14 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 489/6315/16-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Губницький Д.Г.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурія О.В.,
- Крусяна А.В.,
при секретарі судового засідання Макогон С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області на постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
22 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення начальника управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва № 40/1 від 30 травня 2016 року; визнати протиправним та скасувати рішення начальника управління ПФУ в Заводському районі м.Миколаєва № 44/5 від 10 червня 2016 року; зобов'язати управління ПФУ припинити утримання з пенсії ОСОБА_2 та виплатити неналежно утримані кошти, зобов'язати управління ПФУ відновити розмір пенсії ОСОБА_2 до розміру, що передував прийняттю рішення № 40/1 від 30 травня 2016 року та зобов'язати управління ПФУ надати до суду звіт про виконання рішення суду протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що утримання надміру виплачених сум пенсій є безпідставним, оскільки жодних зловживань, при призначенні пенсії, з її боку не було.
Відповідач заперечував проти позову зазначаючи, що у зв'язку з втратою пенсійної справи позивача, він повторно звернувся до КП «Миколаївліфт» за довідкою про нараховану заробітну плату ОСОБА_2 за період з 01.01.1991 року по 31.12.1995 рік. Проаналізувавши дані вищезазначеної довідки та розрахунку в електронному особовому рахунку позивача, управлінням ПФУ встановлена значна розбіжність в розмірі заробітної плати в кожному місяці. У зв'язку з наданням ОСОБА_2 завідомо недостовірних відомостей про суми заробітної плати при попередньому перерахунку, утворилась сума переплати пенсії, яка підлягає поверненню.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11.04.2017 року замінено управління ПФУ в Заводському районі м.Миколаєва на правонаступника - Центральне об'єднане управління ПФУ м.Миколаєва Миколаївської області.
Постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Поновлено строк звернення до суду. Визнані протиправними та скасовані рішення управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 30 травня 2016 р. № 40/1 та від 10 червня 2016 р. №44/5; зобов'язано Центральне об'єднане управління ПФУ м. Миколаєва Миколаївської області здійснювати виплати пенсії за віком позивачу з 01 квітня 2016 р. відповідно до відомостей автоматизованої системи обробки документів з призначення і виплати пенсій із зареєстрованого заробітку, з якого обчислюється пенсія, та зареєстрованого страхового стажу, до отримання ним довідок, що спростовують зареєстровану інформацію; зобов'язано Центральне об'єднане управління ПФУ м. Миколаєва Миколаївської області подати звіт про виконання судового рішення в 15 денний строк з дня набрання ним законної сили. Стягнуто за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача 551,20 грн. судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
З 31.05.2009 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням управління ПФУ від 30 травня 2016 р. № 40/1 встановлено, що за період з 01 лютого 2013 р. по 31 березня 2016 р. утворилася переплата в сумі 18032,34 грн. у зв'язку із наданням недостовірних відомостей про суми заробітної плати за період з 01.01.1991 р. по 31.12.1995 р. Зазначено, що вказана сума переплати підлягає поверненню відповідно до ч. 1 ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" добровільно. У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з липня 2016 р. до повного погашення.
Згідно з рішенням управління ПФУ від 10 червня 2016 р. № 44/5 сума переплати, що утворилася за період з 01.02.2013 р. по 31.03.2016 р., становить 18256,84 грн., оскільки розмір переплати, зазначений в рішенні про утримання надміру виплачених сум пенсій від 30.05.2016 р. № 40/1, було визначено з урахуванням доплати за період з 01.04.2016 р. по 30.06.2016 р.
Листом управління ПФУ від 08 грудня 2016 року № 243-А-7 повідомлено позивача, що в зв'язку зі зникненням її пенсійної справи, управлінням ПФУ проведено роботи щодо її відновлення. За результатами проведеної роботи витребувано довідку про заробітну плату від 28.04.2016 року № 16 за 1991-1995 роки в КП «Миколаївліфт». Проаналізувавши дані вищезазначеної довідки та розрахунку № 1 «Заробітна плата (довідка) в електронному особовому рахунку № 163394» відповідачем встановлена значна розбіжність в розмірі заробітної плати в кожному місяці.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з оскаржуваних рішень не вбачається, що для призначення пенсії позивач надала недостовірні відомості про суми заробітної плати.
Судова колегія частково погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
За обставинами справи, між сторонами виник спір щодо правомірності дій відповідача стосовно утримання з ОСОБА_2 переплати пенсії.
Відповідно до ст.50 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Відповідно до ст.103 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Аналізуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування, яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсійна справа ОСОБА_2 втрачена, і як вірно зазначено судом першої інстанції, не з вини пенсіонера.
Під час відновлення пенсійної справи позивача, відповідач звернувся до КП «Миколаївлифт», який видавав довідку для перерахунку пенсії позивача у 2013 році. За результатами проведеної роботи витребувано довідку про заробітну плату за 1991-1995 роки в КП «Миколаївліфт». Проаналізувавши дані наданої довідки від 28.04.2016 року № 16 та розрахунку № 1 «Заробітна плата (довідка) в електронному особовому рахунку № 163394» відповідачем встановлена значна розбіжність в розмірі заробітної плати в кожному місяці.
Тобто, відповідач прийшов до висновку про недостовірність довідки про заробітну плату позивача, подану для перерахунку її пенсії у 2013 році, та що через перерахунок її пенсії на підставі зазначеної довідки утворилась переплата пенсії, кваліфікувавши ці дії, як надання недостовірних відомостей позивачем.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, висновки відповідача про надміру виплачені суми пенсії ґрунтуються на електронних даних пенсійної справи позивача та перевірки первинних документів страхувальника, на підставі яких видана довідка від 28.04.2016 про заробітну плату ОСОБА_2 за 1991-1995, що підтверджується актом управління ПФУ від 28.04.2016 № 160 (а.с.42).
Судова колегія вважає правильними доводи суду першої інстанції, що відповідач не навів у своєму рішенні обґрунтованих обставин щодо фактів зловживання з боку пенсіонера при наданні ним довідки у 2013 році для перерахунку пенсії, його обізнаності щодо недостовірності даних, які враховувались при перерахунку пенсії.
Відповідно до ст.101 Закону 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Згідно статті 106 Закону № 1058-IV посадові особи суб'єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, винні в порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що відповідальність за правильність та достовірність документів, що подаються для призначення пенсій, в тому числі персоніфікованих відомостей про заробітну плату, які вносяться до реєстру застрахованих осіб, законодавець поклав на роботодавця (страхувальника).
За змістом положень статті 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зобов'язання з відшкодування шкоди виникає при наявності таких складових: протиправної поведінки; настання шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вину завдавача шкоди.
Згідно з приписами статті 1215 цього Кодексу не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що за відсутності зловживань (недобросовісності) з боку пенсіонера, підстави для стягнення з пенсіонера надміру виплачених сум пенсії відсутні.
Оскільки ст.50 Закону № 1058 визначений вичерпний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсій, а саме внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, що не має місце бути в даному випадку, судова колегія приходить до висновку про протиправність рішень управління ПФУ щодо утримання з позивача надміру виплачених сум та вважає обґрунтованими вимоги щодо повернення стягнутих сум.
Апеляційна скарга не містить правових підстав на спростування зазначених висновків суду.
Разом з цим, судова колегія погоджується з доводами апелянта про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині відновлення розміру пенсії позивачу до розміру, що передував прийняттю рішення № 40/1 від 30.05.2016 року, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.51 Закону 1788-XII, пенсії за вислугу років призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком.
Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку (статті 64 - 67, 69), одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років (статті 54 і 55).
Враховуючи, що матеріали відновленої пенсійної справи позивача містять нову довідку КП «Миколаївлифт» про заробітну плату позивача за період роботи з січня 1991 року по грудень 1995 року, та достовірність її даних підтверджується актом перевірки управління ПФУ (а.с.39,42), судова колегія приходить до висновку, що саме ця довідка має бути врахована при перерахунку пенсії позивача.
Зазначені обставини є підставою для відмови у задоволенні позову в частині зобов'язання управління ПФУ відновити розмір пенсії ОСОБА_2 до розміру, що передував прийняттю оскаржуваним рішенням.
Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув та не надав їм належну правову оцінку.
Крім того, судова колегія вважає, що вимоги в частині зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, встановлення судового контролю є правом, а не обов'язком суду, та не вбачає підстав, за яких рішення суду може не бути виконане відповідачем без додаткових заходів, враховуючи його обов'язковість, яка встановлена ст.14 КАС України.
Відповідно до ст.94 КАС України суд вирішує питання про розподіл судових витрат.
Приписами ч.1, ч.3, ч.5 цієї статті встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
В матеріалах справи наявна квитанція про сплату позивачем судового збору при подачі позову у розмірі 551,20 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, звільнення органів Пенсійного фонду України від сплати судового збору, судова колегія приходить до висновку про повернення позивачу за рахунок коштів Державного бюджету України судового збору у сумі 413,40 грн.
Відповідно до ст.202 КАС України, у зв'язку з невірною правовою оцінкою обставин справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11 квітня 2017 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2.
Визнати протиправними та скасувати рішення начальника управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва № 40/1 від 30 травня 2016 року та № 44/5 від 10 червня 2016 року.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області припинити утримання з пенсії ОСОБА_2 та виплатити утримані кошти на підставі рішень начальника управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва № 40/1 від 30 травня 2016 року та № 44/5 від 10 червня 2016 року.
Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 413,40 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян