13 червня 2017 року Справа № 915/368/17
Господарський суд Миколаївської області у складі
судді Корицької В.О.,
при секретарі судового засідання Берко О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 07/007-17 від 22.12.2016 року,
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2872/36 від 05.12.2016 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом Публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго”,
73000, м. Херсон, вул. Пестеля, 5 (ідентифікаційний код 05396638),
до Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”,
54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161 (ідентифікаційний код 31448144),
про стягнення грошових коштів у сумі 121 119,05 грн., -
Публічне акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” про стягнення грошових коштів у сумі 121 119,05 грн. (з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.06.2017 року), з яких:
- 108 824,80 грн. - пеня за порушення строків оплати активної електроенергії,
- 11 111,82 грн. - 3 % річних за порушення строків оплати активної електроенергії,
- 1 072,06 грн. - пеня за порушення строків оплати послуг з перетікання реактивної електроенергії,
- 110,37 грн. - 3 % річних за порушення строків оплати послуг з перетікання реактивної електроенергії.
Ухвалою суду від 26.04.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 11.05.2017 року.
Ухвалою суду від 11.05.2017 року розгляд справи відкладений на 07.06.2017 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача.
07.06.2017 року у судовому засіданні оголошено перерву до 13.06.2017 року.
13.06.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив.
У поданому суду відзиві (а.с. 54-59) зазначив, що позивачем не надані докази отримання відповідачем рахунків на оплату, а тому нарахування пені та 3 % річних у зв'язку з порушенням строків оплати рахунків є неправомірним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
01.07.2006 року між Відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” (постачальник, позивач), та Міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал” (споживач, відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 20,1 (Договір), відповідно до п. 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 14810 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (том 1 а.с. 15-20).
Відповідно до п. 9.4 Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2006 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Цей договір вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну договору жодною зі сторін не буде заявлено про розірвання цього договору або його перегляд.
Відповідно до п. 2.1 Договору сторони зобов'язались під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися чинним законодавством України та правилами користування електричною енергією.
Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2 Договору постачальник зобов'язався виконувати умови цього договору, постачати споживачу електроенергію в обсягах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до п. 2.3.3 Договору відповідач зобов'язаний оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатку “Порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та подання їх до електропостачальної організації” (Додаток № 2 до Договору).
Відповідно до п. 1 Додатку № 2 до Договору (том 1 а.с. 68) розрахунковим періодом є місяць. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважаються прирівняними. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
Споживач знімає показання електролічильників о 00-00 год. 15 числа місяця та протягом 0,5 доби з моменту зняття показань електролічильників доводить їх значення позивачу.
Відповідно до п. 2 Додатку № 2 до Договору обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі баласнової належності електромереж, визначається за актом прийому-передачі електричної енергії згідно показань розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показань або акта про порушення правил користування.
Відповідно до п. 3 Додатку № 2 до Договору рахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений споживачем протягом 10 операційних днів з дня отримання споживачем рахунка постачальника електричної енергії.
Відповідно до п. 5 Додатку № 2 до Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення.
Так, на виконання умов додатку № 2 до Договору позивач, на підставі наданих відповідачем актів про обсяги спожитої споживачем електричної енергії, виставив останньому рахунки на оплату електроенергії в червні-грудні 2016 року та січні - березні 2017 року (том 1 а.с. 24-43).
Відповідачем рахунки за активну електроенергію за період з червня 2016 року по березень 2017 року включно оплачені з порушенням строків оплати, визначених п. 3 Додатку № 2 до Договору, що підтверджується платіжними дорученнями (том 1 а.с. 98-156).
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати рахунків за активну електроенергію позивачем нараховані пеня в сумі 108 824,80 грн. та 3 % річних у сумі 11 111,82 грн.
Відповідно до п. 2.3.4 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії” (Додаток № 9 до Договору).
Відповідно до п. 12 Додатку № 9 до Договору (том 1 а.с. 22-23) за підсумками розрахункового періоду постачальник виписує споживачу рахунок на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Кошти за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника протягом 10 днів від дати, вказаної на рахунку.
Позивач виставив відповідачу рахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період з червня 2016 року по березень 2017 року включно (том 1 а.с. 24-43).
Відповідачем зазначені рахунки оплачені з порушенням строків оплати, визначених п. 12 Додатку № 9 до Договору, що підтверджується платіжними дорученнями (том 1 а.с. 88-97), у зв'язку з чим позивачем нараховані пеня в сумі 1 072,06 грн. та 3 % річних у сумі 110,37 грн.
Відповідно до абз. 1 п. 6.11 ПКЕЕ, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 року (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики № 910 від 17.10.2005 року) остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.
Як зазначено вище, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати рахунків позивачем нараховані відповідачу пеня та 3 % річних.
Детальні розрахунки пені та 3 % річних наявні у матеріалах справи (том 2 а.с. 200-205).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов'язанню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку.
Отже, вимога про стягнення пені в загальній сумі 109 896,86 грн. є обґрунтованою.
07.06.2017 року відповідач звернувся до суду клопотанням про зменшення розміру пені (том 2 а.с. 99-101), в обґрунтування якого зазначив наступне.
За умовами Договору про постачання електричної енергії електроустановки МКП “Миколаївводоканал” забезпечуються електроенергією (насосні станції) з метою подачі води у водовід “Дніпро-Миколаїв”, а в подальшому забезпечення нею (послугами з централізованого водопостачання та водовідведення) майже всіх споживачів МКП “Миколаївводоканал” м. Миколаєва (фізичних осіб, заклади соціального напрямку, державні установи, юридичні особи тощо).
Порушення строків оплати рахунків здебільшого виникли у зв'язку з невідповідністю тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, а тому їх виникнення не залежало від МКП “Миколаївводоканал” і було зумовлено несвоєчасним виділенням зі сторони Держави субвенцій на часткове погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Так, в 2014-2015 роках Держава, на виконання Закону України “Про Державний бюджет України” по відповідним рокам, виділяла субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, в т.ч. на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню (у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
З огляду на порядок проведення розрахунків за такими субвенціями законодавчо не врегульовано можливість самостійного розподілу місцевими бюджетами частини субвенції для учасників розрахунків, які не відносяться територіально до них, перерахувати на інший місцевий бюджет.
Отже, у 2015 році МКП “Миколаївводоканал”, в рамках постанови КМУ № 375 від 04.06.2015 року, було погашено перед ПАТ “Миколаївобленерго” 24 968 490,50 грн. та перед Державою погашено податкового боргу з ПДВ у сумі 9 062 442,27грн., а у 2014 році, в рамках постанови КМУ № 30 від 29.01.2014 року, було погашено перед ПАТ “Миколаївобленерго” 22 851 747,97 грн., перед ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” 8 862 849,29грн.
Крім того, починаючи з 2011 року Держава не в повній мірі виділяє субвенцію для погашення заборгованості з різниці в тарифах, зокрема на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що призвело до утворення такої заборгованості станом на перший квартал 2017 року в сумі 55 803 658,00грн. по категорії “населення” та за 2015-2017 рр. по категорії “бюджетні установи та організації” в сумі 2 306 386,00грн., зокрема, за положеннями Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” № 1730, яка залишилася не погашеною станом на 01 січня 2016 року (фактично за 2015 рік).
Таким чином, МКП “Миколаївводоканал” з об'єктивних причин не мало змоги своєчасно розрахуватися за спожиту активну електричну енергію, що є винятковими обставинами. До того ж, єдиним джерелом додаткового наповнення коштів МКП “Миколаївводоканал” є збільшення статутного капіталу за рішенням засновника - Миколаївської міської ради, зокрема, для забезпечення діяльності підприємства рішенням № 13/7 від 22.12.2016 року збільшено на 30 800 000,00 грн. статутний капітал шляхом закріплення за ним майна (коштів).
МКП “Миколаївводоканал” є стратегічно важливим та соціально значущим підприємством м. Миколаєва, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення майже всім категоріям споживачів міста.
Відповідно до статуту, основною метою діяльності МКП “Миколаївводоканал” є найбільш ефективне використання майна територіальної громади м. Миколаєва, а також забезпечення навколишнього природного середовища в процесі надання послуг з водопостачання та водовідведення, а предметом діяльності є централізоване надання послуг з водопостачання та водовідведення.
МКП “Миколаївводоканал” надає послуги з водопостачання та водовідведення майже 100% споживачам м. Миколаєва.
Основними споживачами таких послуг є категорія “населення” - 174 782 особових рахунків станом на 01.05.2017 року.
МКП “Миколаївводоканал” надає послуги з водопостачання та водовідведення 813 бюджетним установам та організаціям, а також 6 845 підприємств, які знаходяться в м. Миколаєві.
Станом на 01.07.2016 року заборгованість споживачів МКП “Миколаївводоканал” складала 55 155 941,74 грн., левова частка якої - це заборгованість населення, а саме 51 932 480,93 грн. До того ж, заборгованість бюджетних установ, організацій та підприємств складала 3 208 939,78 грн.
Станом на 01.05.2017 року заборгованість споживачів перед МКП “Миколаївводоканал” збільшилась до 63 552 341,26 грн.
До того ж, за даними звіту про фінансові результати за 2016 рік МКП “Миколаївводоканал” зазнало збитку від звичайної діяльності за звітний період у розмірі 48 631 000,00 грн., непокритий збиток минулих років за балансом на 31.12.2016 року складає 104 340 000,00 грн., при тому, що статутний капітал становить 360 001 000,00 грн. (який формується виключно за рахунок внесків засновника, зазначеного вище).
Тобто, майже половина статутного капіталу охоплює збитки минулих періодів, а політика Держави і основна складова в послузі з централізованого водопостачання та водовідведення - електроенергія, в т.ч. збільшення її вартості - свідчить про потенційну загрозу банкрутства МКП “Миколаївводоканал”.
У випадку сплати штрафних санкцій, зачіпаються не лише майнові інтереси МКП “Миколаївводоканал”, а й інші інтереси, зокрема, можливість здійснення ремонтної компанії водопровідних і каналізаційних мереж, очисних споруд, необхідних для належного надання послуг населенню м. Миколаєва щороку.
До того ж, на момент подачі даного клопотання до суду МКП “Миколаївводоканал” не мало заборгованості з використаної електричної (активної) енергії та повністю виконало свої договірні зобов'язання.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 509, ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Заявлена до стягнення неустойка є явно завищеною та не відповідає згаданим вище засадам як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Неустойка є засобом розумного стимулювання відповідача виконувати основне грошове зобов'язання, але у даному випадку заявлена позивачем неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та стає джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, що з об'єктивних причин утворення заборгованості є несправедливою.
Порушення зобов'язання МКП “Миколаївводоканал” за згаданим договором не потягло збитків для позивача, а нараховані 3% річних частково компенсують можливі збитки.
На підставі вищевикладеного, відповідач просить зменшити розмір пені.
Суд вважає за можливе зменшити розмір пені, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що Міське комунальне підприємство “Миколаївводоканал” є збитковим, що підтверджується звітом про фінансовий стан за 2016 рік (том 2 а.с. 102); порушення строків оплати рахунків виникло у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, несвоєчасним виділенням зі сторони держави субвенцій та не здійсненням населенням та бюджетними установами своєчасної оплати; позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору постачання електричної енергії № 20,1 від 01.07.2006 року; нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити загальний розмір належної до стягнення пені до 15 000,00 грн.
Розрахунок 3 % річних також здійснено позивачем по кожному окремому зобов'язанню.
Разом з тим, позивачем при визначенні періоду нарахування 3 % річних до розрахунку включений день фактичної сплати суми заборгованості, що суперечить положенням п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”.
Відповідачем здійснений контррозрахунок пені та 3 % річних (том 2 а.с. 88-97).
З урахуванням викладеного, судом здійснений перерахунок 3 % річних, розмір якого склав:
за порушення строків оплати рахунків за активну електроенергію - 9 157,81 грн.
за порушення строків оплати рахунків за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії - 105,20 грн.
Отже, обґрунтованою є вимога позивача про стягнення 3 % річних у загальній сумі 9 263,01 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Заперечення відповідача відхиляються судом, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів неотримання рахунків, в той час як кожний рахунок, який міститься в матеріалах справи, містить відмітку про дату його отримання працівником КП «Миколаївводоканал». Крім того, при здійсненні проплат у платіжних дорученнях відповідачем зазначені номера та дати відповідних рахунків як підстава здійснення оплати.
Судовий збір у сумі 1 816,79 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 780,45 грн.
При цьому, судом враховано, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161, ідентифікаційний код 31448144) на користь Публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго” (73000, м. Херсон, вул. Пестеля, 5, ідентифікаційний код 05396638, на поточний рахунок № 26008302852 в ФХОУ АТ Ощадбанк у м. Херсоні, МФО 321767):
- 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) - пені за прострочення оплати активної та реактивної енергії;
- 9 263,01 грн. (дев'ять тисяч двісті шістдесят три грн. 01 коп.) - 3 % річних за прострочення оплати активної та реактивної енергії;
- 1 780,45 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят грн. 45 коп.) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складений 19.06.2017 року.
Суддя В.О. Корицька