14.06.2017 року Справа № 904/11674/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач),
суддів: Антонік С.Г., Дармін М.О.,
Секретар судового засідання Пінчук Є.С.
Представники сторін:
від відповідача: Черкавський Ю.С., довіреність №02-36/3001 від 10.11.2016 р., представник;
представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю матеріальна база "Комплект» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2017р. у справі №904/11674/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Матеріальна база "Комплект", м. Дніпро
до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в місті Дніпро, м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна
про визнання недійсним іпотечного договору
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2017 року (суддя: Панна С.П.) в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на збільшення розміру вартості предмету іпотеки за іпотечним договором договором без згоди іпотекодавця, що є відсутністю в іпотечному договорі однієї з істотних умов.
Крім того, скаржник зазначив, що засновники товариства не надавали згоди на укладення договору іпотеки.
В апеляційній скарзі також зазначено про помилкове застосування господарським судом строку позовної давності, на підставі чого у задоволені позову було відмовлено.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача, якого належним чином повідомлено про час та місце розгляджу справи.
В судовому засіданні 14.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 27.09.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", та товариством з обмеженою відповідальністю матеріальна база "Комплект" було укладено іпотечний договір № 810, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 4568 (далі - Іпотечний договір).
Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання ОСОБА_3 (далі - позивальник 1) зобов'язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/317-6 від 27.09.2006 року, укладеного між позичальником 1 та іпотекодержателем,; ОСОБА_4 (далі - позичальник 2) зобов'язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/318-6 від 27.09.2006 року., укладеного між позичальником 2 та іпотекодержателем, а саме: в житловому будинку літ. А-17, у прибудові літ. А'-1 частина приміщення № 157 поз. 1-9, 45-56, загальною площею 483,5 кв.м.; ганки а-1, а-2, а-3, а-4; естакада а. . В загальному користуванні: поз. 26 загальною площею 21,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. АДРЕСА_1, надалі за текстом - "Предмет іпотеки".
09.07.2009 року між відповідачем та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 09.2/318-6 від 27.09.2006 року згідно з умовами якої Сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, визначених Договором, а саме п. 1.1.1.: "Надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", зі сплатою 14 (чотирнадцять) процентів річних, починаючи з 01.07.2008 року, в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 148 000,00 (сто сорок вісім тисяч) доларів США, з наступним графіком зниження максимального ліміту заборгованості ...".
Також, 09.07.2009 року між Відповідачем та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 09.2/317-6 від 27.09.2006 року, згідно з умовами якої Сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, визначених Договором, а саме п. 1.1.1.: "Надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", зі сплатою 14 (чотирнадцять) процентів річних починаючи з 01.07,2008 р., в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 148 000,00 (сто сорок вісім тисяч) доларів США, з наступним графіком зниження максимального ліміту заборгованості ...".
Посилаючись на те, що результатом укладення вищезазначених Додаткових угод сталопідвищення процентної ставки з 13 % до 14 % річних за Кредитними договорами починаючи з 01.07.2008 р., що на думку відповідача, стало результатом підвищення ступеню ризику повернення кредиту, а також підвищення рівня відповідальності Позивача як іпотекодавця, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору іпотеки недійсним.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір має містити обов'язкові умови, відсутність яких може бути наслідком визнання його недійсним у судовому порядку. Так, ч. 2 ст. 18 Закону передбачено, що іпотечний договір має містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
Як правомірно встановлено господарським судом спірний іпотечний договір містить всі істотні умови, які є необхідними для такого виду правочинів, зокрема, зміст та обсяг основного зобов'язання, що визначаються як кредитним договором, так і договором іпотеки з урахуванням додаткових угод до них, які є невід'ємними частинами основних договорів.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що збільшення розміру вартості предмету іпотеки за іпотечним договором відбулось без згоди іпотекодавця, що і є відсутністю в іпотечному договорі однієї з істотних умов, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки матеріали справи місять пояснення приватного нотаріусу Римської А.В. (а.с.39), в яких зазначено, що виправлення вносились в день посвідчення договору та за згодою обох сторін правочину, при внесенні виправлень щодо вартості предмету іпотеки виправлення застережені перед підписами сторін та в кінці посвідчувального напису.
Крім того, необгрунтовані посилання в апеляційній скарзі щодо ненадання засновниками своєї згоди на укладення договору іпотеки, оскільки, згідно з п.3.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. № 11 «Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).».
Безпідставними є посилання скаржника на те, що засновники товариства не надавали згоди на укладення додаткової угоди до спірного договору, згідно з умовами якої було збільшено відсоткову ставку з 13% річних до 14% річних, оскільки між сторонами було укладено додаткові угоди, де було вирішено питання про збільшення відсоткової ставки (а.с.21-22).
ОСОБА_3, який підписав додаткову угоду, як позичальник, є директором іпотекодавця - товариства з обмеженою відповідальністю Матеріальна база "Комплект". Ним особисто було отримано примірники додаткових угод 09.07.2009р. (в день їх укладання), про що свідчить його підпис на обороті аркушів 21-22.
Що стосується посилань в апеляційній скарзі на помилкове застосування господарським судом строку позовної давності, апеляційний виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача.
Господарським судом відмовлено в задоволені позову, посилаючись на необгрунтованість позовних вимог.
Та обставина, що господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову по суті у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, вказав на пропуск строку позовної давності, не є підставою для скасування правомірного рішення, оскільки господарським судом зроблено правильний висновок про необґрунтованість позову.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстав для її скасування немає. Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у завдоленні позову.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю матеріальна база "Комплект залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2017р. у справі №904/11674/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя С.Г. Антонік
Суддя М.О. Дармін
Постанова виготовлена в повному обсязі 19.06.2017року.