14 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,
Кузнєцова В.О., Попович О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Актабанк», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Композит-СТК», про визнання поруки припиненою за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Актабанк» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2016 року,
У липні 2016 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що між банком та ТОВ «Композит «СТК» було укладено кредитний договір від 1 грудня 2011 року, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у формі відкличної відновлювальної лінії з лімітом кредитування 4 231 250 дол. США, а позичальник зобов'язувався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені вказаним кредитним договором. З метою виконання ТОВ «Композит СТК» зобов'язань за кредитним договором від 1 грудня 2011 року, між ПАТ «Актабанк» та ним було укладено договір поруки від 1 грудня 2011 року, за умовами якого він зобов'язався перед кредитором відповідати за належне виконання боржником своїх зобов'язань, що випливають або будуть випливати із кредитного договору від 1 грудня 2011 року. 25 липня 2014 року між кредитором та банком було укладено додаткову угоду № 14, у зв'язку з чим відбулось збільшення обсягу відповідальності поручителя перед кредитором без належного узгодження з ним як поручителем за вищевказаним кредитним договором. Ураховуючи вищевикладене, він просив суд договір поруки від 1 грудня 2011 року, укладений між ним та ПАТ «Актабанк», визнати припиненим з 25 липня 2014 року.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2016 року, позов задоволено. Визнано поруку, що виникла на підставі договору поруки від 1 грудня 2011 року (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Актабанк» у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Композит СТК» за кредитним договором від 1 грудня 2011 року - припиненою з 25 липня 2014 року. Вирішено питання про судовий збір.
У касаційній скарзі ПАТ «Актабанк» просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що внаслідок зміни без згоди поручителя зобов'язання позичальника збільшився обсяг його відповідальності за договором про відкличну кредитну відновлювальну лінію від 1 грудня 2011 року.
Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 1 грудня 2011 року між ПАТ «Актабанк» та ТОВ «Композит СТК» було укладено кредитний договір, відповідно до п. 1.1 якого банк на умовах цього договору надав позичальнику грошові кошти у формі відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 2 312 500 дол. США, а позичальник зобов'язався повернути кошти одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5% річних та виконати свої зобов'язання в повному обсязі в строки, передбачені вказаним договором.
Додатковою угодою № 5 від 4 вересня 2012 року кредитна лінія встановлена у розмірі 3 млн 500 тис. дол. США та встановлена процентна ставка у розмірі 13,5% річних.
Додатковою угодою № 7 від 17 грудня 2012 року кредитна лінія встановлена у розмірі 4 231 250 дол. США.
Додатковою угодою № 10 від 12 грудня 2013 року встановлена процентна ставка у розмірі 14,5% річних.
Одночасно з установленням строку дії кредитного договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі кредитного договору.
У забезпечення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами та можливої неустойки (штраф, пеня) 1 грудня 2011 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов п. 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за належне виконання боржником зобов'язань, які випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору від 1 грудня 2011 року, укладеного між кредитором та боржником, а також всіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до нього, у тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших платежів, у тому числі зобов'язань щодо повернення кредитних коштів в розмірі 4 231 250 дол. США, з кінцевим терміном повернення 11 грудня 2014 року та сплати процентів за використання кредитних коштів в розмірі 14,5% (з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковою угодою № 3 від 12 грудня 2013 року до договору поруки від 1 грудня 2011 року).
Сторони погодили, що в разі зміни у бік збільшення розміру кредиту та/або процентів за користування кредитними коштами. Розмір яких не передбачений умовами кредитного договору, зміни терміну повернення кредитних коштів, такі зміни потребують погодження поручителя, про що укладається додаткова угода до цього договору. Інші зміни, внаслідок яких не збільшується обсяг відповідальності поручителя, що вноситимуться до умов кредитного договору від 1 грудня 2011 року не потребують погодження поручителя, а поручитель зобов'язується за належне виконання боржником таких зобов'язань відповідати за внесення змін (абз. 3 п. 1.1 договору поруки).
У подальшому, 25 липня 2014 року між позичальником та банком укладено додаткову угоду № 14 до кредитного договору, відповідно до умов якої сторони дійшли взаємної згоди внести зміни в п. 1.1 кредитного договору від 1 грудня 2011 року, збільшивши розмір процентної ставки до 23% річних за порушення позичальником кожного з п.п. 2.1. 6.3, 6.15, 6.16 6.17 6.19 вказаного договору.
У той же день, 25 липня 2014 року між боржником ТОВ «Композит СТК», поручителем ОСОБА_3 та ПАТ «Актабанк» укладено додаткову угоду № 5 до договору поруки від 1 грудня 2011 року, зі змісту якої вбачається, що поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору від 1 грудня 2011 року в редакції додаткової угоди № 14 від 25 липня 2014 року.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частина 2 цієї норми визначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Випадки припинення зобов'язання за договором поруки визначені у ст. 559 ЦК України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Пунктом 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Так, судами було установлено, що відповідно до договору поруки встановлено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.
Суди, задовольняючи позов про припинення поруки у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України не звернули уваги на вищевказані норми матеріального права та обставини справи, а саме на те, що 25 липня 2014 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 14 до кредитного договору, згідно з якою банк збільшив розмір штрафних санкцій за порушення сторонами умов договору з 13% до 23% та доповнив перелік підстав, в разі настання яких застосовуються зазначені штрафні санкції. При цьому, поручитель з відповідними змінами основного зобов'язання ознайомлювався і його згода на виконання умов договору, що обумовлюють основне зобов'язання надана, що зафіксовано в додатковій угоді до договору поруки від 25 липня 2014 року. Тобто, збільшення обсягу відповідальності поручителя здійснено з його згоди, що судами не враховано.
Отже, суди у порушення ст. ст. 212 - 214, 303, 315 ЦПК України на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернули; не встановили дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору та договору поруки та дійшли передчасного висновку про задоволення позову.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Актабанк» задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.Є. Червинська
Судді:І.М. Завгородня
В.М. Коротун
В.О. Кузнєцов
О.В. Попович