19 червня 2017 р. Справа № 820/7245/16
Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Калитка О.М., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017р. по справі № 820/7245/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення - рішення,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення - рішення.
На зазначену постанову суду 13.06.2016 року Головним управлінням ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено, що відповідачем в межах строків на апеляційне оскарження було подано апеляційну скаргу, проте апеляційну скаргу було повернуто у зв'язку з несплатою судового збору, а на теперішній час у відповідача з'явилася можливість сплатити судовий збір.
Перевіривши доводи заявленого клопотання, вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом, є одним із принципів адміністративного судочинства.
Разом з тим, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, ч. 1 ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням суду першої інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України процесуальний строк може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі у разі його пропущення з поважних причин.
Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку зазначені відповідачем причини значного пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення, зазначені у клопотанні причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, оскільки пропуск процесуального строку не може виправдовуватись відсутністю кошторисного призначення для сплати судового збору суб'єктом владних повноважень, так як пунктом 2 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року №484-УШ, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Крім того, суд звертає увагу на те, що платіжне доручення №1240 від 19.05.2017 року було оплачено Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області 19.05.2017 року, проте апеляційну скаргу було подано лише 13.06.2017 року.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції слід відмовити.
Враховуючи, що процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 року Головним управлінням ДФС у Харківській області пропущено, підстави, вказані у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження визнано судом неповажними, відповідно до ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017р. по справі № 820/7245/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення - рішення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня отримання її копії, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Суддя: (підпис) Калитка О.М.