Ухвала
іменем україни
07 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100040002873, щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України,
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженця м. Кишинів, Молдова, який
мешкає за адресою:
АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 317, ч. 1 ст. 263 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 18 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2016 року,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
засуджених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що в матеріалах справи відсутній належний аудіозапис судових засідань від 06 липня та 27 серпня 2015 року та журнал судового засідання від 06 липня 2015 року. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не спростував доводів його апеляційної скарги, зокрема щодо невідповідності вимогам процесуального закону обвинувального акту, та постановив рішення, яке не відповідає вимогам КПК України.
Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 18 березня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2016 року, визнано винуватими та засуджено:
- ОСОБА_5 - за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України; за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України ОСОБА_5 визнано невинуватим та виправдано;
- ОСОБА_6 - за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано.
За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винуватими та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, ОСОБА_6 в жовтні 2013 року у м. Буча Київської області з метою власного вживання без мети збуту незаконно придбав листя коноплі, яке переніс до свого місця проживання, висушив, подрібнив його і зберігав для власних потреб, без мети збуту. 04 листопада 2013 року працівниками міліції було виявлено та вилучено паперовий згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, масою 35,83 г.
ОСОБА_5 приблизно восени 2012 року у невідомої особи біля кіоску на вул. Бальзака у м. Києві незаконно для власного вживання без мети збуту придбав наркотичний засіб - канабіс, масою 7,29 г, і психотропну речовину - амфетамін, масою 0,4738 г, та до 07 листопада 2013 року зберігав їх для власного вживання без мети збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а амфетамін масою 0,0565 г також зберігав при собі до 06 листопада 2013 року, до моменту їх вилучення працівниками міліції.
Також органом досудового розслідування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачувались в організації та утриманні місць для незаконного виробництва психотропних речовин, вчиненому групою осіб у м. Буча Київської області в період з грудня 2012 року по 04 листопада 2013 року.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у незаконному придбанні та зберіганні пістолету і набоїв до нього у кількості 19 штук.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених та захисника із запереченнями проти скарги, пояснення прокурора на підтримання скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; встановлені судом першої інстанції обставини; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Частиною 2 статті 419 КПК України визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
У своїй касаційній скарзі прокурор вказував на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій.
Докази винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на які посилалась сторона обвинувачення, перевірені судом та згідно зі ст.ст. 86, 87, 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.
Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, належним чином перевірив наведені в ній доводи, дав на них вичерпну відповідь, й, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у скарзі, не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Ірпінського міського суду Київської області від 18 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2016 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3