№ 5-114 км17 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,, ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014200440005631, за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 06 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
встановила:
Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 травня 2016 року засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця м. Сум, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, судимого 31 грудня 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ч. 2 ст. 194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Бездрика Сумського району Сумської області, жителя м. Сум, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не судимого;
- за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та покладенням відповідних обов'язків, передбачених п. п. 2,3,4 ст. 76 КК.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця м. Суми, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 09 грудня 2015 року за ч. 2 ст. 185, ч. ст. 357, 70, 71 КК до позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців,
- за ч. 2 ст. 194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарань, в тому числі за вироком від 09 грудня 2015 року, ОСОБА_8 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Судом вирішено питання відшкодування судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 102 485 грн 57 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 грн моральної шкоди, а всього 103 485 грн 57 коп.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 56 058 грн 37 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 грн моральної шкоди, а всього 57 058 грн 37 коп.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 114 грн 00 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 грн моральної шкоди, а всього 1 114 грн 00 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 06 жовтня 2016 року за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 вказаний вирок змінено, на користь потерпілого з ОСОБА_6 стягнуто 30 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, в іншій частині судове рішення залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджено за те, що вони, 11 жовтня 2014 року, близько 01 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, будучи на 8 поверсі багатоповерхового будинку (гуртожитку), вчинили хуліганські дії, а саме: з хуліганських спонукань ОСОБА_6 із пневматичного пістолета здійснив 1 постріл по автомобілю «Renault Megane Scenic», спричинивши шкоду потерпілому ОСОБА_9 на суму 4 691, 64 грн.
Цього ж дня, о 5 годині ранку, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжили свої хуліганські дії. Так, ОСОБА_7 вистрілив із пневматичного пістолета по автомобілю «Volkswagen Golf», спричинивши потерпілому ОСОБА_10 шкоду на суму 114 грн. Виявивши, що пошкодження на автомобілях є помітними, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вирішили спалити автомобілі. За допомогою палаючих аркушів паперу, розбивши скло, ОСОБА_6 підпалив обшивку салону автомобіля «Renault Megane Scenic», вартістю 112 485 грн 57 коп, а ОСОБА_8 - «Volkswagen Golf», вартістю 56 058 грн. У вказаний спосіб обидва транспортні засоби були знищені шляхом підпалу.
У касаційні скарзі прокурор, фактично посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним, що характеризують особи засуджених, внаслідок надмірної м'якості, порушення кримінального процесуального закону просить ухвалу апеляційного суду скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали провадження і обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні хуліганства та умисного пошкодження чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_7 у вчиненні хуліганства, а ОСОБА_8 - умисного пошкодження майна, шляхом підпалу і правова кваліфікація їх дій відповідає дослідженим доказам та у касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів скарги прокурора про порушення кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним, що характеризують особу засудженого, внаслідок надмірної м'якості, то колегія виходить з наступного.
Згідно зі статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим, вмотивованим, а також відповідати вимогам, які до нього пред'являються кримінальним процесуальним законом. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Ухвала суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не відповідає цим вимогам.
Так, зі змісту судових рішень вбачається, що в апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 порушив питання про скасування вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та ухвалення нового судового рішення з призначенням ОСОБА_6 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 194 та ч.1 ст. 296 КК України, більш суворого покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, а щодо ОСОБА_7 фактично оскаржував обґрунтованість застосування до нього статті 75 КК. Перевіривши доводи потерпілого суд дійшов висновку про те, що вони є непереконливими та не конкретно сформульованими. Разом з тим, таке своє рішення апеляційний суд належним чином не мотивував.
В ухвалі апеляційного суду не знайшли спростування й доводи потерпілого про те, що дії засуджених під час досудового розслідування та судового розгляду, які полягали в наданні не стабільних та суперечливих показань, а також неодноразова безпричинна неявка до суду, не свідчать про щирий осуд своєї неправомірної поведінки, а визнання вини мало місце, тільки під тиском беззаперечних доказів та з метою уникнення більш суворого покарання.
Також в апеляційній скарзі потерпілий посилався на те, що з боку засуджених не вжито достатніх заходів до відшкодування шкоди. Тому, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 наполягали в суді на призначенні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 найбільш суворого покарання.
Ці доводи апеляційним судом належним чином не вивчались та не спростовувались.
Крім того, без належного аналізу та обґрунтування з боку апеляційного суду залишились апеляційні вимоги потерпілого ОСОБА_9 щодо безпідставного звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 . Так, потерпілий акцентував увагу на тому, ОСОБА_7 не вибачився за скоєне, що виключає власний осуд його злочинних дій. Характеристика з місця проживання, яку суд першої інстанції не врахував при вирішенні питання щодо обрання виду і міри покарання, вказує на його ганебну поведінку. Зазначені доводи апеляційним судом також не спростовані.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження всупереч вимогам ст. 2 КПК Українивідбувся з істотним порушенням кримінального процесуального закону, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому вона на підставі п. 1 ч. 1 ст. 348 цього Кодексу підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду необхідно ретельно перевірити зібрані у справі докази дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, перевірити доводи апеляційних скарг, а також інші доводи касаційної скарги прокурора та з урахуванням усіх обставин, ухвалити справедливе рішення, яке відповідає положенням ст. 370 КПК.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 434, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 06 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3