Справа № 495/3074/17
06 червня 2017 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Левченко А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/3074/17
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів
25.04.2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про стягнення аліментів (а.с.1-2).
Так, ОСОБА_1 просить суд стягувати на її користь з ОСОБА_2 щомісячно:
- аліменти на утримання їх малолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до її повноліття;
- аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2017 року відкрито провадження по справі № 495/3074/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Справу призначено до розгляду (а.с.10).
Позивач - ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилася, але подала до суду заяву, згідно з якою заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за її відсутності (а.с.15).
Відповідач - ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву, згідно з якою з позовними вимогами ОСОБА_1 згоден повністю, просить їх задовольнити та розглянути справу за його відсутністю (а.с.16-17).
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.
У відповідності до ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 25.03.2011 року між позивачем - ОСОБА_1 Анатолієвною, ІНФОРМАЦІЯ_2, та відповідачем - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, було зареєстровано шлюб ВРАЦС по м. Білгород-Дністровському Б-Дністровського МУЮ Одеської області, про що 25.03.2011 року складено відповідний актовий запис за № 66, що підтверджується копією виданого 25.03.2011 року свідоцтва про шлюб серії 1-ЖД № 144283 (а.с.4).
Від сумісного шлюбу у сторін 04.01.2017 року народилася донька - ОСОБА_3, про що 10.01.2017 року складено відповідний актовий запис за № 16, що підтверджується копією виданого 10.01.2017 року ВРАЦС по м. Білгород-Дністровському Б-Дністровського МУЮ Одеської області свідоцтва про народження серії 1-ЖД № 507173 (а.с.5).
За твердженням позивачки, донька проживає разом із нею, а відповідач проживає окремо, але матеріальну допомогу на утримання дитини надає нерегулярно. Позивачка зазначає, що на теперішній час не працює та знаходиться у декретній відпустці, а тому потребує грошових коштів на утримання себе та доньки. Крім того, зазначає, що відповідач є платником аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) на утримання його неповнолітньої доньки від першого шлюбу.
Відповідно до складеної 20.04.2017 року КП «ЖЕО №1» Довідки № 237, гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканка м. Білгород-Дністровський, провулок Кривий, 12-А. Разом із нею проживає її донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина знаходиться на утриманні матері (а.с.6).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. Такий обов'язок не припиняється і в тому випадку, коли діти набувають повну дієздатність до досягнення ними повноліття при укладанні шлюбу у випадку зниження їм шлюбного віку. Лише після досягнення повноліття діти втрачають право на утримання.
У випадку невиконання батьками обов'язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст.164 Кримінального кодексу України.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.182 СК України).
Так, при визначенні розміру аліментів, що стягуються з батьків на користь дитини, суд має враховувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини. Зокрема, чим гірше стан здоров'я дитини, тим більше коштів на утримання вона потребує. При розгляді справи про стягнення аліментів при визначенні їх розміру, суд повинен враховувати також стан здоров'я та загальний матеріальний стан того з батьків дитини, з якого вони будуть стягуватися. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї.
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Дана норма однаково застосовується до всіх платників аліментів, незалежно від правових підстав їх праці (робота за трудовим договором, відповідно до вимог КЗпП, робота за контрактом за кордоном тощо). Зазначені положення передбачають мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, у той час як максимальний розмір аліментів закон не встановлює. Останній буде визначатися судом у кожному конкретному випадку, враховуючи як потреби самої дитини, так і можливості платника аліментів - матері або батька дитини.
Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності до ч.1 ст.184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Дана норма передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у частині 1 даної статті. Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення, відповідно до змісту ч.1 даної статті.
Положеннями ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
На вимоги щодо стягнення аліментів у судовому порядку не поширюється позовна давність. Позов може бути пред'явлено у будь-який час, поки існує право на аліменти. Право на аліменти виникає у дитини з моменту її народження. Якщо один із батьків (або батьки) не виконує свого обов'язку щодо утримання дитини, до нього може бути пред'явлено позов про стягнення аліментів на утримання дитини. У цьому випадку, заінтересована особа, яка має право на одержання аліментів на дитину, вправі вимагати їх виплати у судовому порядку незалежно від строку, що минув з моменту виникнення у неї цього права, а також незалежно від причин, у зв'язку з якими вона раніше не зверталася до суду з позовом. Аліменти звичайно присуджуються на майбутнє. Водночас, як виняток із загального правила, відповідно до частини 1 даної статті, стягнення аліментів відбувається не з моменту (дня) набрання чинності рішенням суду, а з моменту (дня) пред'явлення позову. Причому дане правило діє незалежно від того, наскільки багато часу пройшло від того як було пред'явлено позов до його задоволення судом.
Згідно із положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», з 01.05.2017 року по 30.11.2017 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений в розмірі 1 426 грн. (30 % = 427,80 грн.), а для дітей віком від 6 до 18 років - 1 777 грн. (30 % = 533,10 грн.).
Враховуючи вищевикладені обставини, норми чинного законодавства та той факт, що відповідач позов визнав, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів підлягають задоволенню шляхом стягнення щомісячно з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх малолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до її повноліття.
В свою чергу, сторони не позбавлені права звернутись до суду з позовом про зміну (збільшення/зменшення) розміру аліментів.
Так, відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом змінено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.
У зв'язку з тим, що матеріальне становище, сімейний стан, а також стан здоров'я платника аліментів або їх одержувача можуть протягом часу наявності аліментного зобов'язання змінюватися, законом передбачено, що за позовом якоїсь із цих осіб суд вправі змінити раніше встановлений розмір аліментів як в сторону їх зменшення, так і в сторону їх збільшення. Крім того, зменшення розміру аліментів за наявності передбачених законом причин не виключає можливості взагалі звільнення від їх сплати. Якщо розмір аліментів було визначено за рішенням суду, заінтересована особа вправі звернутися з позовом до суду про його збільшення або зменшення. Під зміною матеріального положення сторін розуміється як покращення, так і погіршення майнового положення платника або одержувача аліментів.
Крім того, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 та її вимог, остання просить також визначити та стягувати на її користь з відповідача аліменти на її утримання до досягнення дитиною - ОСОБА_3, трьох років.
Так, за твердженням позивачки, відповідач також ухиляється від її утримання, хоча з нею проживає їх донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не досягла трьох років, але працювати з цих підстав вона не може і лише отримує соціальні виплати по догляду за дитиною.
У відповідності до ст.75 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що
другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом (частини 1, 2, 4).
Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу (ч.ч. 1, 4 ст.76 СК України).
Згідно із ч.ч. 1-3 ст.77 Сімейного кодексу України, утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно.
Статтею 79 Сімейного кодексу України встановлений час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя. Так, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви (ч.1 ст.79 СК України).
Згідно із ч.1 ст.80 Сімейного кодексу України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.ч. 2, 6 ст.84 Сімейного кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років підлягають задоволенню шляхом стягнення щомісячно з ОСОБА_2АВ. на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку.
Відповідно до ч.3 ст.80 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із ст.1 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 57-58 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст.212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» за № 14 від 18.12.2009 року, рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (ч.1 ст.213 ЦПК). Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства та той факт, що відповідач позов визнав, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про обґрунтованість, правомірність та законність позовних вимог ОСОБА_1, у зв'язку з чим її позовна заява до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментівпідлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 79, 88 Цивільного процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 7, 75-77, 79-80, 141, 180, 182-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 157, 197, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер відсутній):
- аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви (25.04.2017 року) до її повноліття, тобто до 04.01.2035 року;
- аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня подання позовної заяви (25.04.2017 року) до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до 04.01.2020 року.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Мишко