"14" червня 2017 р.Справа № 916/937/17
За позовом: Прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради;
До відповідачів: 1. Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради; 2. Приватного підприємства «Ферст Стоун»;
про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії;
Суддя Оборотова О.Ю.
За участю представників сторін:
Від прокуратури: Францевич В.В. за посвідченням №035088 від 13.05.2015р.;
Від позивача: Осік А.С. за довіреністю від 04.04.2017р.;
Від відповідача 1: Зубенко В.О. за довіреністю від 10.05.2017р.;
Від відповідача 2: Прощенко К.П. за договором про надання правової допомоги від 27.05.2017р.;
СУТЬ СПОРУ: 19.04.2017р. Прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області позовною заявою до відповідачів: Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, Приватного підприємства «Ферст Стоун» (далі - ПП «Ферст Стоун») про визнання недійсним договору №02/с-2016 від 15.04.2016р. та зобов'язання повернути на користь Одеської міської ради берегозахисну споруду у вигляді траверса №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, яка розташована в районі пляжу «Дельфін».
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.04.2017 року порушено провадження у справі № 916/937/17 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
15.05.2017р. за вх.№10690/17 до господарського суду Одеської області від Одеської міської ради надійшли пояснення, відповідно до яких позивач підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі.
29.05.2017р. за вх.№11777/17 до господарського суду Одеської області від Одеської міської ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
29.05.2017р. за вх.№11789/17 до господарського суду Одеської області від Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради надійшли письмові пояснення.
09.06.2017р. за вх.№2-3097/17 до господарського суду Одеської області від прокурора надійшла заява про зміну предмету спору, відповідно до якої прокурор просить суд визнати недійсним договір №02/с-2016 від 15.04.2016р. та зобов'язати ПП Ферст Стоун» звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді траверса №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, яка розташована в районі пляжу «Дельфін».
09.06.2017р. за вх. №12695/17 від прокурора надійшло клопотання про витребування у відповідачів відомостей щодо виконання спірного договору про співробітництво.
09.06.2017р. за вх.№12696/17 до господарського суду Одеської області від Приватного підприємства «Ферст Стоун» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
В судовому засіданні 14.06.2017р. заяву прокурора про зміну предмету спору від 09.06.2017р. задоволено.
14.06.2017р. за вх.№13088/17 господарського суду Одеської області від прокурора надійшли додаткові пояснення по суті спору.
14.06.2017р. за вх.№13114/17 до господарського суду Одеської області від Одеської міської ради надійшло пояснення по суті позовних вимог.
14.06.2017р. за вх.№13087/17 до господарського суду Одеської області від прокурора надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи, що в зв'язку зі складністю зазначеної справи.
У судовому засіданні 14.06.2017р., судом відмовлено у задоволенні клопотання Прокурора про колегіальний розгляд справи, оскільки ані прокурором, ані позивачем не доведено в чому полягає складність справи, а тому суд вважає дане клопотання необґрунтованим. Крім цього, строк розгляду справи скінчується 19.06.2017р. з метою недопущення порушення процесуальних строків, оскільки необґрунтовані клопотання призводять до штучного затягування судового процесу, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.
У судовому засіданні 14.06.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд встановив:
15.04.2016р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Приватним підприємством «Ферст Стоун» укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин № 02/с-2016 (договір).
Відповідно до п.п. 1.1.- 1.2. договору сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані. Для реалізації спільного проекту задіюється берегозахисна споруда у вигляді траверса №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, яка розташована в районі пляжу «Дельфін».
Відповідно до п. 1.3 спірного договору, що ПП «Ферст Стоун» бере на себе зобов'язання виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди.
Також, у п. 1.4. договору зазначено, що берегозахисна споруда є власністю територіальної громади міста Одеси, а Підприємству надається право користуватися нею виключно для реалізації вищезазначених цілей та згідно умов даного договору.
Пунктом 2.4.1. договору встановлено, що ПП «Ферст Стоун» має право користуватися берегозахисною спорудою у вигляді траверса №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, який розташований в районі пляжу «Дельфін» згідно з цільовим призначенням берегозахисної споруди та умовами даного договору протягом строку, на який він укладений.
Відповідно до п.6.1. даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Згідно з п. 6.2. договір укладений строком на 5 років та є чинним до 15.04.2021р. у разі неприпинення його дії у достроковому порядку передбаченому п.2.2.3. даного договору.
Чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було б укладено; достроково за взаємною згодою сторін, за рішенням суду або відповідно до п.2.2.3. цього договору; ліквідації Управління та/або підприємця.
Відповідно до позовної заяви та письмових пояснень, прокурор, вважає, що спірний договір є удаваним, та вчинений його сторонами для приховання іншого правочину, договору оренди комунального майна. Крім того, як похідна, була заявлена вимога про зобов'язання ПП «Ферст Стоун» звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді траверса №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, яке розташована в районі пляжу «Дельфін» оскільки на думку прокурора такий спосіб захисту спрямований на відновлення інтересів держави в особі Одеської міської ради, що власне і стало підставою для звернення до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.
Одеська міська рада в письмових поясненнях від 15.05.2017р. вказує, що в договорі про співробітництво та організацію взаємовідносин від 15.04.2016р. № 02/с-16 відсутні істотні умови договору про спільну діяльність, а також, спірний договір є договором оренди комунального майна, який укладено з порушенням встановлених чинним законодавством вимог, встановлених для договорів оренди комунального майна.
Представник Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради не заперечує з приводу задоволення позовних вимог.
Приватне підприємство «Ферст Стоун» заперечує з приводу задоволення позовних вимог.
Розглянувши та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши їх у сукупності та надавши відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів органів місцевого самоврядування.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, органи місцевого самоврядування, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Судом встановлено, що позивач не ініціював питання визнання спірного договору недійсним, а тому посилаючись на оціночну дефініцію «Інтересів держави», а також враховуючи недбале ставлення Одеської міської ради до виконання своїх обов'язків прокурор подав до Господарського суду Одеської області позов про визнання договору про співробітництво та організацію взаємовідносин № 02/с-2016 недійсним.
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦКУ встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п. 1.1 розділу 1 договору, сторони договору зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса та для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані.
Відповідно до п. 1.3 розділу 1 договору Підприємець бере на себе зобов'язання виконувати за власний рахунок поточний ремонт, або за необхідністю капітальний ремонт, та заходи з благоустрою берегозахисних споруд:
- траверс № 15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів.
Відповідно до п. 2.3 розділу 2 договору для досягнення цілей вказаних у розділі 1 договору, Підприємець зобов'язаний:
- за власні кошти, силами спеціалізованої організації, розробити проектну документацію з поточного та /або капітального ремонту берегозахисної споруди з елементами благоустрою прилеглої території та погодити її з Управлінням ІЗТМ та РУ а також Управлінням архітектури та містобудування у встановленому порядку до 01.05.16.
- після погодження проектної документації за власні кошти здійснити відповідні роботи передбачені проектною документацією у строк до 15.05.2016р.
Відповідно до п. 2.4.1 Підприємець має право користуватися берегозахисною спорудою, у вигляді траверса № 15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, який розташований в районі пляжу «Дельфін» згідно з цільовим призначенням берегозахисною споруди та умовами даного договору, а також Правилами устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затвердженими Одеською міською радою, протягом строку, на який він укладений.
Суд звертає увагу, що виконання умов договору - не є предметом розгляду справи №916/937/17, оскільки, спір виник щодо правової природи договору. Таким чином, задоволення клопотання прокурора про витребування документів, що підтверджують виконання договірних зобов'язань є недоцільним.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Отже, з огляду на зміст правовідносин, які випливають із спірного договору, вказаний договір є змішаним, оскільки за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з:
- договорів підряду (виконання робіт з капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди і системи водовідведення);
- договорів про спільну діяльність (об'єднання коштів та майна з метою досягнення спільної мети створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса та для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані).
Таким чином, суд зазначає що позиція прокурора щодо визначення правової природи спірного договору як лише договору про спільну діяльність та його невідповідність установленим вимогам ст. 1130 ЦК України є безпідставною.
Зміст договору про співробітництво та організацію взаємовідносин № 02/с-2016 відповідає вимогам ЦК України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що передбачає виконання вимоги щодо дійсності правочину, передбаченої ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до правового висновку Верховного суду України від 07.09.2016р. у справі №6-1026цс16:
«Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.»
Отже, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, заінтересована сторона має довести:
1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним;
2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин;
3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.
Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Суд звертає увагу, що прокурор у своєму позові не доводить фактів та обставин, які належить довести відповідно до вимог ст. 33 ГПК України а тому правова позиція прокуратури є необґрунтованою та безпідставною.
Зокрема, ані прокурором, ані позивачем не доведено наявності у сторін спірного договору мети встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, а також настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені договором.
Сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є змішаним, оскільки за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з договорів підряду та договорів про спільну діяльність.
Суд критично оцінює посилання прокурора на те, що спірний договір про співробітництво містить істотні умови договору оренди: об'єкт оренди, термін дії договору та зобов'язання щодо здійснення страхування об'єкту оренди.
Правовідносини щодо оренди регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Враховуючи те, що спірний договір, який за твердженням прокурора, є удаваним та приховує договір оренди, укладений між комунальною установою та ПП «Ферст Стоун», то для вирішення зазначеної справи відповідно до ч. 2 ст. 759 ЦК України необхідно застосовувати положення Господарського кодексу України та положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 284 ГК України та ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди, зокрема, є:
- орендна плата з урахуванням її індексації - спірний договір не містить умов щодо обов'язку ПП «Ферст Стоун» здійснювати оплату Управлінню з урахуванням її індексації за участь у спірному договорі;
- порядок використання амортизаційних відрахувань - спірний договір не містить умов щодо порядку використання якоюсь стороною амортизаційних відрахувань.
Спірний договір не містить вказаних істотних умов договору оренди.
Таким чином, судом встановлено, що між Управлінням та ПП «Ферст Стоун» не виникли права та обов'язки, передбачені для договору оренди.
Крім цього, необхідно зазначити, що прокурором не надані належні та допустимі докази того, що спірне майно передавалось ПП «Ферст Стоун», зокрема між сторонами не було підписано акту прийому-передачі.
Господарський суд Одеської області звертає увагу, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути об'єктами оренди: водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).
Суд зазначає, що оскільки ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» не містить поняття гідротехнічної споруди, можливо застосувати матеріальне право за аналогією, та скористатися дефініцією, яка міститься в інших нормативно правових актах а саме:
- ст. 1 Закон України «Про морські порти України»: гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден.
- п. 1.3. наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 03.04.2012 № 661 «Про затвердження Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах»: гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.
Отже, судом встановлено, що траверс № 15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів є гідротехнічною берегозахисною спорудою, яка взагалі не може бути об'єктом договору оренди, а тому правова позиція прокурора та позивача є необґрунтованою.
Відповідно до ст. 627 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента, та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Вказані обставини свідчать про те, що уклавши спірний договір Управління та ПП «Ферст Стоун» діяли за вільним волевиявленням, яке відповідало їх внутрішній волі, володіли необхідною цивільною дієздатністю, мали на меті настання реальних правових наслідків та виключно тих прав та обов'язків, які передбачені договором.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, прокурор вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Проте, під час розгляду справи, ані прокурором, ані позивачем належним чином не обґрунтовано порушень прав держави чи територіальної громади, адже позовна заява, та інші обґрунтування не містять конкретних доводів та не зазначають доказів того, в чому полягає шкода, завдана спірним договором, а також, яким чином буде змінено наявну ситуацію щодо використання траверсу, тобто, відновлено право, у разі, якщо таке право порушене, в разі задоволення позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05 листопада 2015 року у справі № 922/986/15
Крім цього, суд звертає увагу, що в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на прокурора та позивача.
Отже, прокурором не доведено факту невідповідності оспорюваного договору чинному законодавству на момент його вчинення, а також факту порушення інтересів держави в особі ОМР, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання його недійсним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12 листопада 2015 року у справі № 5008/1745/2011 та у постанові Вищого господарського суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 914/1120/14.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Що стосується позовної вимоги щодо зобов'язання ПП «Ферст Стоун» звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді траверса №15-16 першої черги ПЗС, загальною площею 30 погонних метрів, яка розташована в районі пляжу «Дельфін», суд зазначає, що дана вимога є похідною від визнання договору недійсним, оскільки умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27 травня 2015 р. у справі N 6-92цс15.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, надати повну оцінку підставам заявленого позову, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом обґрунтованого та мотивованого рішення.
Слід зазначити, що суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення неможливе без проведення ним всебічного, повного, об'єктивного дослідження усіх обставин справи.
При цьому судове рішення повинно базуватись на принципах верховенства права, неупередженості, незалежності, змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу.
Як встановив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала своє відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи, впливати на її охоронювані права та інтереси.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод всіх учасників судового процесу.
Отже, вищенаведене дає можливість суду дійти висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог заступника прокурора Одеської області.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Інші наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників сторін вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим, в позові слід відмовити повністю.
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та покладаються на прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Одеської міської ради до відповідачів Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Приватного підприємства «Ферст-Стоун» - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2017р.
Суддя О.Ю. Оборотова