Справа №478/595/17
пров. №2/478/279/2017
12 червня 2017 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді Сябренко І.П.
за участю: секретаря Поліщук С.П.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок та на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства,
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок та на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарствав якому зазначив, що 21 липня 2015 року домовився з ОСОБА_2 про купівлю житлового будинку №13, розташованого по вулиці Пролетарська (Вишнева) в смт. Казанка Миколаївської області та сплатив останній 250000 грн. в рахунок оплати вартості зазначеного будинку. Проте нотаріально договір купівлі-продажу посвідчено не було у зв'язку з тим, що довірена особа відповідача ОСОБА_3 не з'явилась до нотаріуса для оформлення угоди. Посилаючись на те, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, відбулось повне виконання його умов, але відповідач ухилилась від його нотаріального посвідчення просив визнати за ним право власності на житловий будинок №13, розташований по вул. Пролетарська (Вишнева) в смт. Казанка Миколаївської області та на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1393 га, кадастровий номер 4823655100:37:033:0001.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала суду письмову заяву про розгляд справи в її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Вислухавши доводи позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом ( ст.328 ЦК України).
Частиною 2 статті 373 ЦК України зазначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, інших цивільно-правових угод (пункт «а» частини 1 статті 81, стаття 131 ЗК України).
У відповідності до положень статей 655, 657 ЦК України, частин 1, 2 статті 132 ЗК України угоди про перехід права власності на нерухомість та земельні ділянки укладаються у письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угода повинна містити назву сторін, вид і предмет угоди, документ, що посвідчує право власності на нерухомість, в тому числі землю, договірну ціну, права та обов'язки сторін, наявність обмежень, тощо.
Однією із підстав набуття права власності на земельну ділянку у відповідності до змісту статей 377, 657 ЦК України, статті 120 ЗК України є перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній, угода за якими укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Частинами 3 і 4 статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державної реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Матеріалами справи встановлено, що житловий будинок №13 з надвірними будівлями та спорудами, розташований по вул. Вишнева (Пролетарська) в смт. Казанка Миколаївської області належить ОСОБА_2 .
21 липня 2015 року ОСОБА_2 склала розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 140000 грн. за продаж житлового будинку №13 з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по вул. Вишнева (Пролетарська) в смт. Казанка Миколаївської області. 07 жовтня 2016 року ОСОБА_3, яка представляла інтереси ОСОБА_2 на підставі довіреності від 22.07.2016 року,склала розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 110149 грн. за продаж житлового будинку №13 з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по вул. Вишнева (Пролетарська) в смт. Казанка Миколаївської області. Як вбачається зі змісту розписки, останні не містять істотних умов договору купівлі-продажу, таких як, зокрема, належність нерухомого майна продавцю, передачі майна, тощо.
Договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки з власником у письмовій формі не укладався, нотаріально не був посвідчений та не реєструвався у встановленому порядку.
Обґрунтовуючи поданий позов, позивач ОСОБА_1 вважав видачу відповідачкою розписки про отримання грошей за продаж будинку достатньою підставою для набуття ним права власності у судовому порядку відповідно до положень частини 1 статті 120 ЗК України, частини 2 статті 220 ЦК України.
Разом з тим, необхідною умовою для визнання за позивачем права власності за положеннями статей 220, 328, 373, 377 ЦК України, статей 81, 131 ЗК України є наявність будь-якої цивільно-правової угоди, укладеної письмово між сторонами, предметом якої є житловий будинок і земельна ділянка, або цивільно-правової угоди, предметом якої є будинок, розташований на спірній земельній ділянці, яка могла бути письмово укладена між сторонами і нотаріально посвідчена, та які оспорювалися або не визнавалися попереднім власником.
Між тим, підтвердження таких правовідносин між сторонами відсутнє.
Отже, відсутність угоди між власником майна та його користувачем щодо передачі прав власності на користь останнього у будь-якої формі, передбаченої законом, є умовою для відмови у визнанні права власності у судовому порядку.
За таких обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок та на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, належить віднести на його рахунок.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок та на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, - відмовити.
Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, віднести на його рахунок.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Казанківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а сторони, які не були присутніми у судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя