з якої було анульовано свідоцтво ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку, відновив його реєстрацію, та наступним рішенням № 97/13-01 від 29.11.2016 р., яке оскаржується по даній справі, анулював дію цього свідоцтва з 01.01.2015 року. При цьому, порушення позивачем зазначених вище вимог Податкового кодексу тривало, оскільки дохід від надання послуг неплатнику єдиного податку він отримував і в 1-2 кварталах 2015 року, зокрема, 32 514,63 грн. - у 1 кварталі 2015 р., 20789,56 грн. - у 2 кварталі 2015 р. (а.с. 18).
Інших підстав для скасування оскаржуваного рішення позивач у позовній заяві не наводить.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Західно-Донбаської об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 23.02.2017 року.
Суддя В.В. Чорна