Ухвала
іменем україни
14 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040340003883, щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_5 судовими рішеннями через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок суворості, просить їх змінити, призначивши мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 121 КК України. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, призначив необґрунтовано суворе покарання, при цьому не врахував усіх пом'якшуючих обставин та того, що потерпілий сам вчинив напад на його підзахисного. Також вказує на те, що судами не враховано перебування ОСОБА_5 у стані необхідної оборони.
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року ОСОБА_5 визнано винуватим за ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року вирок місцевого суду змінено, з його мотивувальної частини виключено обставину, що обтяжує покарання, - тяжкі наслідки та вказівку про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого злочину, згідно ст. 12 КК України.
У решті вирок місцевого суду залишений без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, ОСОБА_5 21 вересня 2014 року приблизно о 12.00 год. разом зі своїм знайомим ОСОБА_8 перебували поблизу другого під'їзду будинку АДРЕСА_2 , де до них підійшов ОСОБА_9 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння. Між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої ОСОБА_9 дістав з рукава свого светру металевий прут, який приніс із собою, та почав ним наносити удари по тілу та голові ОСОБА_5 , почавши таким чином бійку.
В ході обопільної бійки ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , наносивши удари один одному, перемістилися до першого під'їзду вищевказаного будинку, де впали на землю таким чином, що потерпілий ОСОБА_9 опинився лежачим на землі обличчям вниз, а ОСОБА_5 перебував зверху на потерпілому і, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, не маючи наміру на заподіяння смерті, правою рукою дістав наявний при ньому ніж та наніс один удар в область правої бічної поверхні грудей, два удари в область задньої поверхні грудей, три удари в область правої сідниці потерпілого ОСОБА_9 , заподіявши останньому тяжких тілесних ушкоджень, від яких він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у лікарні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженого, які, підтримавши подану скаргу, просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Той факт, що засуджений умисно спричинив тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , від яких останній помер, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 даними, що містяться у протоколах огляду місця події, слідчого експерименту та висновках експертиз.
На думку колегії суддів,висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_5 саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість.
Крім того, доводи захисника, аналогічні наведеним у його касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції, як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 дотримався положень статей 404, 405, 407 КПК України та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Проте, додатково враховуючи дані про особу засудженого, зокрема суттєве погіршення стану його здоров'я (туберкульоз легень лівого легеня дісименований лівосторонній ексудативний плеврит, наслідки перенесеного інсульту), наявність неповнолітньої дитини, колегія суддів приходить до висновку про можливість пом'якшення призначеного ОСОБА_5 покарання до мінімального розміру, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5 змінити.
Пом'якшити призначене ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України покарання до 7 років позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3