19 червня 2017 року м. Київ
Суддя Верховного Суду України Романюк Я.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасового адміністратора Ларченко Ірини Миколаївни публічного акціонерного товариства «Аван Банк» про стягнення банківсього вкладу,
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України із зазначеною заявою.
У порушення вимог статті 358 ЦПК України до заяви про перегляд судових рішень не додано документ про сплату судового збору.
Так, відповідно до підпункту 8 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, для розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень, судовий збір у розмірі, визначеному у відповідності до чинного законодавства, повинен бути сплачений та перерахований на рахунок Верховного Суду України з такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі, 22030102 р/о 31213207700007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030102, код банку отримувача - 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "судовий збір (Верховний Суд України, 060)" символ звітності 207.
На адресу Верховного Суду України слід надіслати оригінал документу про сплату судового збору.
Посилання заявниці на Закон України «Про захист прав споживачів», як на підставу звільнення від сплати судового збору, є безпідставними.
Оскільки першорядним нормативно-правовим актом національного законодавства, який регулює порядок справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір», то саме правові приписи, закріплені в наведеному законі, застосовуються при обчисленні судового збору, його сплаті, а також звільненні осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону.
За змістом змін до статті 5 Закону України «Про судовий збір», які прийняті пізніше, ніж Закон України «Про захист прав споживачів», убачається, що з 1 вересня 2015 року споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання заявника на положення Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути взяті до уваги.
До того ж, відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору саме за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Таким чином, оскільки навіть і в Законі України «Про захист прав споживачів» не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору за подання заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України, тому застосування до цивільно-процесуальних правовідносин щодо справляння судового збору саме правових приписів, закріплених у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не зумовлює звільнення її від сплати судового збору за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у даній справі.
Відповідно до частини 2 статті 359 ЦПК України суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам ЦПК України. У разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог статті 357
Керуючись статями 358, 359 ЦПК України,
Надати ОСОБА_1 строк до 10 липня 2017 року для усунення зазначених недоліків.
Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали заява буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Верховного Суду України Я.М. Романюк