13 червня 2017 р.Справа № 820/1218/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бегунца А.О.
Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2017р. по справі № 820/1218/17
за позовом ОСОБА_1
до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №254/ІІІ-13 від 07.10.2016 року на суму 25000 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.
Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 07.11.2014р. є власником транспортного засобу - автомобілю марки MERCEDES-BENS, модель - S500L 4 MATIC, рік випуску 2013, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
07 жовтня 2016 року відповідачем, Київською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 254/ІІІ-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок за 2016 рік в розмірі 25000,00грн.
За результатами оскарження даного податкового повідомлення-рішення у адміністративному порядку, рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 16.02.2017 року №527/20-40-10-01-14 скарга платника податків залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для нарахування позивачу транспортного податку в розмірі 25000,00 грн. та правомірності податкового повідомлення-рішення №254/ІІІ-13 від 07.10.2016 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Положенням пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України було визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Законом України від 24.12.2015 року N 909-VIII, який набрав чинності 01.01.2016 року, було внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв'язку з чим пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції.
Так, пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПКУ фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку , б) розміру ставки податку, в) нарахованої суми податку.'
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 зазначеної статті ПКУ.
Постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 року, затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика).
Згідно інформації, наведеній на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, керуючись наданим на веб-сайті розрахунком середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком, що проводиться відповідно до п. 267.2 ст.267 ПКУ за Методикою, середньоринкова вартість автомобіля позивача марки «MERCEDES-BENZ» модель «S 500L 4 МАТІС», рік випуску - 2013 р., дата першої реєстрації - 07.11.2014, об'єм двигуна 4663 куб. см., номерний знак НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнта коригування ринкової ціни автомобіля залежно від строку експлуатації транспортного засобу у роках та коефіцієнта коригування ринкової ціни залежно від пробігу транспортного засобу становить 1526301,88 грн.
Середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).
Ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» модель «S 500L 4 МАТІС», рік випуску - 2013 р., дата першої реєстрації - 07.11.2014, об'єм двигуна 4663 куб. см., номерний знак НОМЕР_1 є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач в такому разі є платником вказаного податку.
Підпунктом 54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Пунктом 4 розділу ІІ Розділу «Прикінцевих положень» Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набув чинності 01.01.2015 року, рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Статтею 27 Бюджетного кодексу України визначений порядок формування доходної частини бюджетів, а саме, закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що настає за плановим.
Згідно з ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх видання.
Частиною 1 статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, визначений ст.5 Податкового кодексу України, зокрема, для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.
Відповідно до п.10.2 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3. статті 10 Податкового кодексу України).
21.01.2015 року Харківською міською радою 36 сесії 6 скликання прийнято рішення №1793/15 "Про внесення змін до 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року №126/22 "Про врегулювання питання справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України".
Даним рішенням затверджено Положення про транспортний податок у місті Харкові, яким встановлено ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, якій використовувався до 5 років і має об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно з п. 2 рішення № 1793/15, воно набирає чинності з 01.01.2015 року.
Рішення Харківської міської ради 7 скликання від 13.01.2016 №112/16 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України», яким викладено у новій редакції підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПКУ, набрало чинності з дня його опублікування і застосовується з 01.01.2016р.
За змістом підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Отже, принцип стабільності застосовується у разі внесення змін до елементів податків та зборів, а не при прийнятті нових податків.
Відповідно до п.п. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно з п.7.3. ст.7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, якщо органи місцевого самоврядування (сільська, селищна чи міська ради) у визначені законодавством строки не приймають рішення про встановлення на своїй території загальнообов'язкових місцевих податків і зборів, то такі платежі вважаються встановленими із застосуванням мінімальної ставки, визначеної у відповідних статтях ПК України.
Зміни внесені до ПКУ Законом України від 24.12.2015 № 909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», зокрема, у частині справляння транспортного податку, набрали чинності з 01.01.2016р.
Колегія суддів звертає увагу, що зазначений транспортний податок не зважаючи на те, що він відноситься до місцевого податку, його справляння та зарахування провадиться до місцевого бюджету, в той же час він не є таким, що встановлений саме місцевим органом самоврядування, а є таким, що визначний та встановлений Верховною Радою України, яка має відповідні повноваження на це. Такі повноваження на встановлення податку з усіма його критеріями та елементами є виключною компетенцією цього органу. Таке регулювання суспільних відносин між відповідними суб'єктами органів влади в сфері податків та зборів, час їх застосування має різне правове навантаження та сферу правового впливу на такі відносини.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються система оподаткування, види податків і зборів, отже суд не наділений повноваженнями доповнювати діюче законодавче регулювання своїми рішеннями і встановлювати додаткові підстави для звільнення від сплати податків, зокрема, транспортного податку.
В силу приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте, вказані положення жодним чином не обмежують право держави приймати закони, необхідні для здійснення контролю за користування майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків, зборів або штрафів.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У своєму рішенні від 14 жовтня 2010 року, прийнятому в справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, у другому реченні першого пункту йде мова про те, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» (п. 50).
В даному випадку колегія суддів вважає, що введення нового виду податку - «транспортного податку» на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», № 71-VІІІ від 28.12.2014 року, та встановлення чітких правил його сплати, не суперечить засадам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, тобто слід вважати «законним втручанням» держави у мирне володіння майном особи та узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.
Посилання апелянта на рішення Вищого адміністративного суду України № К/800/8077/16 від 30.08.2016 року є не обґрунтованим. Дане судове рішення не є рішенням яке підпадає під застосування статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства, та таким що має преюдиційне значення для вирішення справи.
З огляду на системний аналіз наведених правових норм, враховуючи прийняте міськрадою рішення, яким встановлено справляння транспортного податку з 01.01.2016 року, колегія суддів вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №254/ІІІ-13 від 07.10.2016 року на суму 25000 грн. є цілком правомірним.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2017р. по справі № 820/1218/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.
Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 19.06.2017 р.