УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за касаційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 липня 2016 року,
встановила:
Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2015 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Козіївка Коростишівського району Житомирської області, жительку м. Коростишів, громадянку України, інваліда 3-ї групи, таку, що має вищу освіту, працюючу начальником управління агропромислового розвитку Коростишівської районної державної адміністрації, розлучену, раніше не судиму,
- визнано невинуватою та виправдано за відсутності в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13 липня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
Досудовим слідством ОСОБА_5 обвинувачувалась у тому, що вона, обіймаючи посаду начальника управління Держкомзему у Коростишівському районі, являючись службовою особою і керівником вказаного територіального органу земельних ресурсів, яка здійснює функції, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських обов'язків, вчинила необережний злочин у сфері службової діяльності - службову недбалість за наступних обставин.
Згідно обвинувального акту, у серпні 2008 року, більш точної дати під час досудового слідства встановити не представилось можливим, на підставі заяв замовників робіт та розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації №207 від 09.04.2008 «Про надання згоди розроблення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» ТОВ «Поліський край», яка має ліцензію на виконання даних видів робіт, було розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок за межами населеного пункту Квітневої сільської ради Коростишівського району громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 по 2 га кожному для ведення особистого селянського господарства.
На початку березня 2009 року, більш точної дати під час досудового слідства встановити не представилось можливим, після перевірки та прийняття відповідальними працівниками Житомирської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» обмінного файлу зазначених проектів щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства, цією ж філією державного підприємства здійснено друк державних актів на право власності на земельні ділянки громадян вказаним вище громадянам.
В той самий час, невстановленою слідством особою у невстановлений слідством час, до цих земельних актів внесено невірні відомості, що підставою набуття права власності на земельні ділянки є розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації №207 від 09.04.2008, хоча це не відповідає дійсності та вимогам чинного земельного законодавства, оскільки саме цим розпорядженням надано дозвіл виключно на розроблення проектів відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, а не на передачу земельних ділянок у власність.
Після цього, для подальшого підписання надрукованих бланків державних актів на право власності на земельні ділянки вказані документи було передано жителю с. Красилівка Коростишівського району ОСОБА_23 - неофіційному представнику майбутніх власників земельних ділянок, який не був обізнаний з тим, що у наданих йому бланках державних актів на право власності на земельні ділянки підставою набуття права на землю невірно зазначено розпорядження голови Коростишівської районної державної адміністрації №207 від 09.04.2008.
В подальшому, у березні 2009 року, більш точної дати під час досудового слідства встановити не представилось можливим, ОСОБА_23 з метою підписання надрукованих державних актів на право власності на земельні ділянки вказаних вище громадян звернувся до управління Держкомзему у Коростишівському районі за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 1, а саме до начальника управління ОСОБА_5 . Згідно обвинувального акту, наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №442-к від 03.11.2006 ОСОБА_5 призначено на посаду начальника Коростишівського районного відділу земельних ресурсів Житомирської області. Наказом Головного управління Держкомзему у Житомирській області №61-к від 29.08.2008 ОСОБА_5 в порядку переведення призначено на посаду начальника управління Держкомзему у Коростишівському районі.
Згідно з вимогами положення про Управління Держкомзему у Коростишівському районі Житомирської області і розподілу обов'язків між начальником та заступником начальника управління, ОСОБА_5 зобов'язана була здійснювати керівництво у Коростишівському районі та нести персональну відповідальність за виконання покладених на вказаний підрозділ завдань та інші передбачені вказаними нормативними документами функції.
Проте, ОСОБА_5 , належним чином не перевіривши проект відведення земельних ділянок та той факт, що невідомою особою до вищезазначених державних актів внесено відомості згідно яких рішенням, що послужило підставою набуття права власності на земельні ділянки вказаних громадян невірно зазначено розпорядження голови райдержадміністрації №207 від 09.08.2008р., яке не може бути підставою надання права власності на земельні ділянки, а також те, що Коростишівською районною державною адміністрацією ніколи не приймалось рішення щодо передачі у власність вказаних громадян земельних ділянок, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, не вжила визначених законодавством заходів стосовно перевірки достовірності даних, внесених до представлених їй на підпис державних актів на право власності на земельні ділянки, тапідписала вказані акти і скріпила їх гербовою печаткою очолюваної установи.
Тобто, ОСОБА_5 , являючись керівником територіального органу земельних ресурсів - начальником управління Держкомзему у Коростишівському районі, будучи зобов'язаною керуватись в своїй діяльності положеннями Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України № 174 від 02.07.2003,
і протягом 10-ти денного терміну вжити заходів, спрямованих на перевірку відповідності відомостей, що містять реєстраційні картки та оформленні бланки державних актів на право власності на земельні ділянки до технічної документації, вказаних дій не вчинила.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_5 своїх службових обов'язків, була втрачена можливість виявлення невідповідності державних актів технічній документації і чинного земельного законодавства в частині підстав набуття прав власності на землю між відомостями, що містили проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в зв'язку з виявленням яких, представлені для підпису документи необхідно було повернути виконавцю робіт для доопрацювання.
Одночасно, без проведення будь-якої перевірки достовірності наявних у вказаних документах відомостей, не вживши заходів, спрямованих на виявлення факту відсутності рішення уповноваженого органу про надання земельних ділянок у власність, будучи зобов'язаною і маючи можливість передбачити наслідки своїх діянь у вигляді передачі правовстановлюючих документів на земельні ділянки загальною площею 34 га, які перебувають у власності держави, в порушення п. 2.4. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України №174 від 02.07.2003, п. 2.2. Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999, ОСОБА_5 власноручно підписала державні акти на право власності на земельні ділянки, власноручно підписала та завірила плани земельних ділянок у представлених їй документах печаткою управління Держкомзему у Коростишівському районі.
В подальшому, ОСОБА_23 , особисто забравши підписані ОСОБА_5 державні акти, в порушення встановлених правил діловодства, руху та розгляду такого виду документів, власноручно передав ці державні акти першому заступнику Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_24 , який умисно вчинив
дії, що явно виходять за межі наданих йому прав.
За вчинення вказаних дій ОСОБА_24 притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 365 КК України та постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 30.08.2012 кримінальну справу стосовно ОСОБА_24 закрито на підставі ст. 1 Закону України від 08.07.2011 року «Про амністію».
Внаслідок дій начальника відділу Держкомзему у Коростишівському районі, громадяни ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 отримали у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, які перебували у державній власності, загальною площею 34 га за межами населеного пункту Квітневої сільської ради Коростишівського району, що призвело до заподіяння державним інтересам тяжких наслідків у вигляді матеріальних збитків в сумі 1 450 780 грн.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Стверджує, що при постановленні вироку, суд порушив вимоги статей 323, 327 КПК, оскільки не навів достатніх підстав для виправдання підсудної і не зазначив мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення, а апеляційний суд належним чином не перевірив аналогічні доводи апеляційної скарги. На думку прокурора, в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_5 . Також зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 398 КПК доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та однобічності й неповноти судового слідства перегляду в касаційному порядку не підлягають. Ці обставини були предметом дослідження апеляційного суду, який належним чином перевірив доводи в апеляційній скарзі прокурора, за змістом аналогічні доводам у касаційній скарзі.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК в основу вироку може бути покладено достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам із точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК. При цьому всі сумніви про доведеність обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, слід тлумачити на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпано, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Як свідчать дані протоколу судового засідання та зміст судових рішень, суд при розгляді справи за обвинуваченням ОСОБА_5 дослідив усі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, повно й усебічно перевірив зібрані під час досудового слідства докази і дав їм у сукупності належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України, на що вказує наведений у вироку розгорнутий аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів ВССУ.
Суд першої інстанції, перевіривши належним чином усі надані органами досудового слідства докази, свій висновок про невинуватість ОСОБА_5 обґрунтував і показаннями самої підсудної, яка категорично заперечувала свою участь у злочині,а також іншими наведеними у вироку доказами.
Так, зі змісту вироку вбачається, що відповідно до додатку №1 до Посадової інструкції про розподіл обов'язків між начальником та заступником начальника управління Держкомзему у Коростишівському районі Житомирської області, затвердженими наказом № 9 від 28.02.2008 до службових обов'язків ОСОБА_5 не входило особисто перевіряти технічні документи та державні акти перед їх підписанням (т.2 а.с. 104-107)
Крім того, інкримінуючи ОСОБА_5 у вину порушення Положення про управління Держкомзему у Коростишівському районі Житомирської області, затвердженого наказом №253 від 05.08.2008, органом досудового слідства також не зазначено який конкретно пункт цього Положення нею був порушений.
Як встановив суд, твердження ОСОБА_5 про те, що до її службових обов'язків перед підписанням державних актів не входило перевіряти відповідність внесеної до них інформації з наявними у справах документів, а це був прямий обов'язок працівників центру ДЗК, підтверджується і посадовими інструкціями реєстраторів Житомирської регіональної філії «Центр ДЗК» (т.2 а.с.22-24, 40-42) та п.2.2 Наказу №174, згідно яких саме реєстратори цього центру ДЗК зобов'язані здійснювати перевірку обмінних файлів та наявність у справах технічної документації і всіх необхідних документів, жодним доказом не спростовані, а навпаки підтверджуються наступними дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, зі змісту судових рішень вбачається, що з показів свідка ОСОБА_25 (т.2 а.с. 6-8,т.4 а.с.153-155; т.5 а.с.103-105) видно, що остання визнала те, що саме до безпосередніх обов'язків як реєстратора відділу приймання та перевірки обмінних файлів та друку реєстраційних карток Житомирської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» входив обов'язок перевірити наявність всіх правовстановлюючих документів на виділення земельних ділянок у власність громадян, в т.ч. і перевірити наявність розпорядження голови РДА про затвердження робочих проектів та виділення земельних ділянок у власність громадян. Також, вона пояснила і те, що при відсутності такого розпорядження вона не мала права приймати обмінні файли та зобов'язана була всю документацію повернути її розробнику для усунення недоліків.
Крім того, з оголошених в судовому засіданні суду першої інстанції показань свідка ОСОБА_26 (т.4 а.с.164-167; т.5 а.с.106-108), який на той час (березень 2009 року) працював заступником начальника Житомирського Центру ДЗК, в зв'язку з чим і був безпосереднім начальником реєстратора ОСОБА_25 також видно, що він теж підтвердив, що саме до безпосередніх обов'язків останньої входило перед прийняттям обмінних файлів перевіряти наявність у земельних справах всіх передбачених документів. Також, він підтвердив і те, що при відсутності розпорядження голови РДА про виділення земельних ділянок у власність реєстратор ОСОБА_25 не мала права приймати обмінні файли та зобов'язана була всю документацію повернути розробнику для усунення виявлених недоліків, а не передавати ці документи для друку державних актів на землю.
Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_27 підтвердив, що саме реєстратор Житомирської регіональної філії «Центр ДЗК» зобов'язана була перевірити наявність в обмінних файлах вказаних 17 проектів землеустрою всіх передбачених чинним законодавством документів (в т.ч. і розпорядження голови Коростишівської РДА про виділення вказаним особам земельних ділянок у власність).
Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_5 інкримінується у вину і те, що підписавши та завіривши печаткою плани земельних ділянок у представлених їй документах без вжиття заходів, спрямованих на виявлення факту відсутності рішення голови Коростишівської РДА про надання земельних ділянок у власність, вона порушила п.2.2 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43.
Дослідивши дану Інструкцію (т.2 а.с.48) місцевий суд прийшов до висновку про безпідставність і такого обвинувачення виходячи з того, що із п.2.2 даної Інструкції видно те, що він взагалі ніяким чином не регулює будь-яку діяльність ОСОБА_5 як начальника управління Держкомзему у Коростишівському районі і не покладає на неї ніяких обов'язків по організації перевірки наявності всіх, передбачених чинним законодавством документів перед підписанням бланків державних актів. Згідно його змісту, дана норма встановлює перелік підготовчих робіт, які мають бути виконані перед складанням державного акта на земельну ділянку. В даному переліку робіт відсутні будь-які положення про покладення на ОСОБА_5 і працівників її управління будь-яких обов'язків в т.ч. і перевіряти достовірність всіх документів у земельних справах.
Оскільки згідно з п.2.9 цієї ж Інструкції заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку покладається на Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та його структурні підрозділи, то перевірка повноти їх виконання повинна здійснюватися саме працівниками структурних підрозділів ДП «Центр державного земельного кадастру при ДК України по земельних ресурсах», яким в Житомирській області є Житомирська регіональна філія Центру ДЗК. Таким чином, дана Інструкція регулює порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі.
За встановлених фактичних обставин справи, виходячи із закріпленого у ст. 62 Конституції України та в п. 2 ст. 6 Конвенції принципу презумпції невинуватості, який є одним з елементів справедливого судового розгляду кримінальної справи, суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні й обґрунтовані рішення про невинуватість ОСОБА_5 .
Таким чином, суд обґрунтовано постановив вирок, яким виправдав ОСОБА_5 за відсутності в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.
Що стосується ухвали апеляційного суду, то вона є рішенням суду вищого рівня щодо законності та обґрунтованості судового рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 відповідає вимогам, зазначеним у ст. 377 КПК 1960 року, є законною та обґрунтованою. В ухвалі проаналізовано та співставлено з наявними у справі й додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і по кожному з них надано вичерпну відповідь із посиланням на відповідний матеріальний чи процесуальний закон, мотиви й підстави відхилення апеляції, а також докази, що спростовують наведені в ній доводи.
При розгляді справи апеляційний суд, згрупувавши наведені в апеляції прокурора доводи (які є аналогічними доводам, викладеним у касаційній скарзі), за основними напрямками порушених питань, які стосувались однобічності й неповноти судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, порушень вимог кримінально-процесуального закону, а також обґрунтованості виправдання ОСОБА_5 , навів у своєму рішенні суть зазначених доводів, ретельно їх перевірив, проаналізував і дав переконливу відповідь на кожен із них. Крім того, виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши твердження сторони обвинувачення щодо безпідставності виправдання ОСОБА_5 та зазначив про відсутність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно й істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування судових рішень, судами не допущено, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України 1960 року,п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 липня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3