Справа № 640/9152/17
н/п 2-о/640/154/17
"16" червня 2017 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого-судді - Сенаторова В.М.,
при секретарі - Явнюк К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Київський районний у м. Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про встановлення факту смерті, -
16.06.2017 року до суду звернулась ОСОБА_1 із заявою, в якій просить встановити факт смерті її матері ОСОБА_2 13.02.2017 року у м.Луганськ. В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що вона є донькою померлої, а оскільки органи РАЦС-у відмовляють заявнику у видачі свідоцтва про смерть, посилаючись на те, що смерть зареєстрована на непідконтрольній Україні території, звернулась до суду.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, подала до суду заяву, в якій вимоги підтримала, просила задовольнити, а справу просила слухати за її відсутності.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 257-1 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 257-1 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Так, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 та померла ОСОБА_2, перебували у родинних відносинах, а саме - остання була матір'ю заявника, відповідно до свідоцтва про народження від 23.12.1953 року серії ЯЛ № 002418.
Факт смерті ОСОБА_2 у м. Луганськ, яка настала 13.02.2017 року підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ВВ № 029533 від 14.03.2017 року, яке видане Артемівським відділом запису актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції так званої ЛНР.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Однак суд, при розгляді вказаної категорії справ, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, Молдови та Росії, де грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справах Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх договірних сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого "намібського винятку", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі норматтивних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території.
Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» встановлено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Згідно п.13.Постанови пленуму Верховного суду України № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» - заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
Заявник звернулась до Київського районного у м. Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області із заявою про видачу свідоцтва про смерть ОСОБА_2, однак їй було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки заявником пред'явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом МОЗ України від 08.08.2006 року №545.
Згідно Постанови пленуму ВСУ №5 заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає підтвердженим факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка настала 13.02.2017 року у м.Луганськ.
Керуючись ст.ст. 257-259 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Київський районний у м. Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка настала 13 лютого 2017 року у м. Луганськ.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя -