Ухвала від 16.06.2017 по справі 757/37833/15-ц

УХВАЛА

16 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Лященко Н.П.,

Гуменюка В.І.,

Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2017 року касаційну ОСОБА_4 відхилено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення у справі нового рішення про задоволення його позовних вимог з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального права України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 40, 62 Конституції України та статті 62 Закону України «Про статус народного депутата України» .

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня, 3 серпня 2016 року, ухвал Верховного Суду України від 2 грудня 2009 року, 17 лютого, 17 листопада 2010 року та постанову Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року.

Перевіривши наведені в заявах доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі про перегляд якої подано заяву, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що позивач є публічною особою, президентом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП), а виходячи з інформації у зверненнях, які ОСОБА_5 офіційно отримувала, як народний депутат України, вона висловила свою критичну оцінку діяльності позивача, межа критики якого ширша, та навела отриману нею інформацію до відома інших осіб для перевірки та врахування згідно положень статті 40 Конституції України й статті 17 Закону України «Про статус народного депутата України» . Таку ж офіційну інформацію вона отримувала щодо кримінальних проваджень відносно посадових/службових осіб ТПП України, до яких відноситься і посада президента ТПП.

Висновки щодо застосування статті 62 Закону України «Про статус народного депутата України» зроблені в постанові Верховного Суду України від 2 квітня 2016 року, на яку посилається у своїй заяві ОСОБА_4, не суперечать висновку зробленому судом касаційної інстанції у справі про перегляд якої подано заяву.

Надані заявником ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня, 3 серпня 2016 року, ухвали Верховного Суду України від 2 грудня 2009 року, 17 лютого, 17 листопада 2010 року не можуть бути прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів та передав справу на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

УХВАЛИЛА:

У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про спростування недостовірної інформації до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Н.П. Лященко

В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук