04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" червня 2017 р. Справа№ 911/3997/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Чорної Л.В.
при секретарі судового засідання Кравченко Х.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Гуйван Т.П. - за довіреністю; Будниченко О.В. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Жданов В.Г. - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" на ухвалу господарського суду Київської області від 27.02.2017
у справі № 911/3997/16 (суддя Христенко О.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України
до Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Креатив"
про стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на заставлене майно
Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" про стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання приватним акціонерним товариством "Креатив" умов Кредитних договорів № 151213К17 від 21.08.2013, № 151214К12 від 10.06.2014, № 151214К16/ЕЕР-17ЕХІМ від 19.09.2014, укладених в рамках Генеральної угоди № 151308N2 від 17.11.2008, в забезпечення виконання зобов'язань за якими між позивачем та відповідачем укладений Іпотечний договір № 151214Z29 від 06.08.2014, відповідно до умов якого відповідачем передано позивачу в іпотеку майно, передбачене зазначеним договором та Договір застави № 151214Z30 від 19.08.2014, згідно з яким відповідачем передано банку в заставу виробниче обладнання, визначене вказаним договором.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2016 порушено провадження у справі 911/3997/16.
Ухвалою суду від 11.01.2017 залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Креатив".
13.02.2017 позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому, з метою визначення початкової ціни предмета іпотеки та застави, яка у разі задоволення судом позову, повинна визначатись в рішенні суду, для його подальшої реалізації, просить суд призначити у справі судову експертизу, проведення якої пропонує доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2017 у справі № 911/3997/16 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про призначення у справі № 911/3997/16 судової експертизи, призначено у справі № 911/3997/16 судову експертизу для визначення ринкової вартості заставленого нерухомого та рухомого майна, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; зупинено провадження у справі № 911/3997/16 до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновку експертів.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити ухвалу господарського суду Київської області від 27.02.2017 у справі № 911/3997/16 в частині мотивів та підстав зупинення провадження і зупинити провадження з підстав призначення у справі оціночно-будівельної експертизи, товарознавчої експертизи та фінансово-кредитної (економічної) експертизи з мотивів наведених в апеляційній скарзі. У зв'язку із зупиненням провадження з підстави призначення фінансово-кредитної експертизи, просить прийняти нове рішення в частині надання вказівки на дії щодо призначення у справі № 911/3997/16 судової фінансово-кредитної (економічної) експертизи та покладення на відповідача витрат на проведення експертизи до вирішення справи по суті та просить поставити на вирішення експерта питання, перелік яких наведений в прохальній частині апеляційної скарги.
Також, скаржник просить суд поновити пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Чорної Л.В. поновлено Товариству з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" на ухвалу господарського суду Київської області від 27.02.2017 у справі № 911/3997/16 до провадження, розгляд справи призначено на 07.06.2017.
07.06.2017 через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В судове засідання 07.06.2017 представник відповідача не з'явився, проте відповідач 07.06.2017 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю проходження лікувальних процедур у медичному закладі його представником.
Розглянувши вказане клопотання, колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).
Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Отже, саме лише посилання сторони на неможливість представника юридичної особи бути присутнім у судовому засіданні не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, а також забезпечити присутність в засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, участь його представника в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та розглядає скаргу на підставі наявних в справі документів, яких достатньо для її вирішення.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" про стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на заставлене нерухоме та рухоме майно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання приватним акціонерним товариством "Креатив" умов Кредитних договорів № 151213К17 від 21.08.2013, № 151214К12 від 10.06.2014, № 151214К16/ЕЕР-17ЕХІМ від 19.09.2014, укладених в рамках Генеральної угоди № 151308N2 від 17.11.2008, в забезпечення виконання зобов'язань за якими між позивачем та відповідачем укладений Іпотечний договір № 151214Z29 від 06.08.2014, відповідно до умов якого відповідачем передано позивачу в іпотеку майно, передбачене зазначеним договором та Договір застави № 151214Z30 від 19.08.2014, згідно з яким відповідачем передано банку в заставу виробниче обладнання, визначене вказаним договором.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Виходячи зі змісту поняття "ціна" як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
За ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Абзацом 1 пункту 1.4 Іпотечного договору № 151214Z29 від 06.08.2014 визначено, що станом на дату укладення договору, заставна вартість предмету іпотеки, становить 28 175 543,00 грн. (ринкова вартість предмета іпотеки у розмірі 35 971 377,00 грн. визначена у звіті про оцінку предмету іпотеки від 15.08.2013, виконаного ТОВ "Кредитне брокерське агентство" помножена на розмір заставного дисконта, що встановлений іпотекодержателем). В подальшому заставна вартість предмету застави змінюється з урахуванням положень пп. 2.1.9 договору.
Відповідно до п. 6.7 договору іпотеки початкова ціна предмета іпотеки для його продажу на прилюдних торгах визначається у встановленому законодавством порядку.
Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Генеральною угодою між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ПАТ "Яготинське хлібоприймальне підприємство" укладено Договір застави 151214Z30 від 19.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 791.
Відповідно до пп. 2.1.5 п. 2.1 ст. 2 Договору застави, Заставодержатель має право за рахунок Предмету застави задовольнити вимоги, зазначені в Договорі застави та Кредитному договорі в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, неустойку, пеню, необхідні витрати на утримання Предмету застави, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, витрати, що будуть понесені Заставодержателем при зверненні стягнення на предмет застави, його реалізації.
У відповідності до ст. 21 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору, є одним з видів забезпечувальних обтяжень.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (право застави) (ст.572 Цивільного кодексу України).
З огляду на приписи статті 583 ЦК України, статті 11 Закону України "Про заставу", заставодавцем може виступати як сам боржник, так i третя особа (майновий поручитель). Майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави.
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Водночас, у відповідності до ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
В п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватись лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Згідно з п. 1 ч.2 ст.79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.
Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене необхідністю встановлення фактичних даних, які можуть бути встановлені лише за допомогою експертного дослідження та неможливістю вирішення спору по суті за відсутності відповідних висновків.
Отже, враховуючи те, що у справі було призначено судову експертизу для визначення ринкової вартості предметів іпотеки та застави, на які звертається стягнення, що входить до предмета доказування у даній справі та потребує спеціальних знань, місцевий господарський суд правомірно згідно ст. 79 ГПК України зупинив провадження у справі до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновку експертів.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача з відмовою суду у задоволенні його клопотання щодо призначення у справі судової фінансово-кредитної (економічної) експертизи.
Як вбачається з матеріалів справи 01.02.2017 до суду першої інстанції від відповідача надійшло клопотання від 30.01.2017 про призначення судової фінансово-кредитної (економічної) експертизи та запропоновано суду винести на вирішення експерта питання, перелік яких міститься в клопотанні.
В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що з доданих до позовної заяви розрахунків та довідки-розрахунків не зрозуміло чи відповідає розрахунок заборгованості умовам генеральної угоди та кредитних договорів та яким чином нараховувались проценти за кредитними договорами, яким чином визначалась процентна ставка, зокрема, плаваюча з урахуванням базової ставки LIBOR 6m для доларів США та чи відповідала зазначена ставка умовам договорів та дійсним її розмірам на дати розрахунків. За твердженням відповідача, позивачем не надано жодного первинного документа, що підтверджує видачу коштів та рух коштів взагалі, а надані виписки не відносяться до поточних рахунків ПАТ "Креатив" і не підтверджують факт видачі та повернення кредитних коштів, а деякі взагалі не містять відомостей. При цьому, на думку відповідача для перевірки наданого позивачем розрахунку та надання альтернативного розрахунку, зустрічний розрахунок може бути здійснений лише експертом із окремою спеціальністю фінансово-кредитних операцій.
Суд першої інстанції розглянувши в судовому засіданні 27.02.2017 клопотання відповідача про призначення судової фінансово-кредитної (економічної) експертизи дійшов висновку про відмову в його задоволенні.
Колегія суддів вважає такий висновок суду правомірним, оскільки з'ясування обставин правильності здійснення позивачем розрахунку боргу, який виник у зв'язку з порушенням позичальником- приватним акціонерним товариством "Креатив" своїх зобов'язань за кредитними договорами, відноситься до повноважень суду шляхом надання оцінки умовам договорів у сукупності з іншими доказами, на яких ґрунтується розрахунок позивача.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала винесена з правильним застосуванням ст. 79 ГПК України, а тому відсутні підстави для її зміни чи скасування.
Апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" на ухвалу господарського суду Київської області від 27.02.2017 у справі № 911/3997/16 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 27.02.2017 у справі № 911/3997/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/3997/16 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Г.В. Корсакова
Судді О.О. Хрипун
Л.В. Чорна