13 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 521/1030/17
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Мурзенко М.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Кравець О.О.
судді -Домусчі С.Д.
судді -Коваля М.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області на постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 03.04.2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправною дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
20 січня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області та просив визнати протиправними дій відповідача у відмові позивачу нарахувати та виплатити суми компенсації втрати частини доходів та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів, за період з 01.04.2011 року по 31.10.2016 року, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 20 294 грн 98 коп.
Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 03.04.2017 року позов був задоволений .
Не погоджуючись з вказаною постановою Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якої вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2017 року справа призначена до слухання у порядку письмового провадження.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 13.12.2011 року по адміністративній справі № 2а/1519/6033/11 визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_4 з 01.04.2011року, у зв'язку із підвищенням посадового окладу на підставі наказу Міністерства оборони України №377 від 28.07.2008 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 та наказу Міністра Оборони України №377 від 28.07.2008 року з урахуванням зміни посадового окладу у складі загального грошового забезпечення відповідної позивачу категорії військовослужбовців керівного. Наукового та науково-педагогічного складу навчальних закладів з 01.04.2011 р. та зобов'язати виплатити заборговану частину пенсії за цей період з врахуванням вже здійснених виплат.
Ухвалою Одеського апеляційного суду Одеської області від 13.05.2015 року, вказану постанову залишено без змін.
Постанова набрала законної сили 13.05.2015 року.
У листопаді 2016 року відповідачем на виконання постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2011 року по справі №2а/1519/6033/11, було здійснено позивачу перерахунок пенсії та сплачено 20 294,98 грн., що є донарахованою, за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2015 року, сумою недоотриманою позивачем пенсії, що підтверджується копією розрахунку .
Згодом позивач звернувся до відповідача із заявою якою просив, у зв'язку із порушенням строків виплати йому донарахованої суми доплати пенсії в розмірі 20294,98 грн., нарахувати та сплатити йому суму компенсації втрати частини доходів за період перерахунку пенсії - з 01 квітня 2011 року, проте йому було відмовлено нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів за період з 01 квітня 2011 року у зв'язку з тим, що це виходитиме за межі зобов'язань, покладених постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2011 року, що підтверджується копією листа Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області від 24.11.2016 року № 1305/Б-11 .
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.
Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст. 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Згідно ст. 7 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Апеляційним судом та судом першої інстанції було встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності відмови пенсійного органу у нарахуванні позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати.
В даному випадку, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про отримання відповідної компенсації у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати пенсії, що перерахована на підставі рішення Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційний суд вважає, що дія вищезазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
В свою чергу, основною умовою для відповідної виплати громадянину є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року № 21-518а14.
Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що несвоєчасне нарахування спірних пенсійних виплат відбулося у зв'язку із протиправною бездіяльністю пенсійного органу, що встановлено судовим рішенням в іншій справі, а тому позивач має право на отримання відповідної компенсації.
При цьому, посилання пенсійного органу на відсутність відповідного бюджетного фінансування для вчасної виплати спірних коштів, не приймається апеляційним судом, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення суду, так як відповідно до вищевказаних норм така обставина не звільняє пенсійний орган від обов'язку компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, щодо задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 03.04.2017 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі ,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя - доповідач О.О.Кравець
пис/
Судді: С.Д.Домусчі
М.П.Коваль