Справа №479/1047/14-ц 15.06.2017 15.06.2017 15.06.2017
Провадження №22-ц/784/1210/17
Головуючий у першій інстанції-Микитей Л.Л.
Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
Категорія
15 червня 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем Лептугою С.С.,
розглянувши у відсутності сторін у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 березня 2017 року у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про відшкодування збитків
У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків.
Позивач зазначав, що є власником земельної ділянки та житового будинку № 28 по вул. Калініна в с. Красненьке Кривоозерського району Миколаївської області. Власницею сусіднього будинку № 30 є ОСОБА_2 Уздовж межі земельних ділянок ростуть дерева акації, коріння яких проникають на територію його домоволодіння та, проростаючи новими паростками, пошкоджують його будівлі та споруди.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не бажає знищити дерева, якими йому заподіяно шкоду, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідачки 20 000 грн. збитків за пошкодження майна.
19 січня 2016 року ОСОБА_3 помер.
До участі в справі як позивача залучено (за її заявою) спадкоємицю ОСОБА_1, яка, зменшивши позовні вимоги, просила стягнути з ОСОБА_2 11 713 грн. збитків за висновком експерта.
Спадкоємець ОСОБА_5 - ОСОБА_6 від участі у справі як позивач відмовився.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на відсутність своєї вини та недоведеність збитків.
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на помилковість висновків суду про відсутність підстав відповідальності ОСОБА_2
В судове засідання сторони не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с.166,168). Справу розглянуто у відсутності сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини виникли, насамперед, у сфері земельних правовідносин, зокрема правовідносин суміжних землекористувачів, що регулюються главою 17 ЗК «Добросусідство».
Главою 17 ЗК "Добросусідство" передбачені, зокрема, права та обов'язки власників та землекористувачів земельних ділянок (далі - землекористувачі).
Землекористувачі зобовязані не порушувати прав власників та землекористувачів суміжних земельних ділянок (стаття 96 ЗК) та обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, за яких землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (частина 1 статті 103 ЗК).
Нормами цієї глави передбачені і форми самозахисту для суміжних землекористувачів, реалізація яких є правомірною дією.
Так, відповідно до статті 105 ЗК у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.
Положення земельного законодавства не містять прямих обов'язків землекористувача знищити коріння від своїх дерев та кущів на ділянці сусіда.
Нормами ЗК передбачено і право землекористувачів на відшкодування збитків (пункт «г» частини 3 статті 152 ЗК), заподіяних як правомірними, так і неправомірними (протизаконними) діями. Збитки, заподіяні правомірними діями відшкодовуються лише у випадках, коли це безпосередньо передбачено законом.
Відшкодування збитків, як реалізація гарантій захисту суб'єктивного права, застосовується за підстав, визначених статтею 156 ЗК.
Загальні підстави відповідальності за заподіяну шкоду, завдану неправомірними діями іншої особи, передбачені і нормами цивільного законодавства.
Так, згідно зі статтею 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Ця особа звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного суду України від 28 січня 2014 року справа № 3-210-14(1) та інші).
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав і законних інтересів іншої особи. Залежно від характеру юридичного обов'язку, покладеного на особу правовим актом, протиправна поведінка може бути у формі протиправної дії або протиправної бездіяльності.
Одним із видів майнової шкоди, грошовим виразом якої є збитки, є реальна шкода, якою є витрати на відновлення порушеного права у зв'язку з втратою та пошкодженням майна (стаття 22 ЦК).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає в тому, що шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки, тобто не існує будь-яких інших обставин, які вплинули на ці події (опосередкований причинний зв'язок).
Таким чином, підстави відповідальності за майнову шкоду, заподіяну суміжним землекористувачем, визначаються статтями 152,156 ЗК та статтею 11 66 ЦК, виходячи з обсягу прав та обов'язків суміжних землекористувачів, які прямо передбачені нормами земельного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_7, як одна зі спадкоємців ОСОБА_5, та ОСОБА_2, є суміжними власниками та землекористувачами житлових будинків та земельних ділянок № 28 та № 30 по вул. Калініна в с. Красненьке Кривоозерського району Миколаївської області (а.с. 6-8,19, 99).
На земельній ділянці ОСОБА_2 за № 30 на різній відстані (до 1м) від межі з ділянкою № 28 росли дерева білої акації, які були висаджені колишніми власниками ділянки №30 (а.с. 50).
ОСОБА_2 набула право власності за спірною адресою 19 серпня 1996 року ( а.с.19).
У 2009 році на вимогу власника ділянки № 28 членами сім'ї відповідачки ОСОБА_2 дерева акації були спиляні до стадії припинення зовнішнього росту (а.с. 30, 44-45).
Проте, коріння дерев знищено не було, що призвело до стрімкого розгалуження кореневої системи дерев та значного проникнення коренів на територію суміжної ділянки № 28 з проростанням молодих паростків на подвір'ї та городі позивача (а.с. 51-58).
Зазначені обставини стали однією з причин пошкоджень елементів будівель сараю літ. В будинку № 28, який розташовано на відстані 0,8 м від межі з ділянкою № 30, літньої кухні літ.Б, яка розташована на відстані 4,73 м, а також асфальтового покриття подвір'я позивачки. Вартість відновлювальних робіт складає 11 713 грн.
Ці факти підтверджені висновками судової будівельно-технічної експертизи № 17-2015 від 18 серпня 2015 року (а.с. 41-49) та № 17-2015 від 18 лютого 2016 року (а.с. 72-76).
Будь-яких дій, передбачених статтею 105 ЗК щодо знищення коренів, які проникають з суміжної ділянки, позивачкою ОСОБА_1 та її спадкодавцем не вчинялось.
При цьому судом не встановлено таких за характером дій (бездіяльності) ОСОБА_2, які би суперечили її обов'язкам, встановленим земельним законодавством.
Норми ЗК України не містять заборони висаджувати дерева та кущі біля межі, хоча таких дій особисто ОСОБА_2А не вчиняла, а також не передбачають будь-яких обов'язків землекористувача у випадку проникнення коренів дерев з її ділянки на суміжну.
Ці обставини свідчать про відсутність однієї з основних та обов'язкових підстав відповідальності - протиправності (невідповідності вимогам закону) поведінки відповідачки, що перешкоджає застосуванню до неї цивільно-правової відповідальності за статтею 152 ЗК та статтею 1166 ЦК.
Такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, не встановивши підстав відповідальності ОСОБА_2, вірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Посилання апелянта на доведеність причинного зв'язку між проростанням коренів дерев з сусідньої ділянки та пошкодженням її будівель та споруд, а також посилання на доведеність розміру збитків, не мають правового значення за умови відсутності, як зазначено вище, іншого обов'язкового елементу відповідальності - протиправності дій або бездіяльності відповідача.
Не має вирішального значення і твердження ОСОБА_1 про знаходження стовбурів дерев акації саме на межі їх ділянок. По-перше, земельне законодавство не містить (окрім загальних засад добросусідства) прямих заборон на висадку дерев та кущів на межі ділянок, а, по-друге, як зазначено вище, цих дій особисто відповідачка не вчиняла.
За цих же обставин не може бути поставлено в провину ОСОБА_2 і порушення державних будівельних норм (табл. 5.2 ДБН 360-92** Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень, таблиця 4.1 ДБН Б.2.4-1-94. Планування і забудова сільських поселень), які, до того ж, стосуються озеленення територій загального користування у населених пунктах та введені у дію з 1992 (1994) року.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 22 березня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.О.Данилова
Судді: В.В.Коломієць
ОСОБА_8