14 червня 2017 р. Справа № 818/208/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді Бартош Н.С.,
Суддів: Курило Л.В., Русанової В.Б.
при секретарі Дудка О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2017р. по справі № 818/208/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправними дії ГУНП в Сумській області, що полягають у відмові надати ОСОБА_1 можливість зробити копії або фото матеріалів перевірок, проведених за його зверненнями, про які йдеться в листах ГУНП в Сумській області: №К-378/04/20-2016 від 08.10.2016 р., № 3292/04/20-2016 від 17.10.2016 р., № К-317/03/20-2016 від 05.09.2016 р.; зобов'язати ГУНП в Сумській області надати ОСОБА_1 можливість зробити копії чи фото матеріалів перевірок, проведених за його зверненнями, про які йдеться в листах ГУНП в Сумській області: № К-378/04/20-2016 від 08.10.2016 р., № 3292/04/20-2016 від 17.10.2016 р., № К-317/03/20-2016 від 05.09.2016 р. Також позивач просив компенсувати йому судові витрати, що складаються із витрат, пов'язаних із прибуттям у судове засідання, добових та компенсації за відрив від звичайних занять.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2017р. по справі № 818/208/17 позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Сумській області, що полягають у відмові надати ОСОБА_1 можливість зробити копії або фото матеріалів перевірок, проведених за його зверненнями, про які йдеться в листах Головного управління Національної поліції в Сумській області: № К-378/04/20-2016 від 08.10.2016 р., № 3292/04/20-2016 від 17.10.2016 р., № К-317/03/20-2016 від 05.09.2016 р.; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Сумській області надати ОСОБА_1 можливість зробити копії чи фото матеріалів перевірок, проведених за його зверненнями, про які йдеться в листах Головного управління Національної поліції в Сумській області: № К-378/04/20-2016 від 08.10.2016 р., № 3292/04/20-2016 від 17.10.2016 р., № К-317/03/20-2016 від 05.09.2016 р., за винятком інформації, що містить обмежений доступ. Стягнуто з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 791,04 грн.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2017р. по справі № 818/208/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 була подана скарга до ГУНП в Сумській області № 334 від 03.11.2016 р. (а.с.6) про відмову Лебединського ВП прийняти від ОСОБА_1 заяву про злочин, а також з вимогою надати можливість ознайомитись з матеріалами перевірок, проведених за його зверненням, та зробити копії чи фото цих матеріалів, а саме з перевірками про які йдеться у листах ГУНП в Сумській області: № К-378/04/20-2016 від 08.10.2016 р. про проведене службове розслідування працівників Сумського ВП по факту бездіяльності останніх щодо встановлення та притягнення до адміністративної відповідальності осіб які постійно курять в приміщенні Сумської ОДА; № 3292/04/20-2016 від 17.10.2016 р. про проведену перевірку згідно постанови Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі № 818/1077/16 відносно гр. ОСОБА_3; № К-317/03/20-2016 від 05.09.2016 р. про проведену перевірку на підставі заяви ОСОБА_1 № 240 від 17.08.2016 відносно гр. ОСОБА_3 та працівника поліції Я.М. Тарасенко.
Також судом першої інстанції встановлено, що 16.11.2016 р. ОСОБА_1 відповідачем було надано для ознайомлення документи, які він мав намір копіювати (зробити їх фото), але відповідач відмовив у задоволенні вимоги зробити копії чи фото необхідних документів з матеріалів перевірки, про що зроблено відповідний запис на скарзі (а.с. 6).
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що ГУНП в Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності дій при розгляді заяви ОСОБА_1
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, з огляду на наступне.
Судовим розглядом встановлено, що підставою для фактичної відмови відповідача у наданні позивачу можливості зробити копії або фото матеріалів перевірок, проведених за його зверненнями, про які йдеться в листах ГУНП в Сумській області: №К-378/04/20-2016 від 08.10.2016 р., № 3292/04/20-2016 від 17.10.2016 р., № К-317/03/20-2016 від 05.09.2016 р. слугувала та обставина, що деякі документи службової перевірки містять персональні дані співробітників поліції і ці співробітники не бажають надавати згоду на виготовлення копій цих документів.
Також в доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що у своєму рішенні суд першої інстанції послався на п. 4.5. наказу МВС України № 1177-2004, яким передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів внутрішніх справ, має права, визначені ст. 17 Закону України «Про звернення громадян», а ст. 18 цього Закону містить лише одне право: знайомитися з матеріалами перевірки і це право ОСОБА_1 не було порушено, а реалізовано у повному обсязі.
Разом з тим, апелянт вказав на те, що суд першої інстанції у рішенні зазначає, що ці норми права, у тому числі і розділ II Закону України «Про Національну поліцію», дають підстави зробити висновок, що позивача безпідставно позбавлено права робити копії матеріалів перевірки за його зверненням, оскільки на думку апелянта суд на припущеннях робить висновок: «оскільки це його право хоча й прямо не записано у законодавстві, однак його наявність витікає із вищевказаних правових норм, тому суд визнає, що відповідач безпідставно звузив права позивача, звівши їх лише на візуальне ознайомлення з матеріалами перевірки».
На думку апелянта, жодними нормативним документом не визначено, що суд наділений правом доповнювати закони своїми рішеннями.
Колегія суддів зазначає, що право на доступ до інформації є конституційним правом людини, яке передбачене і гарантоване ст. 34 Конституції України, а саме, право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Закріплене Конституцією України право на інформацію передбачено, насамперед, Законами України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Відповідно до ст.ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань); скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою рішень; вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; у разі визнання заяви необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до п. 9.3. постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 р. № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», за приписами ч. 7 ст. 6 Закону № 2939-УІ обмеженню в доступі підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Враховуючи наведені вище положення Конституції України Закону України «Про звернення громадян», та Закону України «Про інформацію», колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач безпідставно не надав ОСОБА_1 можливості зробити фотокопії із матеріалів перевірки, проведеної за його зверненням, за винятком інформації, що містить обмежений доступ, оскільки приписами вказаних вище нормативно-правових актів заборони щодо вчинення таких дій (можливість зробити фотокопії) громадянином не встановлено.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Враховуючи те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2017р. по справі № 818/208/17 в цій частині прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Що стосується рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судових витрат в сумі 791,04 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що в обґрунтування компенсації витрат, пов'язаних з переїздом позивачем надано чотири квитка: за 02.03.2017 р. в сумі 34,96 грн., 09.03.2017 р. - 37 грн. (а.с. 22), 21.03.2017 р. - 37 грн. та 42,32 грн. (а.с. 68). Враховуючи зворотній напрямок, за 02.03.2017 р. підлягає відшкодуванню 69,92 грн., а за 09.03.2017 - 74,00 грн.
Також суд першої інстанції зазначив, що позивач приймав участь у чотирьох судових засідання, тому добові витрати складають 120 грн. (30 грн. х 4 дні), а компенсація за відрив позивача від звичайних занять складає 447,80 грн.: 1) 02.03.2017 р. (мін. зар.пл. 3200 грн./ 22 дні = 146 грн./8 год. = 18,18 грн. х 7 год. (з 09:00 до 16:00 год.) = 127,26 грн.; 2) 09.03.2017 р. (мін. зар.пл. 3200 грн. / 22 дні = 146 грн./8 год. = 18,18 грн. х 7 год. (з 07:00 до 14:00 год.) = 127,26 грн.; 3) 21.03.2017 р. (мін. зар.пл. 3200 грн./ 22 дні = 146 грн./6 год. = 18,18 грн. х 6 год. (з 07:00 до 11:00 год. та поїздка автобусом з м. Суми до с. Будилка з 15:20 до 17:20 год.) = 109,08 грн.; 4) 03.04.2017 (мін. зар.пл. 3200 грн./19 днів = 168,42 грн./8 год. = 21,05 грн. х 4 год. (з 12:00 до 16:00 год.) = 84,20 грн.
На підставі цього, судом першої інстанції зроблений висновок, що позивачу необхідно відшкодувати судові витрати в загальному розмірі 791,04 грн.
Колегія суддів зазначає, що згідно ч. ч. 1, 2 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 1 ст. 94 КАС України).
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 87 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.
Відповідно до ст. 91 КАС України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. п. 2, 3 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлено, що за втрачений заробіток - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.
За відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду граничний розмір компенсації обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.
Згідно п. 5 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.
Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на переїзд до Сумського окружного адміністративного суду у розмірі 223,24 грн. в зв'язку з чим, у відповідності до ст. 94 КАС України, вказані кошти підлягають стягненню на його користь рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як про це правильно зазначив суд першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог щодо компенсації на його користь витрат за відрив від звичайних занять, а також добових витрат пов'язаних з переїздом до Сумського окружного адміністративного суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що позивачем в порушення вимог вищезазначених статей Кодексу не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження доказів понесених витрат за відрив від звичайних занять, а також добових витрат пов'язаних з переїздом до Сумського окружного адміністративного суду, а тому вказана частина позовних вимог, в частині стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судових витрат в сумі 567,80 грн. задоволенню не підлягає.
Враховуючи те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2017р. по справі № 818/208/17 без врахування вище наведених обставин, вона підлягає скасуванню в частині стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судових витрат в сумі 567,80 грн. З прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2017р. по справі № 818/208/17 - залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2017р. по справі № 818/208/17 скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судових витрат в сумі 567,80 грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2017р. по справі № 818/208/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.
Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Русанова В.Б.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.06.2017 року.