13 червня 2017 р.Справа № 818/382/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної архітектурно- будівельної інспекції України в особі Гребник Вікторії Василівни на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2017р. по справі № 818/382/17
за позовом Державної архітектурно- будівельної інспекції України в особі Гребник Вікторії Василівни
до ОСОБА_2 третя особа ОСОБА_3
про зобов'язання вчинити дії,
Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Гребіник Вікторії Василівни звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, в якій просить зобов'язати ОСОБА_2 знести житловий будинок, господарську будівлю, вбиральню, за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Гребіник Вікторії Василівни до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Гребіник Вікторії Василівни , не погодившись з ухвалою суду, подала апеляційну скаргу , вважає , що зазначена ухвала винесена із порушенням норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду. Посилається на те, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спори, які виникають з приводу самочинного будівництва є публічно-правовими, тому що виникають за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому законодавством владні управлінські функції стосовно забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод та законних інтересів громадян.
Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження, виходячи з наступного.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за ознаками, наведеними в частині першій статті 17 КАС України, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (пункт 5 частини другої статті 17 КАС України).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає неправильним формальне застосування пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що до суду звертається суб'єкт владних повноважень як позивач. Зазначене підтверджується також правилами статей 3, 15, 45 ЦПК України, які передбачають право органів державної влади, органів місцевого самоврядування звертатися до суду з заявами в порядку цивільного судочинства у випадках, установлених законом.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 15 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Таким чином, на думку колегії суддів, відповідно до аналізу статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України є підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги постанову Верховний Суд України від 15 листопада 2016 року по справі № 21-1959а16, згідно якої вбачається, що стаття 50 КАС України містить в собі вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненнями суб'єктів владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.
Зокрема, частиною 4 статті 50 КАС України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Отже ,з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що поширення юрисдикції адміністративних судів на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, коли відповідачем за адміністративним позовом виступає інша особа, а не суб'єкт владних повноважень, є винятком із загальних правил і засад адміністративного судочинства. Під юрисдикцію адміністративних судів такі спори згідно з пунктом 5 частини 2 статті 17 КАС України підпадають в тому разі, якщо в Конституції чи законах України зазначено про розгляд певного спору за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень в порядку, встановленому КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення Управління Державної архітектурно-будівельна інспекція до суду з даним позовом є порушення відповідачем - фізичною особою ОСОБА_2 приписів законодавства, що регулює містобудівну діяльність, а саме самочинно збудоване будівництво з істотними відхиленнями від плану забудови земельної ділянки, яка наведена в будівельному паспорті, до того ж на земельній ділянці, право власності або користування на яку не зареєстровано. Матеріально-правовою вимогою позивач визначив покладення на відповідача обов'язку знести самочинно збудовані житловий будинок, господарську будівлю, вбиральню, за адресою: АДРЕСА_1.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Згідно статті 152 Житлового кодексу України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, також передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку (пункт 4).
Згідно пункту 4 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення .
Аналізуючи вищевказані норми законодавства та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що спір, за вирішенням якого до суду звернулося управління Державної архітектурно-будівельної інспекції не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Даний спір стосується речового права відповідача, правомірності збудованих житлового будинку, господарської будівлі, вбиральні.
Отже, дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник із цивільних житлових правовідносин щодо речового права відповідача по даній справі
Дана правова позиція узгоджується з висновками Верховного суду України, зазначеними в постанові від 14.12.2016 у справі № 520/15111/14-ц (реєстраційний номер в ЄДРСР 63536963).
Так, у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними не впливають на правомірність висновків суду, відповідно і підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної архітектурно- будівельної інспекції України в особі Гребник Вікторії Василівни залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2017р. по справі № 818/382/17 залишити без змін.
Стягнути до Державного бюджету ( стягувачем є Державна судова адміністрація , отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 1760,0 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно- будівельної інспекції України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М.
Повний текст ухвали виготовлений 19.06.2017 р.