ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.06.2017Справа №910/6519/17
За позовом Національного антикорупційного бюро України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж»
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 525482,90 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Терпелюк Т.О., Майстренко О.М. - представники за довіреністю;
від відповідача: Дмітрієва В.В. - представник за довіреністю.
Національне антикорупційне бюро України (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 525482,90 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про виконання робіт за державні кошти №259 від 29.08.2016, що зумовило нарахування штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 порушено провадження у справі №910/6519/17 та призначено до розгляду на 22.05.2017.
22.05.2017 від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
22.05.2017 відповідач через відділ діловодства суду подав заяву про відсутність аналогічного спору; клопотання про відкладення розгляду справи; додаткові документи до матеріалів справи, а також відзив на позовну заяву, в якому заявив про необхідність зменшення розміру неустойки, оскільки позивачем не було належним чином забезпечено відповідача проектною документацією. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» наголосило на тому, що саме через значну затримку позивачем у виконанні справедливих вимог відповідача, останній не зміг вчасно завершити роботи.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.05.2017 оголошено перерву до 06.06.2017.
02.06.2017 від позивача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення у справі, а також додаткові документи до матеріалів справи.
У судовому засіданні 06.06.2017 представник відповідача подав клопотання про витребування доказів та про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 за клопотанням представника відповідача у позивача витребувано відповідні документи.
Згідно з ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 06.06.2017 оголошено перерву до 19.06.2017.
09.06.2017 та 16.06.2017 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові документи до матеріалів справи.
19.06.2017 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення у якості доказів письмових документів, а також клопотання про продовження строку розгляду справи.
У судовому засіданні 19.06.2017 представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, а також на виконання вимог ухвали суду від 06.06.2017 надали на огляд суду оригінали витребуваних документів.
Представник відповідача в засіданні суду 19.06.2017 проти позову заперечив, а також заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю підготуватися до судового засідання.
За результатом розгляду клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд вирішив відмовити в його задоволенні.
Суд виходить з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
За приписами статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права зокрема на подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також ознайомлення з матеріалами справи, суд, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
При цьому суд також відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору, з огляду на відсутність виняткових обставин.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 19.06.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29 серпня 2016 року між Національним антикорупційним бюро України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» (генпідрядник) укладено Договір №259 про виконання робіт за державні кошти, відповідно до умов якого генпідрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати за завданням замовника капітальний ремонт (далі по тексту - роботи) адміністративної будівлі Національного антикорупційного бюро України за адресою: м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3, 3-ій та 4-й поверхи корпусу №37 (далі по тексту - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи у строки та на умовах встановлених даним договором. Перелік та склад робіт визначені проектною документацією, договірною ціною (Додаток 2), об'єктним кошторисом (Додаток 5) та локальними кошторисами з підсумковими відомостями ресурсів (додатки 6-30), які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1., 1.2. договору).
За умовами п. 2.1. договору вартість робіт згідно з Договірною ціною (Додаток 2) становить 10451442,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 3.1. договору, в редакції Додаткового договору №1 від 29.11.2016 про внесення змін до Договору №259 про виконання робіт за державні кошти від 29.08.2016, сторони погодили, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» замовник на підставі рахунку(ів) генпідрядника зобов'язується перерахувати генпідряднику попередню оплату у розмірі 3110688,07 грн. з ПДВ протягом 15 банківських днів з дати отримання рахунку(ів) генпідрядника.
Відповідно до п. 3.2. договору, в редакції Додаткового договору №1 від 29.11.2016, після отримання попередньої оплати генпідрядник зобов'язаний в 90-денний термін виконати роботи на отриману суму попередньої оплати та надати Акти приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) і Довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), але не пізніше 15 грудня 2016 року.
Згідно з п. 5.1. договору, в редакції Додаткового договору №1 від 29.11.2016, датою початку виконання робіт є дата підписання Акту прийому-передачі приміщень від замовника генпідряднику. Строк виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт (Додаток №3) та передання їх результату замовнику встановлено до 15 грудня 2016 року.
Датою закінчення робіт сторони вважають дату реєстрації відповідним державним органом архітектурно-будівельного контролю сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкту проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам (п. 5.2. договору).
Договір набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 7.1., 7.2. договору).
Сторонами також було підписано Протокол погодження договірної ціни на здійснення робіт з капітального ремонту об'єкту «Капітальний ремонт адміністративної будівлі Національного антикорупційного бюро України за адресою: м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3-ій та 4-й поверхи корпусу №37» (Додаток 1), Договірну ціну на капітальний ремонт адміністративної будівлі Національного антикорупційного бюро України за адресою: вул. Василя Сурикова, 3-ій та 4-й поверхи корпусу №37, що здійснюється в 2016 році (Додаток 2), Календарний графік виконання робіт (Додаток 3), План фінансування на 2016 рік (Додаток 4), а також Об'єктний кошторис (Додаток 5).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 854 ЦК України встановлено - якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Судом встановлено, що на підставі рахунків-фактур №М-00000015 від 22.09.2016 і №М-00000019 від 25.10.2016, Національним антикорупційним бюро України було сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» 3110688,07 грн. попередньої оплати, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень №1341 від 29.09.2016 та №1507 від 26.10.2016.
Отже, позивачем було дотримано п. 3.1. договору щодо внесення попередньої оплати.
За приписами ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1. договору, в редакції Додаткового договору №1 від 29.11.2016, сторони визначили строк виконання робіт та передання їх результату замовнику - 15 грудня 2016 року.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору №259 про виконання робіт за державні кошти від 29.08.2016 сторонами було підписано без заперечень та скріплено печатками:
- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за вересень 2016 року на загальну суму 346704,00 грн., у т.ч. ПДВ, та акт №1/9 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) і підсумкову відомість ресурсів (звітний період 1);
- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2016 року на суму 625990,80 грн., у т.ч. ПДВ, та акт №2 приймання виконаних будівельних робіт і підсумкову відомість ресурсів (звітний період 2);
- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року на суму 482324,40 грн., у т.ч. ПДВ, та відповідний акт №3 приймання виконаних будівельних робіт і підсумкову відомість ресурсів (звітний період 3);
- довідку №2 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року на суму 857953, 20 грн., у т.ч. ПДВ, та відповідні акти №4, №4/2 приймання виконаних будівельних робіт і підсумкову відомість ресурсів (звітний період 4);
- довідку № 3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року на суму 1148792,40 грн., у т.ч. ПДВ, та відповідні акти №№5,5/2, 6д, 7д, 8д приймання виконаних будівельних робіт і підсумкову відомість ресурсів;
- довідку №4 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року на суму 502260,00 грн., у т.ч. ПДВ, та відповідні акти №№ 9, 9/2, 10д приймання виконаних будівельних робіт і підсумкову відомість ресурсів (звітний період 4);
- довідку №1 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016 року на суму 923761, 20 грн., у т.ч. ПДВ, та відповідні акти №№ 12, 12/1, 13д, 14д, 15д приймання виконаних будівельних робіт;
- довідку №2 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 2800613,89 грн., у т.ч. ПДВ, та відповідні акти №№16, 17, 18, 21, 22, 23д приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року і акти вартості устаткування, що придбаваються виконавцем робіт, №№16/1, 17/1, 18/1.
При цьому замовником було оплачено генпідряднику: 625990,80 грн. за платіжним дорученням №1607 від 09.11.2016; 29144,69 грн. за платіжним дорученням №2026 від 16.12.2016; 877573,14 грн. за платіжним дорученням №2204 від 26.12.2016; 2660583,20 грн. за платіжним дорученням №2204 від 26.12.2016.
Таким чином, станом на 15 грудня 2016 року замовником прийнято від генпідрядника роботи на суму 3964024,80 грн., 22 грудня 2016 року додатково на суму 1599631,20 грн. та 29 грудня 2016 року додатково на суму 2124743,89 грн. Роботи на суму 2763042,11 грн. відповідачем виконані так і не були.
Разом з тим, 31.03.2017 між Національним антикорупційним бюро України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» було підписано Угоду №111 до договору №259 про виконання робіт за державні кошти від 29.08.2016, пунктом 1 якої у зв'язку з виконанням робіт на суму 7688399,89 грн. та неможливістю подальшого виконання зобов'язань за договором №259 про виконання робіт за державні кошти від 29.08.2016, сторони прийшли до згоди здійснити повернення приміщень адміністративної будівлі Національного антикорупційного бюро України за адресою: м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3, 3-ій та 4-й поверхи корпусу №37, від генпідрядника до замовника за Актом приймання-передачі приміщень.
У частині 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Під час розгляду справи відповідач не спростував доводів Національного антикорупційного бюро України та не надав доказів, які б свідчили про відсутність його вини.
Посилання відповідача на недоліки проектної документації, обов'язок забезпечення якою було покладено на позивача, а також на значні затримки у виконанні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж», судом не приймаються з огляду на наступне.
Так, пунктом 6.5.1 договору генпідряднику надано право зупинити розпочаті роботи, у разі порушення замовником своїх зобов'язань за договором, внаслідок якого початок або продовження робіт генпідрядником виявляються неможливими чи значно ускладненими, про що генпідрядник повинен без затримки письмово сповістити замовника з обґрунтуванням негативного впливу окремих обставин на затримку виконання робіт.
Отже за наявності обставин, які ускладнювали або унеможливлювали виконання робіт, відповідач мав право зупинити роботи, проте таким правом не скористався. Надана ж відповідачем до матеріалів справи копія листа № 98 від 25.10.2016 (щодо призупинення робіт на підставі п. 6.5.1. договору) судом не приймається до уваги, у зв'язку з відсутністю доказів відправлення цього листа на адресу позивача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем допущено прострочення виконання господарського зобов'язання з виконання робіт за Договором №259 про виконання робіт за державні кошти від 29.08.2016.
Судом також враховано, що спірний договір діє до 31 грудня 2016 року. Втім, за загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. 599-601, 604-609 ЦК України.
Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.
Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 3-192гс15.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. За приписами ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 4 названої статті встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.6. договору сторони визначили, що у випадку порушення генпідрядником строків виконання робіт, виконання робіт не у повному обсязі чи допущення порушення в частині якості робіт, в тому числі у випадку виявлення замовником прихованих недоліків робіт, генпідрядник зобов'язаний сплатити за вимогою замовника штраф у розмірі 0,1% від вартості робіт за кожний день прострочення, з яких допущено прострочення виконання, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості при умові повної їх оплати виконаних робіт за попередній виконаний період.
Оскільки відповідач допустив порушення строку виконання робіт, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 8.6. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 332069,96 грн. за період з 16.12.2016 по 30.03.2017 та штраф у розмірі 193412,94 грн.
За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку пені та штрафу, суд зазначає, що він є вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Згідно зі ст. 4-3 судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення штрафні санкції.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру неустойки, яка викладена у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Частинами першою та другою статті 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
За приписами статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Враховуючи вищенаведене, а також ту обставину, що розмір заявлених до стягнення пені та штрафу є значно меншим, ніж розмір основної заборгованості, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» (01033, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 83; ідентифікаційний код 35078050) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вулиця Василя Сурикова, будинок 3; ідентифікаційний код 39751280) штрафні санкції в сумі 525482 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 90 коп. та 7882 (сім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 24 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.06.2017.
Суддя О.А. Грєхова