Справа № 755/6407/17
"31" травня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040004765 від 03.04.2017 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Полтавської області, громадянина України, працюючого офіціантом в пабі «Мама не горюй», за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ПП «АРАБІКА», з базовою вищою освітою (бакалавр), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 02.04.2017 приблизно о 09 годині 50 хвилин перебуваючи у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що належить ФОП « ОСОБА_5 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , з метою заволодіння чужим майном, що перебуває у продажу, діючи умисно, з корисливих мотивів взяв з торгівельної полиці чоловічі кросівки «NIКЕ - АІR», кольору «хакі», артикул №А933-5, вартістю 500 гривень, що належать ФОП ОСОБА_5 .
В подальшому, ОСОБА_4 , без тривалого розриву в часі, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, та його дії залишаються непомітними для сторонніх осіб, усвідомлюючи, що вихід з магазину обладнано сигнальними рамками системи «антикрадіжка», з метою приховання своїх дій, зняв сигнальну магнітну кліпсу, якою було обладнано товар, та поклав собі в кишеню.
Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 сховав зазначені кросівки під куртку, в яку був одягнений.
Після чого, ОСОБА_4 з неоплаченим товаром - чоловічими кросівками «NIКЕ - АІR», кольору «хакі», артикул № А933-5, вартістю 500 гривень, що належить ФОП ОСОБА_6 , почав рухатись в напрямку виходу з приміщення магазину, проте на виході з магазину спрацювали сигнальні рамки системи «антикрадіжка», після чого ОСОБА_4 , помітивши, що до нього йде працівник охорони магазину, зупинився та не став виходити за межі торгового приміщення.
Таким чином ОСОБА_4 не вчинив усіх дій, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівником охорони при спробі вийти з даного магазину.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Крім повного визнання своєї вини у вчинені кримінального правопорушення ОСОБА_4 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України.
Тож, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, спосіб життя (раніше не судимий, не одружений, працює), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає належні соціальні зв'язки; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ст. 185 КК України, у виді штрафу.
При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні, обвинуваченому у вигляді особистого зобов'язання, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України і дані про його особу, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень на користь держави.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді особистого зобов'язання залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Речові докази: кросівки та сигнальну магнітну кліпсу залишити у володінні власника (володільця).
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
С у д д я : ОСОБА_1