про відмову у прийнятті позовної заяви
"19" червня 2017 р.
№ 916/1422/17
Суддя господарського суду Одеської області Цісельський О.В., розглянувши позовну заяву (вх.№1513/17 від 16.06.2017р.) приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора
Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер: 32981419 від 16.12.2016р. щодо державної реєстрації права власності внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.12.2016р. №18093312 щодо державної реєстрації Фонду державного майна України на нежитлову будівлю санаторію "Зелений мис" загальною площею 5 771,3 кв.м., адреса: 65037, м. Одеса, просп. Свободи, 101.
В обґрунтування заявленого позову, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зазначає, що державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради здійснено запис про державну реєстрацію права власності індексний номер: 32981419 від 16.12.2016 року, номер запису про право власності 18093312.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 331 Цивільного Кодексу України (далі - ЦКУ), якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Після реєстрації права власності, тобто після 12.12.2016 року Фонд державного майна України не звертався, і не повідомляв Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів "Укрпрофздоровниця" про державну реєстрацію права власності.
Про існування відповідної державної реєстрації, позивачу стало відомо під час розгляду справи №916/23/17 Господарського суду Одеської області за позовом Фонду державного майна України до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій матері та дитини по реабілітації хворих з захворюванням органів зору "Зелений мис" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" про виселення.
Отже, на думку позивача - відповідна реєстрація є недійсною та підлягає скасуванню з огляду на те, що судовим рішенням, яким було визнане таке право за Фондом державного майна України, фактично не відмінено та, не скасовано право власності на нерухоме майно попереднього власника ПрАТ "Укрпрофздоровниця", яке за наслідками розгляду судового спору підлягло б скасуванню та внесенню відповідної інформації до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при здійсненні реєстрації права власності на нерухоме майно за Фондом державного майна України.
При цьому, частиною четвертою статті 3 Закону №1952-ІV встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
У контексті положень ст.182 Цивільного кодексу України та ст.2 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають факти виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Відповідно до п.41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Пункт 1 частини другої статті 9 Закону передбачає обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію прав встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Суд, дослідивши розглянувши позовну приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" відмовляє в її прийнятті до розгляду, з огляду на наступне:
Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - це звернення до суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Під поняттям публічно-правових відносин слід розуміти відносини, які складаються в процесі реалізації владних повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування.
При цьому, п.6 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною.
Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004).
Дослідивши зміст позовної заяви приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" судом встановлено, що позивачем оскаржується неправомірність дій саме державного реєстратора, що в контексті приписів наведеного законодавства не є спором про захист права власності, а є спором про захист інтересів у публічно-правових відносинах.
Підвідомчість (підсудність) справ загальним і господарським судам визначається законодавством.
У разі відсутності прямої вказівки у законі застосовується принцип розмежування підвідомчості (підсудності) за суб'єктним складом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч.2 ст.1 Господарського процесуального кодексу України у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу.
У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" №10 від 24.10.2011р., у вирішенні питань, пов'язаних з прийняттям позовних заяв, господарським судам слід розрізняти поняття підвідомчості і підсудності справ.
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК).
Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК).
Зі змісту п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" №10 від 24.10.2011р. у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Згідно п.1 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах.
Враховуючи те, що позов приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" подано з порушенням вищенаведених норм, суд, відмовляє у його прийнятті до розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд звертає увагу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на те, що відповідно до приписів "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 04.11.1950р., яка ратифікована Україною 17.07.1997р. та набрала чинності для України 11.09.1997р. та сталої практики Європейського суду з прав людини, відмова у прийнятті позовної заяви з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.62 ГПК України не є перешкоджанням у доступі до правосуддя та не перешкоджає зверненню з нею до Одеського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.62, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити Приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" у прийнятті позовної заяви (вх.№1513/17 від 16.06.2017р. до Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора
Додаток: позовна заява з додатками на 19 арк.
Суддя О.В. Цісельський