13 червня 2017 р.Справа № 552/1525/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старостіна В.В.
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Київського районного суду м. Полтави від 18.04.2017р. по справі № 552/1525/17
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про переведення на пенсію за вислугу років,
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просила суд:- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 4 від 22.02.2017 року про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; - зобов'язати призначити з 20.01.2017 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби згідно довідки Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області № 1478/Б/16-01-04-44 від 23.02.2017 року.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 18.04.2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, вважає постанову суду першої інстанції необґрунтованою, а відтак такою, що підлягає скасуванню.
Позивач не скористався своїм правом на подання заперечень на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, була державним службовцем та має стаж державної служби 35 років 10 місяців 14 днів, в тому числі: Полтавський районний фінансовий відділ з 01.06.1978 року по 20.06.1990 року, з 02.07.1990 року по 15.04.2014 року на різних посадах в органах податкової служби.
20.01.2017 року, будучи пенсіонером за віком, позивач звернулась до Полтавського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з заявою про переведення на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу». Також нею надано до Пенсійного фонду копію трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.1978 року та довідку від 16.01.2017 року № 186/Б/16-01-04-43 Державної податкової інспекції у м. Полтаві.
За результатами розгляду заяви, 01.03.2017 року ОСОБА_1 отримала рішення Полтавського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 22.02.2017 року щодо відмови в переведенні її, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». В обґрунтування даного рішення Пенсійним фондом зазначено, що період роботи з 02.07.1990 року по 15.04.2014 року вона працювала в Державній податковій інспекції у м.Полтаві на посадах, що не відносяться до державної служби.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідач, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсії, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Як визначено ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року, держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу», державна служба в України - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну службу», регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено Законами України.
Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Як визначено ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Державна податкова адміністрація України, якій за змістом ч. ч. 2, 3 статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 26.05.2007 року (чинного на час виникнення спірних відносин), забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.
Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами ч. 1 ст. 15 «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч. ч. 5, 6 ст. 15 цього Закону).
Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
12.11.1992 року ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби 3 рангу, а 19.01.1994 року позивач прийняла Присягу державного службовця згідно Закону України «Про державну службу».
Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не було врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення п. п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону № 889 та Закону № 3723-ХІІ, зокрема, ст. 37, за правилами якої на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Абзацами 2 та 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Як визначено ст. 343 Податкового кодексу України № 27-55-VI від 02.12.2010 року, визначено, що посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.
Статтею 344 Податкового кодексу України чітко встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року.
Таким чином, період державної служби ОСОБА_1 в податкових органах у спеціальному званні з 12.11.1992 року - радник податкової служби 3 рангу, 03.09.2003 року - радник податкової служби 2 рангу, з 27.12.2013 року радник податкової та митної справи 2 рангу, має бути зарахований до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, що не суперечить позиції, яка викладена в рішеннях Верховного Суду України від 22.10.2013 року та Вищого адміністративного суду України від 10.08.2016 року (К/800/54011/13).
У відповідності до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Посилання відповідача на п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року колегією суддів не беруться до уваги, оскільки дана норма стосується осіб - державних службовців, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
В пункті 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року зазначено, що даний Закон набирає чинності з 01.052016 року.
Так, пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року стосується осіб - державних службовців, які станом на 01.05.2016 року займали посади державної служби.
Матеріалами справи підтверджено і дану обставину не заперечували сторони по справі в судовому засіданні в суді першої інстанції, що позивач була звільнена за ст. 38 КЗпП України з посади головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту 15.04.2014 року, що підтверджується копією трудової книжки, тобто до набрання законної сили Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не підпадає під категорію осіб, на яких розповсюджується дія п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, тому безпідставним є посилання Полтавського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на вказану норму Закону.
Як передбачено п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» (з наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу України» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 18.04.2017 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 18.04.2017р. по справі № 552/1525/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.
Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С.
Повний текст ухвали виготовлений 19.06.2017 р.