15.06.2017 Справа № 904/4667/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "ДНІПРОАВІА", 49042, м. Дніпро, Аеропорт цивільної авіації.
до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, 49023, м. Дніпро, вул. Радистів, буд. 8.
про стягнення 21 415,00 грн.
Суддя Панна С.П.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. № 1.1-20-104 від 13.12.2016 року
від відповідача: ОСОБА_2, представник, дов. № 374 від 01.02.2017 року
Публічне акціонерне товариство "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" звернулося до господарського суду із позовом, яким, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (від 15.05.2017р.) та заяви про зменшення розміру позовних вимог (від 15.06.2017р.) просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Амур - Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради заборгованість у вигляді компенсації за пільговий проїзд повітряним транспортом громадян-мешканців Амур - Нижньодніпровського району міста Дніпра за 2016 рік у розмірі 86 979,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання вимог чинного законодавства України у 2016 році здійснив перевезення повітряним транспортом громадян пільгової категорії мешканців Амур- Нижньодніпровського району м. Дніпра, загальною вартістю 86 979,30 грн.
ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" квитки надавались громадянам пільгової категорії в обмін на талони видані Управлінням праці та соціального захисту населення Амур - Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, підрозділами Міністерства оборони України, Служби безпеки України тощо за пред'явленням листа талонів і посвідчення про право на пільги.
Отже, ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" забезпечило надання пільг відповідним категоріям громадян, здійснивши безкоштовне перевезення повітряним транспортом та понесло при цьому витрати.
До суду від 16.05.2017 року надійшов відзив відповідача від 15.05.2017 року №2925, в якому він заперечує проти позовних вимог та зазначає, що відповідно до розрахунку, наданого ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа", Управління забезпечило листами талонів лише інвалідів війни, учасникам бойових дій талони Управлінням не видавались. Питання щодо виплати компенсації за надання послуг з пільгового перевезення повітряним транспортом доцільно вирішувати з відомствами, які забезпечили пільговиків талонами. Також, законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не передбачена субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Договір на компенсацію витрат на пільговий проїзд пільгової категорії громадян не укладався. Також, ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" не подавало розрахунку вартості наданих пільгових послуг до Управління праці та соціального захисту населення Амур - Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську за формою та в порядку, встановленому законодавством. Отже, зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Амур - Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради щодо компенсації за проїзд повітряним транспортом пільгової категорії громадян відсутні.
23 травня 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на відзив мотивовані тим, що чинним законодавством закріплено єдиний механізм відшкодування перевізнику витрат на здійснення пільгових перевезень та визначено головних розпорядників коштів місцевих бюджетів на реалізацію державних програм соціального захисту населення. Реалізація встановлених законодавством пільг громадянам, які мають на них право, та компенсація перевізнику понесених у зв'язку з цим витрат не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування та забезпечуватись за рахунок юридичних осіб, зобов'язання у цій справі існують незалежно від передбачених у Державному бюджеті України коштів. Зобов'язання сторін у цій справі виникають безпосередньо із Законів України «Про державні соціальні стандарти та про державні соціальні гарантії», «Про транспорт», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Бюджетного кодексу України, а отже, відсутність договору не може бути підставою звільнення від виконання господарського зобов'язання, яке передбачене нормами чинного законодавства. Таким чином, відповідно до приписів чинного законодавства, Управління праці та соціального захисту населення Амур - Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зобов'язане здійснювати компенсаційні виплати перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
26.05.2017 року відповідачем подано до суду клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, тобто до 04.07.2017 року. Клопотання задоволено судом, ухвалою господарського суду від 26.05.2017 року строк розгляду справи продовжено до 04.07.2017р.
У відповідності до вимог ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, господарський суд, -
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та про державні соціальні гарантії" передбачено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії в тому числі щодо надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування
Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та про державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено правовий статус ветеранів війни та належні їм пільги, переваги і соціальні гарантії.
Згідно зі ст. 4 цього Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Серед низки пільг Закон передбачає право ветеранів війни - учасників бойових дій на безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою; та інвалідів І і ІІ груп право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту. Інвалідам III групи надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50-процентною знижкою вартості проїзду (п. 17 ч. 1 ст. 12, п. 21 ч. 1 ст. 13 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції, яка діяла на час здійснення перевезень).
Такими пільгами на підставі відповідних посвідчень та листів-талонів скористалися наступні громадяни:
- ОСОБА_3, 04.01.2016, № рейсу 204, вартістю 1 928,30 грн.;
- ОСОБА_4, 09.02.2016, № рейсу 4, вартістю 2 714,00 грн.;
- ОСОБА_5, 09.03.2016, № рейсу 5, вартістю 2 407,00 грн.;
- ОСОБА_6, 13.04.2016, № рейсу 1, вартістю 3 135,00 грн.;
- ОСОБА_7, 21.04.2016, № рейсу 6, вартістю 2 741,00 грн.;
- ОСОБА_8, 28.04.2016, № рейсу 5, вартістю 3 263,00 грн.;
- ОСОБА_9, 02.05.2016, № рейсу 203, вартістю 5 162,00 грн.;
- ОСОБА_9, 09.05.2016, № рейсу 204, вартістю 1 770,00 грн.;
- ОСОБА_10, 11.07.2016, № рейсу 6, вартістю 2 350,00 грн.;
- ОСОБА_5, 28.07.2016, № рейсу 5, вартістю 2 603,00 грн.;
- ОСОБА_11, 08.08.2016, № рейсу 8, вартістю 2 790,00 грн.;
- ОСОБА_12, 15.08.2016, № рейсу 8, вартістю 2 358,00 грн.;
- ОСОБА_13, 01.09.2016, № рейсу 5, вартістю 2 791,00 грн.;
- ОСОБА_6, 17.09.2016, № рейсу 1, вартістю 3 485,00 грн.;
- ОСОБА_14, 21.09.2016, № рейсу 4, вартістю 2 796,00 грн.;
- ОСОБА_15, 21.09.2016, № рейсу 4, вартістю 2 349,00 грн.;
- ОСОБА_16, 30.09.2016, № рейсу 3, вартістю 1 919,00 грн.;
- ОСОБА_17, 01.10.2016, № рейсу 4, вартістю 2 857,40 грн.;
- ОСОБА_17, 18.10.2016, № рейсу 5, вартістю 2 311,60 грн.;
- ОСОБА_18, 17.10.2016, № рейсу 4, вартістю 2 906,00 грн.;
- ОСОБА_19, 19.11.2016, № рейсу 1, вартістю 7 432,00 грн.;
- ОСОБА_20 Мустаджаб Огли, 05.12.2016, № рейсу 203, вартістю 2 372,10 грн.;
- ОСОБА_21, 05.12.2016, № рейсу 4, вартістю 3 035,00 грн.;
- ОСОБА_22, 06.12.2016, № рейсу 6, вартістю 2 591,00 грн.;
- ОСОБА_21, 06.12.2016, № рейсу 3, вартістю 2 514,00 грн.;
- ОСОБА_22, 07.12.2016, № рейсу 5, вартістю 2 979,00 грн.;
- ОСОБА_23, 09.12.2016, № рейсу 4, вартістю 3 079,00 грн.;
- ОСОБА_19, 12.12.2016, № рейсу 8, вартістю 3 054,00 грн.;
- ОСОБА_20 Мустаджаб Огли, 16.12.2016, № рейсу 204, вартістю 2 334,90 грн.;
- ОСОБА_4, 20.12.2016, № рейсу 1, вартістю 2 952,00 грн.
ПАТ "АК "Дніпроавіа" квитки надавались громадянам пільгової категорії в обмін на талони, за пред'явленням листа талонів і посвідчення про право на пільги.
Пунктом 2 Постанови Кабінету міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" встановлено, що листи талонів на право одержання ветеранами війни і особами, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості є документом, на підставі якого надається право на пільговий проїзд зазначеним особам згідно з пунктом 17 частини першої статті 12, пунктом 21 частини першої статті 13, пунктом 16 частини першої статті 14, пунктом 18 частини першої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Факти здійснення позивачем зазначених авіаперевезень, вартість квитків, використання названими вище пасажирами талонів на знижку засвідчуються доданими до позовної заяви копіями іменних пасажирських авіаквитків (а. с. ).
Відтак, позивачем здійснено перевезення повітряним транспортом громадян пільгової категорії на загальну суму 86 979,30 грн.
Позивач, з метою відшкодування витрат з перельоту зазначених пільгових категорій громадян, звертався з претензіями до Управління праці та соціального захисту населення Амур - Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, однак отримав відмову.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати, зокрема, права на пільги громадян щодо користування транспортом.
Відшкодування збитків транспортним підприємствам від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про транспорт").
Ці положення Закону України "Про транспорт" кореспондуються з наведеними вище нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якими гарантовано право пільгового проїзду повітряним транспортом певним категоріям громадян.
Отже, позивач як перевізник, який здійснив протягом 2016 року пільгові авіаперевезення пільгової категорії громадян на загальну суму 86 979,30 грн. набув передбачене Законом України "Про транспорт" право на отримання компенсаційних виплат за такий пільговий проїзд за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Пунктом 3 цієї постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян (п. 8 Порядку).
Порядком визначено процедуру підготовки головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів інформації про фактично нараховані суми та актів звіряння розрахунків за надані послуги і їх надсилання до фінансових органів райдержадміністрацій, виконкомів міських рад, надання уточненої інформації у разі виникнення додаткових зобов'язань, підготовки уточнених реєстрів нарахованих в поточному місяці сум та подання їх до вищестоящих фінансових органів (пункти 5, 6 Порядку).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" встановлено порядок, згідно якого підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Підприємства та організації, що надають послуги з проїзду в міському та приміському транспорті, у разі неможливості подати розрахунки за формою "2-пільга" надсилають уповноваженому органу розрахунки за формою, що встановлюється договором на перевезення пільгових категорій громадян (пункт 10).
Пунктом 11 названої постанови визначено, що уповноважений орган щомісяця:
- звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;
- після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";
- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";
3) до 15 числа подає:
- фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга";
- Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".
Слід зазначити, що позивач з метою отримання компенсації звертався до відповідача із претензіями, до яких додавалися розрахунки вартості перевезення повітряним транспортом пільгових категорій громадян - мешканців Амур - Нижньодніпровського району м. Дніпро, в яких зазначено номер та дата рейсу, номер квитка, прізвище, ім'я та по-батькові пасажира, номери їх посвідчення та паспорту, вартість авіаквитків, реєстрація місця проживання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 січня 1995 pоку № 1 "Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302" унормовано, що безплатний проїзд надається один раз у рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом у поїздах і вагонах (каютах, салонах) усіх категорій (класів). Пільгові квитки придбаваються в обмін на талони за пред'явленням листа талонів і посвідчення про право на пільги.
В листі Державного казначейства України від 20.04.2007 №3.4-07/1021-4884 зазначено, що якщо перевізник отримує кошти як відшкодування фактично понесених збитків за перевезення визначеної кількості громадян (за списком), що мають право на пільговий проїзд, то такі видатки мають класифікуватись як поточні трансферти населенню і проводитись на підставі підтвердних документів за кодом економічної класифікації видатків 1343 "Інші поточні трансферти населенню" шляхом перерахування коштів з реєстраційного рахунку розпорядника бюджетних коштів на рахунки перевізників, відкритих в банківських установах.
Встановивши право позивача на отримання за рахунок субвенції з Державного бюджету компенсації витрат на пільгове перевезення осіб, яким таке право надане законом, при вирішенні питання, хто повинен здійснити таку компенсацію, суд виходить з наступного.
Як зазначалося вище, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення (у тому числі пільговий проїзд окремих громадян) є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256).
Відповідно до Положення про Управління праці та соціального захисту населення Амур - Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради основними завданнями Управління є, серед іншого, виконання функцій головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету (п.8) розділ 3 Положення); Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організує роботу з надання пільг пенсіонерам, інвалідам, ветеранам війни та праці… та забезпечує виконання сіх обов'язків та повноважень, визначених статтею 22 Бюджетного кодексу України щодо управління бюджетними асигнуваннями, контролю за витрачанням бюджетних коштів при здійсненні розрахунків за державними допомогами, пільгами ветеранам війни та праці (п. 7 розділ 4 Положення); забезпечує цільове використання бюджетних асигнувань, передбачених на соціальний захист населення та соціальне обслуговування (п.13) розділ 4 Положення).
Таким чином, відповідач є місцевим органом виконавчої влади, до повноважень якого в установленому порядку віднесено, в тому числі, здійснення соціальних програм із забезпечення передбаченими законодавством пільгами ветеранів війни та прирівняних до них осіб і проведення компенсаційних виплат особам, які надають такі пільги.
Здійснивши на підставі цих листів-талонів пільгове перевезення мешканців Амур - Нижньодніпровського району м. Дніпра, позивач набув передбаченого законом права на відшкодування витрат з вартості перельоту на загальну суму 86 979,30 грн., які йому повинно компенсувати Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради як розпорядник коштів місцевого бюджету, що зобов'язаний вести розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам.
При цьому суд відхиляє заперечення відповідача, що позивач не надав їм договору між розпорядником бюджетних коштів та перевізником, як це передбачено Порядком, і, що в місцевих бюджетах не передбачено коштів на такі витрати, оскільки, як встановлено в ході судового засідання, позивач дійсно забезпечив надання пільг відповідним категоріям громадян, понісши при цьому документально підтверджені витрати, а реалізація встановлених законодавством пільг окремим громадянам не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування та забезпечуватись за рахунок юридичних осіб.
Згідно зі статтями 89 та 102 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми соціального захисту населення, серед яких є компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського, обласного значення та Автономної республіки Крим за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.
У пункті 4 Порядку зазначено, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державним казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово (абзац 2 п. 12 Порядку).
Наведені приписи спростовують позицію відповідача щодо відсутності обов'язку здійснити відшкодування на користь позивача фактично понесених витрат, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій пасажирів.
Згідно з Бюджетним кодексом України та п. 2.10 затвердженого наказом Міністерством фінансів України № 309 від 02.03.2012 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України бюджетні зобов'язання, зокрема, щодо компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Казначейства незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень, тому твердження відповідачів про неможливість реєстрації бюджетного зобов'язання за відсутності договору як підтвердного документу є безпідставними та суперечать закону.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Щодо заперечень відповідача, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" видатків у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за надання послуг з перевезення повітряним транспортом пільговим категоріям населення не передбачено, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 617 ЦК України унормовано, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 ГК України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12.
Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Наведене узгоджується з позицією Верховного ОСОБА_18 України, яка викладена у постанові від 15.05.2012 у справі № 2-28гс12 та в рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України цивільні права та інтереси, права і законні інтереси суб'єкта господарювання можуть бути захищені шляхом відшкодування збитків.
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі „Терем ЛТД,Чечеткін та Юліус проти України”від 18.10.2005 року та у справі „Бакалов проти України від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів ) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446, від 15.05.2012р. у справі № 3-28rc12 та в постанові Вищого господарського кодексу України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради (49023, м. Дніпро, вул. Радистів, буд. 8, код ЄДРПОУ 03192490) на користь Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "ДНІПРОАВІА" (49042, м. Дніпро, Аеропорт цивільної авіації, код ЄДРПОУ 01130549) компенсацію за пільговий проїзд повітряним транспортом громадян-мешканців Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра за 2016 рік у розмірі 86979 (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 30 коп., судового збору в розмірі 1 600 ( одна тисяча шістсот) грн., 00 коп., про що видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 20.06.2017 року
Суддя ОСОБА_24