ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.06.2017Справа №910/6728/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудгрейноіл»
до Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод»
про стягнення 6 389,09 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Бондаренко Г.А., за довіреністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудгрейноіл» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (далі - відповідач) про стягнення 6 389,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки товару № 04/01/17 від 04.01.2017 відповідачем було несвоєчасно здійснено оплату за отриманий товар за Договором, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 389,09 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 було порушено провадження у справі № 910/6728/17, розгляд справи призначено на 29.05.2017.
26.05.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано заяву про відкладення розгляду справи та письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.
29.05.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 29.05.2017 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, часткове виконання сторонами відповідачем вимог ухвали суду, а також з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд відклав розгляд справи на 19.06.2017.
06.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про компенсацію витрат на відрядження та клопотання про зменшення розміру позовних вимог.
13.06.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідач було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
15.06.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що оплата проводиться згідно виставленого постачальником рахунку, однак оскільки позивачем виставлено рахунку не було, і відповідно його не надано в якості доказу до позовної заяви, а отже, згідно умов Договору момент оплати не настав, і відповідно, невиконання умов Договору в частині несплати за товар чи порушення термінів оплати немає.
Дослідивши у судовому засіданні 19.06.2017 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Так, відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймається до розгляду.
Відтак, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є пеня у розмірі 980,24 грн.
У судовому засіданні представник позивача не з'явився, у поданому клопотанні про компенсацію витрат на відрядження зазначив, що позивач не має змоги приймати участь у судових засіданнях.
Заслухавши думку представника відповідача щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача у судове засідання 19.06.2017 з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 19.06.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
04.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гудгрейноіл» (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Київський маргариновий завод» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки товару № 04/01/17 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову, нерафіновану, не виморожену першого ґатунку, (пресова) далі - товар), відповідно до специфікації (ій), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору товар поставляється партіями. Найменування товару, умови поставки, кількість, ціна за одиницю, а також загальна вартість товару, кожної партії, вказується в специфікаціях до цього Договору, які набирають чинності з моменту підписання обома сторонами, і є його невід'ємною частиною.
Якість товару має відповідати ДСТУ 4492:2005, не нижче першого сорту, і підтверджуватися декларацією виробника, або посвідченням про якість, або якісним посвідченням, або сертифікатом якості (п. 2.2 Договору)
Відповідно до п. 3.1 та 3.2 Договору ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в специфікаціях до даного Договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна сума Договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару відповідно до всіх специфікацій, підписаних сторонами відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що оплата проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів після поставки товару покупцю (якщо інше не визначено у відповідній специфікації) та підтвердження покупцем якісних характеристик товару, заявлених у п. 2.2 цього Договору, згідно виставленого постачальником рахунку та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкової накладної та/або розрахунку коригування, який збільшує податкові зобов'язання постачальника.
За умовами пунктів 3.4 та 3.5 Договору для оплати покупцем рахунку, обов'язковою є умова складання постачальником на момент оплати покупцем податкової накладної в електронній формі, з дотриманням умови щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному чинним законодавством України, та застосування електронного підпису уповноваженої платником особи. У разі, якщо податкова накладна та/або розрахунок коригування, який збільшує податкові зобов'язання постачальника, не зареєстровані в ЄДРПН, покупець має право на недоплату за придбаний товар в розмірі суми ПДВ такої податкової накладної та/або розрахунку коригування, та у разі не реєстрації податкової накладної до наступної поставки товару, покупець припиняє оплату за наступний поставлений товар. Таку суму недоплати покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 2 банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування). При цьому штрафні санкції до покупця не застосовуються.
У відповідності до п. 4.1, 4.2 та 4.4 Договору умови поставки кожної партії товару, термін поставки кожної партії товару обговорюється окремо, і вказується в специфікації. Поставка товару, за домовленістю сторін, може здійснюватися на умовах EXW (передано на складі постачальника) або на умовах СРТ (перевезення сплачено до місця, вказаного покупцем) або згідно інших міжнародних правил по тлумаченню терміні «Інкотермс» в редакції 2000 року (конкретизується в специфікаціях до Договору). Постачальник зобов'язаний передати покупцеві наступні документи:
- рахунок-фактура;
- видаткова накладна;
- декларація виробника, або посвідчення про якість, або якісне посвідчення, або сертифікат якості.
Пунктом 4.10 Договору сторони визначили, що право власності на товар переходить до покупця в момент його отримання, що фіксується видатковою та/або товарно-транспортною накладною про приймання товару.
За умовами пункту 5.4 Договору у разі несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов цього Договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі 0,5 % від суми заборгованості, за кожний день прострочення, але не більше двох облікових ставок НБУ, яка діяла в період порушення зобов'язань.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 7.1 Договору).
13.02.2017 сторонами було підписано Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої, предметом поставки за Договором і відповідно до цієї специфікації є олія соняшникова нерафінована не виморожена першого ґатунку (пресова) у кількості 22,32 т.. загальною вартістю 511 127,92 грн. Постачання партії товару здійснюється на склад покупця на умовах СРТ: м. Київ. проспект Науки, 3, відповідно до ІНКОТЕРМС-2010. Термін поставки з 13.02.2017 по 16.02.2017 включно.
13.02.2017 позивачем було поставлено відповідачу обумовлений сторонами товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 22 від 13.12.2017.
20.02.2017 позивачем було направлено відповідачу Претензію № 21/17 щодо оплати заборгованості за договором поставки товару.
В подальшому, відповідачем було здійснено оплату у розмірі 255 563,96 грн. 21.02.2017 та у розмірі 255 563,96 грн. 28.02.2017.
14.03.2017 позивачем було направлено відповідачу Претензію № 23/17 щодо сплати неустойки за договором поставки товару від 01.03.2017, у якій позивач просив не пізніше 03.03.2017 сплатити пеню за порушення строків оплати за товар у розмірі 6 389,09 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару, що підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною № 22 від 13.02.2017 на суму 511 127,92 грн., що відповідачем не заперечується.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.
Надалі, відповідачем було здійснено часткові розрахунки з позивачем, а саме сплачено 21.02.2017 - 255 563,96 грн. та 28.02.2017 - 255 563,96 грн. за отриманий товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку позивача.
Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку позивача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.
Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Гудгрейноіл» було поставлено Приватному акціонерному товариству «Київський маргариновий завод» товару за Договором на загальну суму 511 127,92 грн., в свою чергу, ПрАТ «Київський маргариновий завод» з порушенням строків оплати, погоджених сторонами у п. 3.3 Договору, здійснило часткову оплату на суму 255 563,96 грн. - 21.02.2017, та остаточну оплату 28.02.2017 у розмірі 255 563,96 грн., протилежного сторонами не доведено.
Доводи відповідача про відсутність прострочення оплати за Договором, оскільки позивачем не було виставлено рахунок на оплату, судом до уваги не беруться, з огляду на наступне.
Так, пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що оплата проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів після поставки товару покупцю (якщо інше не визначено у відповідній специфікації) та підтвердження покупцем якісних характеристик товару, заявлених у п. 2.2 цього Договору, згідно виставленого постачальником рахунку та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкової накладної та/або розрахунку коригування, який збільшує податкові зобов'язання постачальника.
Однак неотримання рахунка на оплату, не є тією підставою, яка унеможливлює сплату коштів за отриманий товар, оскільки рахунок є лише документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Неотримання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє покупця від обов'язку сплатити у визначений договором строк вартість отриманого товару у строки визначені умовами Договору.
Крім того, 13.02.2017 сторонами було підписано Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої, предметом поставки за Договором і відповідно до цієї специфікації є олія соняшникова нерафінована не виморожена першого ґатунку (пресова) у кількості 22,32 т. загальною вартістю 511 127,92 грн., а відтак, з урахуванням Договору та Специфікації до Договору, сторонами було визначено вартість товару, що поставлявся за Договором, строк його оплати та банківські реквізити постачальника, а тому відсутність рахунка не позбавляла відповідача можливості вчасно здійснити розрахунки за отриманий товар.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами пункту 5.4 Договору у разі несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов цього Договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі 0,5 % від суми заборгованості, за кожний день прострочення, але не більше двох облікових ставок НБУ, яка діяла в період порушення зобов'язань..
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 980,24 грн. суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 980,24 грн.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про своєчасність виконання останнім грошового зобов'язання за Договором.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, представник позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати в розмірі 580,00 грн.
Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 (далі - Постанова) відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.
До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.
Згідно з п. 6.2 Постанови судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкта судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті), і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.
Обґрунтовуючи суму понесених витрат, представник позивач надає суду розрахункову квитанцію серія ААКД № 131845 від 18.05.2017, фіскальний чек № 83013 від 29.05.2017, що підтверджують поїздку представника позивача до м. Києва і в зворотному напрямку з метою явки у судове засідання у даній справі та копію Наказу директора ТОВ «Гудгрейноіл» з якого вбачається, що добові витрати для працівників у межах України встановлюються у розмірі 150 грн.
Однак, як вбачається з ухвали про порушення провадження у даній справі, явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, в свою чергу позивач, не був позбавлений права направити до судового засідання письмові пояснення, в яких викласти свою правову позицію, разом з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника.
Проте, витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, розподіляються у порядку визначеному ч. 5 ст. 49 ГПК України лише за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.
Дослідивши надані представником позивача докази, враховуючи те, що явка представника позивача у судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення зазначених судових витрат, понесених представником позивача, на відповідача.
Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (03039, м. Київ, проспект Науки, будинок 3; ідентифікаційний код: 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудгрейноіл» (25003, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Панфіловців, будинок 22В; ідентифікаційний код: 39685847) пеню в розмірі 980 (дев'ятсот вісімдесят) грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 20.06.2017.
Суддя О.А. Грєхова