15 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/444/17
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач) в якому просив визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Державної казначейської служби України щодо не виконання рішення Бериславського районного суду Херсонської області на підставі виконавчого листа №647/3024/14ц виданого 20.05.2015 року; зобов'язати Державну казначейську службу України негайно виконати рішення суду на підставі виконавчого листа №647/3024/14ц виданого 20.05.2015 року Бериславським районним судом Херсонської області.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року - позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання виконавчого листа №647/3024/14-ц, виданого Бериславським районним судом Херсонської області.
Зобов'язано Державну казначейську службу України виконати виконавчий лист №647/3024/14-ц, виданий Бериславським районним судом Херсонської області.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1102,40 грн. (Одна тисяча сто дві гривні 40 коп.) шляхом безспірного списання.
В апеляційній скарзі, Державна казначейська служба України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 28 березня 2017 року - скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що держава гарантує виконання судових рішень про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржниками за якими є визначені ч.1 ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти (державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється), а не держава. Законами "Про Державний бюджет України" передбачені інші кошти за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб», які не підпадають під діюЗакону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Отже відсутні правові підстави та законні можливості для стягнення з Державного бюджету зазначених позивачем коштів в 3-х місячний термін.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Бериславським районним судом Херсонської області у справі №647/3024/14-ц було видано виконавчий лист щодо стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку на користь позивача 300000, 00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури.
21.04.2016 року позивач подав виконавчий лист до Бериславського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області для виконання судового рішення в примусовому порядку.
Бериславський районний відділ Державної виконавчої служби, листом від 24.10.2016 року №132-38/2084 повідомив, що виконавчий лист, поданий 21.04.2016 року направлено до Державної казначейської служби України за підвідомчістю.
27.10.2016 року Державною казначейською службою України отримано заяву та виконавчий лист позивача про стягнення коштів за виконавчим документом.
В свою чергу, Державною казначейською службою України з метою здійснення заходів передбачених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок) направлено подані позивачем документи до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
30.11.2016 року, після проведення всіх передбачених Порядком заходів, Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області направило відповідний пакет документів до Державної казначейської служби України.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, документи, які були направлені до Державної казначейської служби України отримані 08.12.2016 року.
Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Як вбачається з статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (зі змінами та доповненнями), рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Підпунктом 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні.
Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр) є Державна казначейська служба України (Казначейство України) (п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011).
Згідно із пп. 5 п. 4 наведеного Положення, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
У свою чергу, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (зі змінами та доповненнями, надалі - Порядок).
У відповідності до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
У силу положень пунктів 24 та 25 Порядку №845, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
Пунктом 6 цього ж Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Згідно пункту 31 Порядку №845, у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.
В свою чергу, відповідно до підпункту 1 пункту 47 вказаного Порядку безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником, а також інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Пунктом 47 Порядку №845 встановлено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством, у тому числі, на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;
У силу пункту 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.
Таким чином, безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а у разі їх відсутності, територіальний орган Казначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії спрямовані на виконання рішення суду і пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Казначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.
Разом з тим, у разі неможливості виконання боржником судового рішення протягом двох місяців з моменту надходження заяви щодо здійснення безспірного списання, виконавчий документ та інші відомості передаються до Державної казначейської служби України для подальшого виконання. При цьому, строк виконання судового рішення Казначейством не може перевищувати трьох місяців з дня надходження виконавчого документу на підставі пункту 47 Порядку №845.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI, який набрав чинності з 01.01.2013 (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 4901-VI).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що у даному випадку таким, що підлягає застосуванню, є саме Закон України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», оскільки він є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апелянта стосовно того, що дія Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень» не розповсюджується на судові рішення про відшкодування шкоди за рахунок держави, є необґрунтованими.
Згідно ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей.
Як вбачається із матеріалів справи та було зазначено вище, виконавчий документ та інші відомості, необхідні для безспірного списання на користь позивача коштів за рішенням суду, отримані Державною Казначейською службою 27.10.2016 року.
Таким чином, виконавчий лист №647/3024/14ц повинен був бути виконаний не пізніше 27.01.2017 року.
Станом на день розгляду даної справи, виконавчий лист №647/3024/14ц виданий Бериславським районним судом Херсонської області щодо стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку на користь позивача 300000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури, залишився без виконання.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, дій спрямованих на виконання виконавчого листа та перерахування на користь позивача коштів у сумі 300000, 00 грн. відповідачем не здійснено.
Відтак, колегія суддів погоджується з думкою суду, що зволікаючи у виконанні дій з перерахування коштів позивачу, відповідач вчинив бездіяльність та як суб'єкт владних повноважень, який зобов'язаний неухильно виконувати покладені на нього обов'язки у спосіб та на підставі, що визначені Законом, належних дій не вчинив.
Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування .
Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень,
винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі "Шмалько проти України").
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України").
Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у встановлений строк.
Також колегія суддів зазначає, що позиція апелянта стосовно того, що законодавством не передбачено виконання судових рішень про відшкодування шкоди з Державного бюджету України фізичним та юридичним особам саме в тримісячний строк, оскільки вищезазначений виконавчий лист підлягає виконанню в іншій порядок та за рахунок іншого джерела, визначеного державним бюджетом, не може слугувати достатньою правовою підставою для порушення законодавчо встановленого строку виконання судового рішення.
Так, стаття 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не встановлює жодних винятків для недотримання приписів щодо тримісячного строку для перерахування стягувачу коштів та підлягає застосуванню виключно у системному взаємозв'язку із зазначеним законодавчим положенням.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не виконання виконавчого листа №647/3024/14ц, виданого Бериславським районним судом Херсонської області.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді: