61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
15.06.2017 Справа №905/1051/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Кащеєві А.О.
розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ", м. Маріуполь
до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", м. Лиман
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м .Добропілля
про стягнення 1890,34 грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;.
від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю;
від третьої особи: не з'явився.
Суть спору: Позивач, Приватне акціонерне товариство "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ", м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", м. Лиман про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 1890,34грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вагон №55198170 з вантажем на станцію Сартана Донецької залізниці прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом БА №751286/490 від 06.05.2016. На думку позивача нестача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені збитки має нести перевізник.
Ухвалою від 11.05.2017 господарського суду Донецької області порушено провадження по справі №905/1051/17.
29.05.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 26.05.2017, в яких останній просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, у зв'язку з тим, що позивачем не надані належні документи на підтвердження розміру дійсної вартості втраченого вантажу, а саме, рахунок вантажовідправника, а не посередника.
До заперечень відповідач додав заяву про застосування позовної давності від 26.05.2017.
Ухвалою від 30.05.2017 господарського суду Донецької області залучено за власної ініціативи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", Донецька обл., м. Добропілля.
В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.
Третя особа у судове засідання не з'явилась.
Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за юридичною адресою третьої особи, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення третьої особи про дату, час і місце розгляду справи.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив:
26.04.2016 зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вантажовідправник) відправлено ПАТ "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" (вантажоодержувач) згідно накладної №53758512 у вагоні №55198170 вантаж - концентрат вугільний, марки Г, О-100, вологість 7%.
При оформленні залізничної накладної №53758512 у вагоні №55198170 відповідачем вказано масу вантажу - 69000кг, тара - 23700кг.
Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах.
Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
06.05.2016 вагон прибув на станцію Сартана Донецької залізниці (станція призначення)
де було здійснено комісійне переважування спірного вагону, за результатами якого складено комерційний акт № БА 751286/490, відповідно до якого, вантаж концентрат вугільний, на справних 150-т, повірених 08.09.2015 вагах вантажоожержувача, за документом виявилось: брутто - не вказано, тара - 23700 кг., нетто - 69000 кг., за фактом виявилось: брутто - 90000кг, тара - 23700кг, нетто - 66300кг, що менше ваги, вказаної у документі на 2700кг.
У комерційному акті № БА 751286/490 від 06.05.2016 у розділі Д також відображено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. Вантаження у вагоні навалом, вище рівня бортів на 20-30см, маркірована однією борозною посередині. Над 6, 7 люками є виїмки 280Х280Х60-70см. Маркіровка порушена. Вагон без дверей, люка закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає.
Комерційний акт з боку залізниці підписано належними особами.
Таким чином, комерційним актом №БА 751286/490 від 06.05.2016 встановлено, що недостача у вагоні №55198170 складає 2700кг.
Позивач вважає, що недостача вантажу в спірному вагоні виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути з відповідача 1890,34грн. (розрахунок вартості недостачі вантажу зроблено із врахуванням норми недостачі у розмірі 2% маси нетто вантажу).
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно п.2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Ст.23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Як встановлено судом, розрахунок вартості недостачі вантажу здійснений позивачем на підставі рахунку №2604-37 від 26.04.2016 вартість 1 тони вугільної продукції складає - 1432,08грн.
Однак, зазначений рахунок є рахунком не відправника товару, а ТОВ "ДТЕК ТРЕЙДІНГ".
В процесі розгляду справи позивачем надано акт прийому-передачі вугільної продукції від 26.04.2016 згідно договору №УПр14/32 від 28.02.2014, що засвідчує передання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДІНГ" ОСОБА_1 акціонерному товариству "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ", у тому числі вантаж за залізничною накладною №53758512 від 26.04.2016 у вагоні №55198170 - 69,00 тон; рахунок №2604-37 від 26.04.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДІНГ" на загальну суму до сплати 1679829,84грн., із визначенням постачальника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДІНГ", вантажовідправника - ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦОФ", платник - ПАТ "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ".
В матеріалах справи наявні докази оплати позивачем рахунку №2604-37 від 26.04.2016.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка вантажовідправника ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" №11/1349 від 25.05.2017, підписана директором та начальником відділу економіки та фінансів, з якої вбачається, що вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (станція Добропілля Донецької залізниці) на адресу ПрАТ "МК "Азовсталь" (станція Сартана Донецької залізниці) за накладною №53758512 від 26.04.2016 складає 1412,96грн. з ПДВ.
З огляду на таке, суд приймає вищевказану довідку як документ відправника, що підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу у розумінні ч.1 ст.115 Статуту залізниць України.
Отже твердження відповідача про відсутність означеної довідки спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Як встановлено судом, розрахунок вартості недостачі вантажу здійснений позивачем з урахуванням норми природної втрати 2 % маси нетто вантажу.
У графі 20 залізничної накладної №53758512 від 26.04.2016 найменування вантажу зазначено, що спірний вантаж - навал, концентрат вугільний, марки - Г, О-100, висота шапки 200мм, вологістю -7%, а отже, цілком обґрунтованим у даному випадку є висновок про те, що вантаж був завантажений для подальшого перевезення у вологому стані.
За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2%.
За даними комерційного акту БА №751286/490 від 06.05.2016, недостача у вагоні №55198170 складає 2700кг.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 1890,34грн.
Судом перевірено розрахунок недостачі вантажу та встановлено, що позивач не вірно визначив в розрахунку вартість 1 тони вугільної продукції, оскільки згідно довідки №11/1349 від 25.05.2017 вартість складає - 1412,96грн. з ПДВ, проте, позивач визначив суму вартості за рахунком ТОВ "ДТЕК ТРЕЙДІНГ", яка складає 1432,08грн. з ПДВ.
Суд зробив розрахунок збитків у вигляді нестачі та встановив, що позивач не вірно розрахував суми недостачі. За розрахунком суду нестача склала 1865,11грн.:
69000 кг Х 2% = 1380 кг; 2700 кг - 1380 кг = 1320 кг (1,32т); 1320кг х 1412,96/1000 = 1865,11 грн., де:
69000 кг - маса нетто у вагоні №55198170,
2700 кг - розмір недостачі за комерційним актом БА №751286/490 від 06.05.2016,
1380 кг - норма природної втрати,
1412,96 грн. - вартість 1 т спірного вантажу з ПДВ.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" підлягають задоволенню частково, у сумі 1865,11грн.
Заява відповідача про застосування позовної давності судом не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 315 ГК України передбачено можливість досудового врегулювання господарського спору та визначено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки, однак, в силу приписів статті 258 цього ж Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема, скорочена порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 3 статті 925 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії.
Статтею 315 Господарського кодексу України передбачено право заявника на звернення з позовом до суду після перебігу 6-місячного строку на подання претензії та отримання відповіді на неї.
Відповідно до пункту 4.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України; оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
В даному випадку обставини, що спричинили заявлені вимоги позивача, виникли 06.05.2016 (момент складання комерційного акту), позов поданий до господарського суду Донецької області 05.05.2017 (згідно поштового штемпеля на конверті), тобто без пропуску строку позовної давності.
Таким чином, звернення з позовом до залізниці після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, не суперечить положенням статті 315 Господарського кодексу України та статті 925 Цивільного кодексу України.
В той же час, не звернення до перевізника з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 7 листопада 2016 року Справа №904/3961/16.
Приймаючи до уваги приписи ст.33 ГПК України щодо доведеності заявлених вимог належними доказами, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви.
Судовий збір відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача оскільки внаслідок його неправильних дій виник спір.
На підставі ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ", м. Маріуполь до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", м. Лиман за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 1890,34грн., задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” (84440, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191158) збитки, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 1865,11грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1600,00грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 15.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 20.06.2017.
Повний текст рішення підписано 20.06.2017
Суддя Г.Є. Курило