Справа № 679/6/17
Головуючий у 1-й інстанції: Базарник Б.І.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
14 червня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Сапальової Т.В. Матохнюка Д.Б.
за участю:
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Житомир Департаменту патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
в січні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Житомир Департаменту патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30.03.2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначаючи наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що постановою поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Житомирі Департаменту патрульної поліції від 23.11.2016 року серії АР №753505 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн., оскільки 23.11.2016 року о 22 год. 20 хв. він на 208 км автодороги "Київ - Чоп" в порушення п.п.11.2, 11.5 ПДР України, рухався в крайній лівій смузі на дорозі, яка має дві і більше смуги для руху в одному напрямку, не маючи наміру здійснити поворот ліворуч, випередження чи розворот, в той час коли права смуга була вільна.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що вчинене ОСОБА_2 правопорушення не спричинило істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом, тому вчинене ним правопорушення є малозначним. У зв'язку з чим судом першої інстанції застосовано ст. 22 КУпАП України та звільнено позивача від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Встановлено, що постановою поліцейського роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Житомирі Департаменту патрульної поліції від 23.11.2016 року серії АР №753505 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що в діях позивача був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що в свою чергу свідчить про наявність у інспектора достатніх підстав для винесення постанови від 23.11.2016 року про накладення на позивача адміністративного стягнення.
З оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції розглянувши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що поліцейський роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Житомирі Департаменту патрульної поліції правомірно визнав ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, проте, вважав їх малозначними і, як наслідок, застосував положення ст.22 КУпАП, звільнивши порушника від відповідальності, обмежившись усним зауваженням та закрив провадження по справі.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до таких висновків з порушенням норм процесуального права з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.12.2015 року у справі № 5-221кс15 зазначено, що на встановлення малозначності діяння жодні інші обставини, що відповідно до закону є правовими підставами для пом'якшення відповідальності, не впливають.
Згідно зі ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Проте відповідно до ст. 33 КУпАП, до вчиненого позивачем правопорушення не можуть застосовуватись норми ст.22.
Окрім того, частиною 2 статті 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, щодо порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення позовних вимог, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до компетенції суду при вирішенні справ за правилами КАС України не належить вирішення питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, оскільки такі повноваження надані особам, уповноваженим вирішувати справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд прийшов до необґрунтованого висновку про закриття провадження по справі, оскільки ч. 1 ст. 247 КУпАП не передбачена така підстава, як закриття провадження у зв'язку із звільненням від адміністративної відповідальності через малозначність порушення.
Таким чином, жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч.2 ст.122 КУпАП.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю.
Постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Житомир Департаменту патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Сапальова Т.В. Матохнюк Д.Б.