11 серпня 2016 р. Справа № 804/2510/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро адміністративну справу за позовомЛівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 25 000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг в сумі 25 000,00 грн.,який виник внаслідок несплати узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2015р. №5508-15, що відповідачем оскаржене не було. При цьому відповідно до ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом на суму податкового боргу відповідача виставлено податкову вимогу від 02.10.2015 р. №6186-25. Станом на теперішній час наявний податковий борг відповідачем у добровільному порядку не сплачений, що в свою чергу завдає збитків державі.Отже, станом на 11.08.2016 р. у ОСОБА_1 наявний податковий борг у сумі 25 000,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на підставі ст.87 Податкового кодексу України.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справибув належним чином повідомлений, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання його представник не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень на позов не надавав.
Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, перебуває на обліку уЛівобережній об'єднанійдержавнійподатковійінспекціїм.ДніпропетровськаГоловного управління ДФС у Дніпропетровській області,як платник податків.
Відповідно до облікової картки ОСОБА_1 власником приватного транспортного засобу - автомобіля PORCHECAYENNE 2012 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 4806куб.см., реєстрація транспортного засобу відбулась 30.04.2013 року.
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України, та введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 року №7/60 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста" вирішено викласти певні пункти рішення у новій редакції, а саме установити на території міста, зокрема, транспортній податок, визначивши об'єкт оподаткування, платників податку, податковий період та інші обов'язкові елементи транспортного податку згідно зі статтями 46-49, 267 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Відповідно до статей 34, 37 Закону України "Про дорожній рух" державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів. При цьому, забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів.
Особливості визначення дати першої реєстрації автомобілів, що були у користуванні визначені розділом 7 "Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року №379.
У разі, коли на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними.
Таким чином, датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні, правомірно дату їх першої реєстрації, що визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.
Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
30червня 2015 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцієюм.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №5508-15, яким ОСОБА_1визначено до сплати суму транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн.
Зазначене вище податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.06.2015 р. №5508-15 було направлено на адресу ОСОБА_1 та вручено останньому 24.07.2015 р., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення (а.с. 9).
Будь-яких доказів щодо оскарження ОСОБА_1податкового-повідомлення рішення «Ф» від 30.06.2015 р. №5508-15 матеріали справи не містять.
Відтак, сума, визначена за податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» від 30.06.2015 р. №5508-15є узгодженою та такою, що підлягає сплаті.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вимог ст.59 ПК України контролюючим органом було направлено на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ф» від 02.10.2015 р. №6186-25на загальну суму 25 000,00 грн.
Будь-яких доказів, щодо оскарження зазначеної вище податкової вимоги форми «Ф» від 02.10.2015 р. №6186-25матеріали справи не містять.
Відтак, сума визначена, за зазначеною вище податковою вимогою, є узгодженою та такою, що підлягає сплаті.
При цьому, всупереч ч.1 ст.71 КАС України відповідачем до суду не надано будь-яких доказів сплати наведеної вище суми податкового боргу.
Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За змістом приписів п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, відповідач як платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з п.95.1, п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем-суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості із сплати податкового боргу, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки, а також доказів оскарження податкового повідомлення-рішення, на підставі якого утворився цей податковий борг.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу- задовольнити повністю.
Стягнути зі ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 25000,00грн. (двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу, з урахуванням приписів ч. 8 ст. 183-2 цього Кодексу, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровській окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Турова