Ухвала від 08.06.2017 по справі 814/3437/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/3437/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Чумаченко О.М. та представника відповідача Гаргауна Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (далі ТОВ «Техноторг-Дон») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП), правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі Офіс великих платників податків ДФС).

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 19 червня 2015 року № 0000233920, № 0000223920, № 0000253920, № 0000273920, № 0000243920, № 0000263920, а також від 24 вересня 2015 року № 0000513920 (т. 3 а. с. 19-21).

В обґрунтування позову зазначалось, що з 23 березня по 28 травня 2015 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 5 червня 2015 року за № 594/28-10-39-20/31764816, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем:

- пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 з урахуванням підпунктів 14.1.11, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пунктів 138.1, 138.2, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на 10322881 грн.;

- пункту 187.1 ст. 187, абз. 1 п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200, пунктів 201.1, 201.4, абз. 1 п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 9868339 грн.;

- пункту 160.2 ст. 160 з урахуванням пунктів 103.2, 103.4, 103.10 ст. 103 ПК України, внаслідок чого ТОВ «Техноторг-Дон» занижено утриманий та перерахований до бюджету податок під час виплати доходу нерезидентам з джерелом походження з України на загальну суму 452995 грн. 45 коп..

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення підприємством п. 103.9 ст. 103 ПК України, ст. ст. 2 та 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2015 року:

- № 0000233920, яким ТОВ «Техноторг-Дон» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 10321881 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4633353 грн. 50 коп.;

- № 0000223920, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 9868339 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4934169 грн. 50 коп.;

- № 0000273920, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем в 452604 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 256275 грн. 75 коп.;

- № 0000253920, яким ТОВ «Техноторг-Дон» нараховано штрафні санкції за порушення порядку розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 10657338 грн. 66 коп.;

- № 0000243920, яким товариству нараховано штрафні санкції за порушення порядку розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 194831 грн. 82 коп.;

- № 0000263920, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення порядку та строків декларування у сфері ЗЕД у розмірі 170 грн..

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення відповідача від 19 червня 2015 року № 0000243920 скасовано в частині застосування штрафних санкцій на суму 0,15 коп., згідно рішення від 1 вересня 2015 року № 18641/6/99-44-10-01-04-25, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2015 року № 0000513920, яким товариству нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 194831 грн. 67 коп.. Інші податкові повідомлення-рішення відповідача залишені без змін. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Техноторг-Дон» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 19 червня 2015 року № 0000233920, № 0000223920, № 0000253920, № 0000273920, № 0000243920 та № 0000263920, а також від 24 вересня 2015 року № 0000513920. Присуджено ТОВ «Техноторг-Дон» понесені ним судові витрати в сумі 925 грн. 68 коп., згідно платіжного доручення від 31 серпня 2015 року № 3070 з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Офісу великих платників податків ДФС в апеляційній скарзі зазначає, що судом невірно надана правова оцінка обставинам справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги положення Податкового кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та постанови Правління Національного банку України від 16 листопада 2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті». У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 23 березня по 28 травня 2015 року посадовими особами МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Техноторг-Дон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 5 червня 2015 року за № 594/28-10-39-20/31764816, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем:

- пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 з урахуванням підпунктів 14.1.11, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пунктів 138.1, 138.2, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на 10322881 грн.;

- пункту 187.1 ст. 187, абз. 1 п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200, пунктів 201.1, 201.4, абз. 1 п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 9868339 грн.;

- пункту 160.2 ст. 160 з урахуванням пунктів 103.2, 103.4, 103.10 ст. 103 ПК України, внаслідок чого ТОВ «Техноторг-Дон» занижено утриманий та перерахований до бюджету податок під час виплати доходу нерезидентам з джерелом походження з України на загальну суму 452995 грн. 45 коп..

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення підприємством п. 103.9 ст. 103 ПК України, ст. ст. 2 та 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2015 року:

- № 0000233920, яким ТОВ «Техноторг-Дон» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 10321881 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4633353 грн. 50 коп.;

- № 0000223920, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 9868339 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4934169 грн. 50 коп.;

- № 0000273920, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем в 452604 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 256275 грн. 75 коп.;

- № 0000253920, яким ТОВ «Техноторг-Дон» нараховано штрафні санкції за порушення порядку розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 10657338 грн. 66 коп.;

- № 0000243920, яким товариству нараховано штрафні санкції за порушення порядку розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 194831 грн. 82 коп.;

- № 0000263920, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення порядку та строків декларування у сфері ЗЕД у розмірі 170 грн..

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення відповідача від 19 червня 2015 року № 0000243920 скасовано в частині застосування штрафних санкцій на суму 0,15 коп., згідно рішення від 1 вересня 2015 року № 18641/6/99-44-10-01-04-25, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2015 року № 0000513920, яким товариству нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 194831 грн. 67 коп.. Інші податкові повідомлення-рішення відповідача залишені без змін.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення позивачем норм Податкового кодексу України, Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржених по справі податкових повідомлень-рішень.

Як встановлено матеріалами справи, МГУ ДФС - Центральним офісом з ОВП податковим повідомленням-рішенням від 19 червня 2015 року № 0000233920 позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 10321881 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4633353 грн. 50 коп..

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ «Техноторг-Дон» занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, серед іншого, у зв'язку з заниженням «інших доходів» за 2014 рік на загальну суму 36298217 грн. безнадійної заборгованості за кредитним договором від 22 лютого 2008 року б/н з «NLB INTERFINANZ Praha s.r.o.» (Чеська Республіка) (т. 1 а. с. 37).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у позивача з 14 квітня 2011 року обліковується кредиторська заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 4200000 дол. США (7274300 дол. США - 3074300,00 дол. США) перед нерезидентом «NLB INTERFINANZ Praha s.r.o.» (Чеська Республіка) за кредитним договором від 22 лютого 2008 року б/н, що відповідає даним бухгалтерського рахунку № 502 «Довгострокові кредити банку в іноземній валюті», строк позовної давності (три роки) стосовно якої сплинув 14 квітня 2014 року. Отже, станом на 14 квітня 2014 року у ТОВ «Техноторг-Дон» наявна безнадійна заборгованість у розмірі 4200000 дол. США (балансовий еквівалент 33463080 грн.). Крім того, з 26 січня 2011 року у позивача обліковується кредиторська заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за названим вище кредитним договором від 22 лютого 2008 року у розмірі 354702,43 дол. США (1976860,86 дол. США - 1622157,43 дол. США), що відповідає даним бухгалтерського рахунку № 6842 «Розрахунки за нарахованими відсотками в іноземній валюті», строк позовної давності (три роки) стосовно якої сплинув 26 січня 2014 року, а тому станом на 26 січня 2014 року у ТОВ «Техноторг-Дон» наявна безнадійна заборгованість у розмірі 354702,43 дол. США (балансовий еквівалент 2835136,52 грн.) (т. 1 а. с. 36-37).

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інші доходи включають в себе, серед іншого, суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Як вбачається з наведених вище даних акта перевірки, висновок контролюючого органу щодо наявності у позивача безнадійної заборгованості ґрунтується на застосуванні до умов кредитного договору від 22 лютого 2008 року б/н, укладеного ТОВ «Техноторг-Дон» з нерезидентом «NLB INTERFINANZ Praha s.r.o.» (Чеська Республіка), положень ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, на підставі яких загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проте, згідно ч. 1 статті 35 Закону України «Про міжнародне приватне право» позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.

Частиною 1 ст. 259 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до розділу 14 кредитного договору від 22 лютого 2008 року б/н, укладеного між ТОВ «Техноторг-Дон» та нерезидентом «NLB INTERFINANZ Praha s.r.o.» (Чеська Республіка), даний договір регулюється та тлумачиться у відповідності із законами Швейцарії (т. 3 а. с. 36-47).

Питання позовної давності у Швейцарії регламентуються Цивільним кодексом 1907 року та Зобов'язальним Законом 1911 року (у редакції 1936 року), який вважається п'ятою частиною Цивільного кодексу. Згідно ст. 127 цього Закону загальний строк позовної давності складає 10 років. За загальним правилом, перебіг строку позовної давності починається з дати настання строку виконання зобов'язання (ст. 130 Зобов'язального Закону).

За таких обставин, апеляційний суд знаходить безпідставними посилання відповідача на необхідність обрахування позовної давності за названим кредитним договором за законодавством України строком у 3 роки у відповідності до вимог ст. 257 ЦК України, оскільки у зовнішньоекономічному контракті регулювання та тлумачення договору врегульовано відповідно до законодавства Швейцарії, строк позовної давності за яким становить 10 років, а тому станом на момент перевірки позивача названий вище строк позовної давності не сплинув, що виключає можливість визначення заборгованості за договором як безнадійної.

За висновками акта перевірки, ТОВ «Техноторг-Дон» до рядку 6.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» Декларацій з прибутку підприємств включено від'ємне значення курсових різниць згідно з п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, визначених за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року на заборгованість, яка обліковувалась за названим вище кредитним договором від 22 лютого 2008 року б/н з нерезидентом «NLB INTERFINANZ Praha s.r.o.» (Чеська Республіка) в сумі 32675335 грн., замість визначення курсових різниць за період з 1 липня 2012 року по 14 квітня 2014 року (визнання заборгованості безнадійною) у сумі 20933178 грн., що, на думку відповідача, призвело до завищення «інших витрат» на суму 11724157 грн. курсових різниць, нарахованих на безнадійну заборгованість, чим порушено вимоги положень п. 138.5 ст. 138, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України (т. 1 а. с. 80-81).

Відповідно до пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Оскільки, як зазначено вище, заборгованість позивача за кредитним договором від 22 лютого 2008 року б/н перед нерезидентом - компанією «NLB INTERFINANZ Praha s.r.o.» не є безнадійною заборгованістю у розумінні пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, висновок контролюючого органу про завищення ТОВ «Техноторг-Дон» «інших витрат» на суму 11724157 грн. курсових різниць, нарахованих на безнадійну заборгованість, також не є правомірним.

В акті перевірки відповідачем також зазначено, що ТОВ «Техноторг-Дон» завищено витрати по рядку 05.1 Декларацій з податку на прибуток підприємств у розмірі 9173207 грн. у зв'язку з включенням до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (рядок 04 Декларацій), в тому числі до складу витрат, відображених у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показників за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року на загальну суму 9173207 грн. (т. 1 а. с. 40-43).

Так, за висновками акта перевірки, підприємством безпідставно включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, вартість товарів та матеріалів, отриманих від підприємств - контрагентів ТОВ «Союз-Лед НВП», ТОВ «Гард Фінанс», ТОВ «Астра Трей Лайн», ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», ТОВ «Нові Технології ТПВ», ТОВ «ТК «СІМПЛЕКС», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «ДНІПРОСФЕРА», ТОВ «Промтехелектро-Юг», ТОВ «Оптоторг», ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «АНКОМТЕХ СЕРВИС», ТОВ «Дизель Плюс», ТОВ «АГРО ВАТ», ТОВ «Фест-Груп», ПП «АЛЬФА.-КОМ», ТОВ «АККОРД АГРО», ТОВ «КОМЕЛЬ.ЮА», ПП «ФІРМА «УКРПРОМТРЕЙД», ТОВ «БУДАГРОМАШ», ПП «НВК «МААП», ТОВ «СПЕЦАГРОРЕСУРС», ТОВ «ФОРТУНА ІНКОРПОРЕЙШН», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «І.Г.Л.», ТОВ «КАМІЛА ТРАНС СЕРВІС», ТОВ «АГРОС-ДНЕПР», ТОВ «ТПК ГРУП», ТОВ «ПРОМФІНІНВЕСТ-ГРУП», по яким в ході перевірки встановлено порушення в частині оформлення первинних документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В обґрунтування названого висновку відповідач зазначає, що деякі первинні документи (видаткові накладні), що складалися контрагентами позивача, не містять ідентифікації осіб, що їх склали (отримали товар) (ТОВ «Астра Трей Лайн», ТОВ «Нові Технології ТПВ», ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ», ТОВ «ТК «СІМПЛЕКС», ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «АНКОМТЕХ СЕРВИС», ТОВ «АГРО ВАТ», ТОВ «КОМЕЛЬ.ЮА», ТОВ «ФОРТУНА ІНКОРПОРЕЙШН», ТОВ «АГРОС-ДНЕПР», ТОВ «ТПК ГРУП», ТОВ «ПРОМФІНІНВЕСТ-ГРУП»), у деяких випадках, за наявності інших первинних документів, що розкривають зміст господарської операції (договір, видаткова накладна), відсутні документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні) (ТОВ «Союз-Лед НВП», ТОВ «Гард Фінанс», ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», ТОВ «Астра Трей Лайн», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Промтехелектро-Юг», ТОВ «Оптоторг», ТОВ «АГРО ВАТ», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «АККОРД АГРО», ПП «ФІРМА «УКРПРОМТРЕЙД», ПП «НВК «МААП»), у деяких випадках існують акти зустрічних звірок податкових органів, якими встановлена відсутність у контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини, матеріалів, об'єктів оподаткування, або наявна інформація про відсутність підприємств за місцезнаходженням (ТОВ «Союз-Лед НВП», ТОВ «Гард Фінанс», ТОВ «Астра Трей Лайн», ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», ТОВ «Нові Технології ТПВ», ТОВ «ТК «СІМПЛЕКС», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Промтехелектро-Юг», ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «АНКОМТЕХ СЕРВИС», ТОВ «Дизель Плюс», ПП «АЛЬФА.-КОМ», ТОВ «КОМЕЛЬ.ЮА», ТОВ «БУДАГРОМАШ», ТОВ «СПЕЦАГРОРЕСУРС», ТОВ «АГРОС-ДНЕПР»), у деяких випадках зазначається про те, що товари, поставлені контрагентами на адресу ТОВ «Техноторг-Дон», є такими, що імпортовані на територію України, проте в деклараціях контрагента відсутні дані про здійснення імпорту товарів (ТОВ «Союз-Лед НВП», ТОВ «Гард Фінанс», ТОВ «Астра Трей Лайн», ТОВ «ДНІПРОСФЕРА», ТОВ «Оптоторг»), деякими контрагентами не подані декларації за певний період (ПП «НВК «МААП», ТОВ «Будагромаш», ТОВ «І.Г.Л.», ТОВ «КАМІЛА ТРАНС СЕРВІС») або у поданій податковій звітності за певний період зазначається про відсутність фінансово-господарської діяльності (ФОП ОСОБА_5).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу (у вказаній вище редакції) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

На підставі п. 138.8 названої статті Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як встановлено матеріалами справи, основним видом діяльності ТОВ «Техноторг-Дон» є неспеціалізована оптова торгівля (т. 2 а. с. 165-167).

За висновками контролюючого органу, операції з названими вище контрагентами, з якими, як зазначає відповідач, складені дефектні первинні документи, не мають ознак реальності, а тому ТОВ «Техноторг-Дон» занижено витрати по названим господарським операціям при формуванні витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за перевірений період.

При цьому наявність у позивача первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Союз-Лед НВП», ТОВ «Гард Фінанс», ТОВ «Астра Трей Лайн», ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», ТОВ «Нові Технології ТПВ», ТОВ «ТК «СІМПЛЕКС», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «ДНІПРОСФЕРА», ТОВ «Промтехелектро-Юг», ТОВ «Оптоторг», ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «АНКОМТЕХ СЕРВИС», ТОВ «Дизель Плюс», ТОВ «АГРО ВАТ», ТОВ «Фест-Груп», ПП «АЛЬФА.-КОМ», ТОВ «АККОРД АГРО», ТОВ «КОМЕЛЬ.ЮА», ПП «ФІРМА «УКРПРОМТРЕЙД», ТОВ «БУДАГРОМАШ», ПП «НВК «МААП», ТОВ «СПЕЦАГРОРЕСУРС», ТОВ «ФОРТУНА ІНКОРПОРЕЙШН», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «І.Г.Л.», ТОВ «КАМІЛА ТРАНС СЕРВІС», ТОВ «АГРОС-ДНЕПР», ТОВ «ТПК ГРУП», ТОВ «ПРОМФІНІНВЕСТ-ГРУП», контролюючим органом під сумнів не ставиться.

Проте, всупереч висновкам відповідача, витрати ТОВ «Техноторг-Дон» по господарським операціям з названими вище контрагентами безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки позивачем у повному обсязі були надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по спірним господарським операціям, що також підтвержуюється наданими до суду первинними документами - податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (послуг), банківськими виписками щодо оплати відповідних послуг та товарів, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку позивача за перевірений період (т. 3 а. с. 199-261, т. 4 а. с. 1-272, т. 5 а. с. 1-231, т. 6 а. с. 1-70), оформленими відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

При цьому контролюючим органом не доведено і фактів обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед контролюючим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платника податків, якими в даному випадку є ТОВ «Союз-Лед НВП», ТОВ «Гард Фінанс», ТОВ «Астра Трей Лайн», ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», ТОВ «Нові Технології ТПВ», ТОВ «ТК «СІМПЛЕКС», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «ДНІПРОСФЕРА», ТОВ «Промтехелектро-Юг», ТОВ «Оптоторг», ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «АНКОМТЕХ СЕРВИС», ТОВ «Дизель Плюс», ТОВ «АГРО ВАТ», ТОВ «Фест-Груп», ПП «АЛЬФА.-КОМ», ТОВ «АККОРД АГРО», ТОВ «КОМЕЛЬ.ЮА», ПП «ФІРМА «УКРПРОМТРЕЙД», ТОВ «БУДАГРОМАШ», ПП «НВК «МААП», ТОВ «СПЕЦАГРОРЕСУРС», ТОВ «ФОРТУНА ІНКОРПОРЕЙШН», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «І.Г.Л.», ТОВ «КАМІЛА ТРАНС СЕРВІС», ТОВ «АГРОС-ДНЕПР», ТОВ «ТПК ГРУП», ТОВ «ПРОМФІНІНВЕСТ-ГРУП». При цьому можливе невиконання такими контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ТОВ «Техноторг-Дон») права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій названі вище контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин отримувач послуг/товарів (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Апеляційний суд також враховує, що правомірність включення протягом перевіреного періоду до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, витрат позивача за названими вище господарськими операціями з ТОВ «Союз-Лед НВП», ТОВ «Гард Фінанс», ТОВ «Астра Трей Лайн», ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», ТОВ «Нові Технології ТПВ», ТОВ «ТК «СІМПЛЕКС», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «ДНІПРОСФЕРА», ТОВ «Промтехелектро-Юг», ТОВ «Оптоторг», ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «АНКОМТЕХ СЕРВИС», ТОВ «Дизель Плюс», ТОВ «АГРО ВАТ», ТОВ «Фест-Груп», ПП «АЛЬФА.-КОМ», ТОВ «АККОРД АГРО», ТОВ «КОМЕЛЬ.ЮА», ПП «ФІРМА «УКРПРОМТРЕЙД», ТОВ «БУДАГРОМАШ», ПП «НВК «МААП», ТОВ «СПЕЦАГРОРЕСУРС», ТОВ «ФОРТУНА ІНКОРПОРЕЙШН», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «І.Г.Л.», ТОВ «КАМІЛА ТРАНС СЕРВІС», ТОВ «АГРОС-ДНЕПР», ТОВ «ТПК ГРУП», ТОВ «ПРОМФІНІНВЕСТ-ГРУП» на загальну суму 9173207 грн. була предметом дослідження судово-економічної експертизи по матеріалам кримінального провадження № 32015100110000290 від 9 жовтня 2015 року, за висновками якої фактично підтверджено правомірність задекларованих позивачем зобов'язань з податку на прибуток та неправомірність визначення ТОВ «Техноторг-Дон» контролюючим органом суми зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 10321881 грн.. При цьому в ході проведення експертного дослідження, судовим експертом було досліджено у повному обсязі договори, а також надану позивачем первинну документацію по господарським операціям з названими вище контрагентами та контрагентом - нерезидентом за перевірений період, яким надана відповідна оцінка, про що відображено у висновку судово-економічної експертизи № 163, складеному 22 березня 2016 року (т. 6 а. с.182-207).

Оцінюючи названий висновок судово-економічної експертизи у сукупності з наявними в матеріалах справи первинними документами, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність визначення контролюючим органом підприємству оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 19 червня 2015 року № 0000233920 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 10321881 грн. за основним платежем та 4633353 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковим повідомленням-рішенням МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП від 19 червня 2015 року № 0000223920 ТОВ «Техноторг-Дон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 9868339 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4934169 грн. 50 коп..

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов'язання з податку на додану вартість оскарженим податковим повідомленням-рішенням визначено позивачу контролюючим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству сум витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, по названим вище угодам з ТОВ «Союз-Лед НВП», ТОВ «Гард Фінанс», ТОВ «Астра Трей Лайн», ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», ТОВ «Нові Технології ТПВ», ТОВ «ТК «СІМПЛЕКС», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «ДНІПРОСФЕРА», ТОВ «Промтехелектро-Юг», ТОВ «Оптоторг», ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ», ТОВ «Оптімус-МТ», ТОВ «АНКОМТЕХ СЕРВИС», ТОВ «Дизель Плюс», ТОВ «АГРО ВАТ», ТОВ «Фест-Груп», ПП «АЛЬФА.-КОМ», ТОВ «АККОРД АГРО», ТОВ «КОМЕЛЬ.ЮА», ПП «ФІРМА «УКРПРОМТРЕЙД», ТОВ «БУДАГРОМАШ», ПП «НВК «МААП», ТОВ «СПЕЦАГРОРЕСУРС», ТОВ «ФОРТУНА ІНКОРПОРЕЙШН», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «І.Г.Л.», ТОВ «КАМІЛА ТРАНС СЕРВІС», ТОВ «АГРОС-ДНЕПР», ТОВ «ТПК ГРУП», ТОВ «ПРОМФІНІНВЕСТ-ГРУП».

Оскільки, як зазначено вище, витрати по господарським операціям з названими підприємствами правомірно віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього сум податку, сплаченого у складі вартості товарів (послуг), придбаних за цими господарськими операціями, є правомірним.

Крім того, за висновками контролюючого органу, позивачем також не підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «АКТА-СТАР», ТОВ «ПОЛТАВА ТЕХНО-ТРЕЙД» та ТОВ «КОЛД-ФРОСТ».

В обґрунтування названих висновків відповідач зазначає про не надання підприємством до перевірки документів, що підтверджують транспортування придбаного товару, журналу обліку довіреностей та документів складського обліку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки позивачем у повному обсязі були надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по спірним господарським операціям, що також підтвержуюється наданими до суду первинними документами - договорами поставки та специфікаціями до них, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками щодо оплати відповідних товарів (т. 4 а. с. 205-222, 237-272, т. 5 а. с. 1 - 45, 46 - 231, т. 6 а. с. 1-70), оформленими відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Крім того, правомірність включення ТОВ «Техноторг-Дон» протягом перевіреного періоду до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «АКТА-СТАР», ТОВ «ПОЛТАВА ТЕХНО-ТРЕЙД» та ТОВ «КОЛД-ФРОСТ» підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 163, складеним 22 березня 2016 року. При цьому, як зазначено вище, в ході проведення експертного дослідження судовим експертом було досліджено у повному обсязі договори, а також надану позивачем первинну документацію по господарським операціям з названими вище контрагентами.

Апеляційний суд не приймає до розгляду доводи сторони відповідача, викладені в додаткових поясненнях до апеляційної скарги (т. 6 а. с. 244-252), щодо повторності включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям з окремими контрагентами, а також щодо формування податкового кредиту за рахунок окремих податкових накладних, виписаних більш ніж за 365 днів, враховуючи, що ці пояснення по суті є доповненням до апеляційної скарги, поданим після закінчення строку на апеляційне оскарження, тобто з порушенням положень ч. 1 ст. 193 КАС України. При цьому наведені доводи не містяться як в апеляційній скарзі контролюючого органу, так і в поданих стороною відповідача до суду першої інстанції запереченнях на адміністративний позов (т. 3 а. с. 5-14).

Одночасно апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що висновки контролюючого органу щодо повторності включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям з окремими контрагентами, а також щодо формування податкового кредиту за рахунок окремих податкових накладних, виписаних більш ніж за 365 днів, не знайшли свого підтвердження за результатами судово-економічної експертизи по матеріалам кримінального провадження № 32015100110000290 від 9 жовтня 2015 року.

Із врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19 червня 2015 року № 0000223920, є правильним.

Матеріалами справи також встановлено, що податковим повідомленням-рішенням МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП від 19 червня 2015 року № 0000273920 ТОВ «Техноторг-Дон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем в 452604 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 256275 грн. 75 коп..

Так, в акті перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем п. 160.2 ст. 160 з урахуванням пунктів 103.2, 103.4 та 103.10 ст. 103 Податкового кодексу України щодо заниження утриманого та перерахованого до бюджету податку під час виплати доходу нерезидентам з джерелом походження з України на загальну суму 452995 грн. 45 коп. (т. 1 а. с. 202). Зокрема, на думку посадових осіб контролюючого органу, ТОВ «Техноторг-Дон» в порушення п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України під час виплати нерезиденту Республіканському унітарному підприємству «Мінський тракторний завод» (далі РУП «МТЗ») (Білорусь) доходу з джерелом походження з України по ліцензійним договорам від 23 вересня 2011 року № 903/217-02-2011-11, № 903/217-02-2011-12 та № 903/217-02-2011-13 не утримано та не перераховано до бюджету податок з таких доходів на загальну суму 307230 грн. 94 коп. (т. 1 а. с. 217). Крім того, під час виплати нерезиденту РУП «МТЗ» (Білорусь) доходу з джерелом походження з України по ліцензійному договору на товарний знак від 23 вересня 2011 року № 903/217-02-2011-15 позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з таких доходів на загальну суму 145372 грн. 69 коп. (т. 1 а. с. 220).

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, й роялті.

Згідно п. 160.2 названої статті Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що у разі, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом 1 ст. 12 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно від 24 грудня 1993 року, ратифікованої Законом України від 20 грудня 1994 року № 306/94-ВР, визначено, що роялті, які виникають в одній Договірній Державі і виплачуються резидентові другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

На підставі п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктами 103.4 та 103.10 названої статті Кодексу встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх надходження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Як встановлено матеріалами справи, між ТОВ «Техноторг-Дон» та РУП «МТЗ» (Білорусь) укладено ліцензійні договори від 23 вересня 2011 року № 903/217-02-2011-11, № 903/217-02-2011-12, № 903/217-02-2011-13 та ліцензійний договір на товарний знак від 23 вересня 2011 року № 903/217-02-2011-15 (т. 2 а. с. 168-202).

Протягом періоду, перевіреного контролюючим органом, позивачем здійснювалась виплата роялті резиденту Республіки Білорусь відповідно до укладених ліцензійних договорів.

Виконання ТОВ «Техноторг-Дон» зобов'язань по названим вище договорам підтверджено листом РУП «МТЗ» від 1 лютого 2017 року за № 111-115, наданим на запит позивача від 27 січня 2017 року за № 100/1, зі змісту якого вбачається, що згідно даних бухгалтерського обліку за період з 2012 року по 2014 рік на валютні рахунки РУП «МТЗ» надходили ліцензійні винагороди (роялті). Також у названому листі зазначається, що відповідно до податкового законодавства Республіки Білорусь зазначені суми були включені до оподаткованої бази для нарахування податку на прибуток за відповідні періоди (т. 6 а. с. 230-231).

На виконання вимог статей 103 та 160 ПК України, протягом 2012 - 2014 років нерезидентом РУП «МТЗ» (Білорусь) позивачу, як податковому агенту, який виплачує йому доходи, були надані довідки про постійне місцезнаходження, в яких податковим органом Республіки Білорусь підтверджено, що вказаний платник є особою з постійним місцезнаходженням в Республіці Білорусь у розумінні ст. 4 Угоди між Урядом Республіки Білорусь та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно від 24 грудня 1993 року (т. 6 а. с. 241-243).

Відповідно до ст. 12 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків стосовно податків на доходи і майно від 24 грудня 1993 року, роялті, які виникають в одній Договірній Державі і виплачуються резидентові другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі (пункт 1). Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на роялті, то податок, що сплачується, не повинен перевищувати 15 відсотків (пункт 2). Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником виступає сама Договірна Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або особа, з постійним місцеперебуванням у ній. Якщо, проте, що виплачує роялті, незалежно від того, є вона особою з постійним місцеперебуванням у Договірній Державі чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з яким виникло зобов'язання виплачувати роялті, і такі роялті виплачуються цим постійним представництвом або постійною базою, тоді вважається, що роялті виникають у тій Договірній Державі, в якій розміщені постійне представництво або постійна база (пункт 5).

Отже, наведеними положеннями ст. 12 названої Угоди передбачено право особи нерезидента обирати місце оподаткування роялті в одній із Договірних Держав.

На спростування доводів апелянта щодо зобов'язання позивача, як податкового агента, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів нерезидента РУП «МТЗ» за ліцензійними договорами від 23 вересня 2011 року № 903/217-02-2011-11, № 903/217-02-2011-12, № 903/217-02-2011-13 та ліцензійним договором на товарний знак від 23 вересня 2011 року № 903/217-02-2011-15, позивачем до суду надано лист Інспекції Міністерства по податкам та зборам Партизанського району м. Мінська від 31 січня 2017 року за № 2-1-15/00804-19, яким підтверджено перебування ВАТ «МТЗ» (правонаступник РУП «МТЗ») на обліку в Інспекції з 11 квітня 1994 року та відсутність у названого підприємства заборгованості по сплаті податку на прибуток за період з 2012 року по 2014 рік (т. 6 а. с. 232).

Із врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення позивачу контролюючим органом зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, а, отже, і про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19 червня 2015 року № 0000273920, також є правильним.

Матеріалами справи також встановлено, що податковим повідомленням-рішенням МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП від 19 червня 2015 року № 0000253920 ТОВ «Техноторг-Дон» нараховані штрафні санкції за порушення порядку розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 10657338 грн. 66 коп..

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ «Техноторг-Дон» порушено п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що виразилось у здійсненні переказу 22 листопада 2012 року валютних цінностей в сумі 1333334 дол. США на користь нерезидента «NLB INTERFINANZ Praha s.r.o.» (Чехія) без отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України (т. 1 а. с. 254-256).

Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

На підставі пп. «а» п. 4 ст. 5 названого Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком: платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя.

Згідно п. 1.4 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2000 року за № 209/4430), майновими правами є права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором.

Як вбачається з акта перевірки, ТОВ «Техноторг-Дон» платіжним дорученням від 27 листопада 2012 року № 71 з валютного рахунку, відкритого в ПАТ «ПУМБ», 27 листопада 2012 року перераховано нерезиденту «NLB INTERFINANZ Praha s.r.o.» (Чехія) грошові кошти в сумі 1333334 дол. США. Вказану операцію здійснено на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11 травня 2012 року по справі № 5016/459/2012 (13/36), яким задоволено позов «NLB INTERFINANZ Praha s.r.o.» (Чехія) та стягнуто з ТОВ «Техноторг-Дон» грошові кошти у названій сумі за кредитним договором, а також на виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 28 травня 2012 року (т. 1 а. с. 255).

Всупереч доводам апелянта, суд першої інстанції надійшов до обґрунтованого висновку про те, що договір кредитування по суті є договором позики, під якою розуміється передача позикодавцем позичальнику майна, визначеного родовими ознаками, з обов'язком повернення цього майна позикодавцеві. Обов'язок боржника (позичальника) по поверненню отриманого ним кредиту є майновим, а відповідно право кредитора (позикодавця) на отримання суми позики є суб'єктивним майновим правом.

Із врахуванням викладеного, повернення кредиту нерезиденту є виконанням зобов'язання по передачі майнового права, яке, виходячи з наведених вище положень пп. «а» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», не потребує індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції, що свідчить про неправомірність нарахування ТОВ «Техноторг-Дон» контролюючим органом штрафних санкцій за порушення порядку розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 10657338 грн. 66 коп. податковим повідомленням-рішенням від 19 червня 2015 року № 0000253920.

На підставі акта перевірки контролюючим органом також прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2015 року № 0000243920, яким позивачу нараховані штрафні санкції за порушення порядку розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 194831 грн. 82 коп., та від 24 вересня 2015 року № 0000513920, яким товариству нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 194831 грн. 67 коп..

Як вбачається з розрахунку пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності, який є додатком до податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2015 року № 0000513920, ТОВ «Техноторг-Дон» за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано пеню за контрактами:

- від 18 березня 2014 року № 02/2014/4/119 з нерезидентом ТОВ «Торговий дім «Кама» (Росія) на загальну суму 161490 грн.;

- від 23 жовтня 2012 року № 112/05786206/01-1206-925 з нерезидентом РУП «МТЗ» (Білорусь) на загальну суму 89 грн. 27 коп.;

- від 5 листопада 2013 року № 2013-0511 з нерезидентом компанією Federal-Mogul Global Aftermarket EMEA BVBA (Бельгія) на загальну суму 37 коп.;

- від 29 січня 2013 року № 43039/156-08-13 з нерезидентом ВАТ «Мінський автомобільний завод» управлінська компанія холдингу «БЕЛАВТОМАЗ» (Білорусь) на загальну суму 33252 грн. 04 коп..

За висновками контролюючого органу, за названими контрактами мало місце прострочення здійснення імпортної операції понад строк, встановлений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до п. 3 постанови Правління Національного банку України від 16 листопада 2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», яка набрала чинності з 19 листопада 2012 року та діяла протягом 6 місяців з моменту набрання чинності, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачених в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

На підставі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпортом (імпортом товарів) є купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Частиною 2 ст. 321 Митного кодексу України визначено, що у разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Як встановлено матеріалами справи, в акті перевірки контролюючим органом зазначено про порушення ТОВ «Техноторг-Дон» вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки, на думку контролюючого органу, моментом надходження товару за імпортним контрактом вважається момент суцільного виконання усіх відповідних заходів, у тому числі митне оформлення та декларування товару (т. 1 а. с. 239-242).

Проте, аналізуючи зміст наведених вище вимог законодавства, апеляційний суд приходить до висновку, що моментом здійснення імпортної операції є момент перетину товаром митного кордону України.

З матеріалів справи вбачається, що імпортований позивачем товар надійшов на митну територію України: за контрактом від 18 березня 2014 року № 02/2014/4/119 - 16 квітня 2014 року; за контрактом від 23 жовтня 2012 року № 112/05786206/01-1206-925 - 24 травня 2014 року; за контрактом від 5 листопада 2013 року № 2013-0511 - 10 квітня 2014 року та 28 червня 2014 року; за контрактом від 29 січня 2013 року № 43039/156-08-13 - 18 травня 2013 року, про що свідчать штампи «Під митним контролем» відповідних митних органів на митних документах, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 3 а. с. 104-197).

Вказані обставини не ставляться під сумнів стороною відповідача.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції про не доведення відповідачем фактів порушення ТОВ «Техноторг-Дон» ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виключає можливість нарахування позивачу пені (штрафних санкцій) оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями відповідача.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням МГУ ДФС - Центрального офісу з ОВП від 19 червня 2015 року № 0000263920 до позивача застосовано штраф у сумі 170 грн. за порушення порядку та строків декларування у сфері ЗЕД.

Так, в акті перевірки відповідачем зазначено, що перевіркою було встановлено не відображення ТОВ «Техноторг-Дон» дебіторської заборгованості за імпортним контрактом від 18 березня 2014 року № 02/2014/4/119 з нерезидентом ТОВ «Торговий дім «Кама» (Росія) у сумі 1584780 рос. руб. у Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, що є порушенням ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Пунктом 3 наказу Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року № 207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» встановлено, що обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, починаючи з підсумків за 1995 рік, а спільними підприємствами з іноземними інвестиціями - щоквартально до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом і у терміни, встановлені для подання річної звітності, починаючи з підсумків діяльності за 1995 рік.

Зазначеним нормативним актом затверджена форма Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, яка містить графи щодо видів майна, які підлягають внесенню у декларацію.

Так, серед видів такого майна, яке повинно вноситися до декларації, зокрема у п. 13 розділу ІІ Декларації наявна графа для внесення відомостей про суми коштів, що перераховані за кордон по імпортним контрактам, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів.

В той же час, формою декларації не передбачено графи для декларування суми коштів, що перераховані за кордон по імпортним контрактам, по яких на звітну дату не перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів, що свідчить про те, що законодавець не визначив таке майно як майно, що підлягає декларуванню у зазначеному вище порядку.

Оцінюючи оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення відповідача від 19 червня 2015 року № 0000263920, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до Форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року № 207, передбачено, що декларуванню підлягають, зокрема, лише ті суми коштів, що перераховані за кордон по імпортним контрактам, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів.

Таким чином, оскільки під час здійснення імпортної операції за імпортним контрактом від 18.03.2014 року № 02/2014/4/119 з нерезидентом ТОВ «Торговий дім «Кама» (Росія) товариством не перевищено встановлений законодавством термін здійснення імпортного контракту, відповідні валютні цінності не підлягали декларуванню, а тому позовні вимоги ТОВ «Техноторг-Дон» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19 червня 2015 року № 0000263920 також підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

На підставі викладеного, із врахуванням наведених вище положень податкового та митного законодавства, а також встановлених обставин справи, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Техноторг-Дон» про визнання протиправними та скасування оскаржених по справі податкових повідомлень-рішень відповідача є правильним.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко