ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
13 червня 2017 року Справа № 913/397/17
Провадження №26/913/397/17
За позовом Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування”, м. Київ, в особі філії Газопромислового управління “Щебелинкагазвидобування”, Харківська область, Балаклійський район, смт. Донець
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, Луганська область, м. Сєвєродонецьк
про стягнення 107869,12 грн.
Суддя Масловський С.В.;
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув.
від відповідача: ОСОБА_1П, юрисконсульт юридичного відділу правової та договірної роботи, за довіреністю №19 від 28.12.2016.
В судовому засіданні 13.06.2017 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
13.05.2017 Публічне акціонерне товариство “Укргазвидобування”, в особі філії Газопромислового управління “Щебелинкагазвидобування” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” про стягнення 107869,12 грн. з яких 97906,71 грн - основна заборгованість, 2827,56 грн - 3% річних, 8331,32 грн - інфляційні витрати.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.05.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 30.05.2017, ухвалою від 30.05.2017 розгляд справи відкладено на 13.06.2017.
30.05.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області на виконання ухвали суду надав додаткові документи та подав власне письмове підтвердження того, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору.
12.06.2017 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області направив відзив на позовну заяву, в якому визнає суму основної заборгованості в розмірі 97906,71 грн, але у задоволенні 3% річних та інфляційних втрат просить відмовити, з огляду на форс-мажорні обставини у вигляді проведення АТО.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-
17.01.2013 між позивачем, Публічним акціонерним товаристваом “Укргазвидобування”, в особі філії Газопромислового управління “Щебелинкагазвидобування”, як газотранспортним підприємством, та відповідачем, Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”,, як замовником, укладено договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими (та/або власними трубопроводами Газотранспортного підприємства)
Умовами договору сторони погодили, що газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника, для подальшої реалізації населенню з врахуванням обсягів природного газу для подальшої реалізації установами та організаціями, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів ( в межах обсягів природного газу, що використовується як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню) та для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а Замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору (п.1.1.); річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі - газ) Замовника складає 13622,000 тис. куб. м. (тринадцять мільйонів шістсот двадцять дві тисячі куб.м), у тому числі по місяцях (п.1.2.):
МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг
Січень2361,000Квітень815,000Липень198,000Жовтень803,000
Лютий2475,000Травень933,000Серпень216,000Листопад1248,000
Березень2310,000Червень195,000Вересень247,000грудень1821,000
підставою для транспортування газу внутрішньопромисловими трубоповодами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності у Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі - підтверджені обсяги) (п.21.); транспортування підтвердженого обсягу газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця (п.2.3.); послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством та Замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами (далі - акти наданих послуг) (п.3.1.); у випадку, якщо Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до внутрішньопромислового трубопроводу Газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (далі - вузли обліку), установлених на ГРС (п.3.1.1.); газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства (п.3.2.); замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку (п.3.3.); до прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу внутрішньо-промисловими трубопроводами здійснюються відповідно до даних Газотранспортного підприємства (п.3.4.) акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством (п.3.5.); тариф на транспортування природного газу внутрішньопромисловими газопроводами Газотранспортного підприємства встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та на момент укладання договору складає 36,30 грн. (тридцять шість грн. 30 коп.) грн., крім того ПДВ (20%) - 7,26 грн., разом 43,56 грн. (сорок три грн. 56 коп.) за 1000 кубічних метрів протранспортованого газу (п.5.1); тарифи, визначені в пункті 5.1 Договору, можуть змінюватись відповідними відомствами України, приймаються сторонами до виконання після складання додаткової угоди та є обов'язковим для Сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору (п.5.2.); розрахунковий період за Договором становить один місяць з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно (п.5.3.); вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 Договору, та податку на додану вартість (п.5.3.1.); вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п.5.4.); оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів, що на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п.5.5.); у разі надходження коштів від Замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується Газотранспортним підприємством: у разі наявності заборгованості за надані послуги - як погашення заборгованості в попередніх місяцях; у разі відсутності заборгованості за надані послуги - як оплата послуг у місяці, наступному за звітним (п.5.5.); звірка розрахунків оформлюється Сторонами актом звірки (п.5.9.); газотранспортне підприємство і Замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством (п.7.1.); спірні питання та розбіжності щодо виконання умов Договору вирішуються за домовленістю Сторін або в порядку, встановленому законодавством (п.10.1.); договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2013 року - до повного виконання зобов'язань Сторін. Разом з тим, Сторони домовились, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього Договору застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до його укладення, тобто з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року (п.11.1).
Відповідно до додаткової угоди №14 від 01.04.2016 п.5.1. договору викладено в наступній редакції: тариф на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами встановлюється в розмірі 143,90 грн. (сто сорок три гривні 90 копійок), крім того ПДВ - 28,78 грн. (двадцять вісім гривень 78 копійок), всього в розмірі 172,68 грн. (сто сімдесят дві гривні 68 копійок) за 1000 куб.м. протранспортованого газу.
Відповідно до додаткової угоди №15 від 01.07.2016 п.1.2. договору додано наступним: плановий обсяг транспортованого природного газу на ІІІ-V квартали 2016 року складає 1850,000 тис. куб.м., у тому числі по місяцях:
МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг
Січень----------Квітень----------Липень2000,000Жовтень250,000
Лютий----------Травень----------Серпень200,000Листопад400,000
Березень----------Червень----------Вересень200,000грудень600,000
Внесено зміни до п.11.1. договору та викладено його в наступній редакції: Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє де 31.12.2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань Сторін. Разом з тим, Сторони домовились, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли, до його укладення, тобто з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2016 року.
Відповідно до додаткової угоди №16 від 30.09.2016 п.5.1. договору викладено в наступній редакції: тариф на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами встановлюється в розмірі 3,70 гри. (три гривні 70 копійок), крім того ПДВ - 0,74 грн. (74 копійки), всього в розмірі 4,44 грн. (чотири гривні 44 копійки) за 1000 куб. м. протранспортованого газу.
Відповідно до актів про виконання робіт по транспортуванню природного газу: від 31.07.2016 сума до сплати за липень 2016 року складає 23417,83 грн., від 31.08.2016 сума до сплати за серпень 2016 року складає 24451,83 грн., від 30.09.2016 сума до сплати за вересень 2016 року складає 43875,74 грн., від 30.10.2016 сума до сплати за жовтень 2016 року складає 2601,13 грн., від 30.11.2016 сума до сплати за листопад 2016 року складає 2986,51 грн., від 31.12.2016 сума до сплати за грудень 2016 року складає 3933,90 грн. (підписані повноважними представниками позивача та відповідача, посвідчені печатками сторін, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи).
Відповідно до виписки по рахунку позивача відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у період з 10.08.2016 по 01.02.2017 в сумі 3360,23 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобовязання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що позивач, як Газотранспортне підприємство, на виконання п.1.1. договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ЛГН001/7ТГ13 від 18.01.2013, надав відповідачу, як замовнику, послуги з транспортування природного газу у липні 2016 року - по грудень 2016 року на загальну суму 101266,94 грн., що підтверджується актами виконаних робіт по транспортуванню природного газу від 31.07.2016, 31.08.2016, 30.09.2016, 31.10.2016, 30.11.2016, 31.12.2016, підписаними представниками сторін (копії яких наявні в матеріалах справи), а відповідач, як замовник, свій обов'язок по оплаті отриманих послуг в строк встановлений п. 5.5. Договору не виконав, а лише здійснив часткову оплату на суму 3360,23 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача №260053005300517 за період з 10.08.2016 по 01.02.2017. Доказів протилежного суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 97906,71 грн.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 20.08.2016 по 21.04.2017 в сумі 1631,09 грн та інфляційні втрати за період з серпня 2016 року по квітень 2017 року в сумі 8331,32 грн.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1631,09 грн та інфляційних втрат в сумі 8331,32 суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов'язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Як зазначено у пункті 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно ч.5 оглядового листа ВГСУ Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем (а.с.7) та встановлено, що він є арифметично правильним у межах заявлених позивачем періодів, зроблений у відповідності до діючого законодавства та даних первинних документів.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1631,09 грн є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період вересень 2016 - березень 2017 року в сумі 8331,32 господарський суд зазначає наступне.
Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” передбачено, що згідно з Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті “Урядовий кур'єр”. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат , господарський суд прийшов до висновку про те, що позивачем невірно здійснено нарахування інфляційних втрат.
Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми “Законодавство”:
Місяць надання послугСума боргу. грн.Часткова оплата, грн.Період нарахування Сума інфляції, грн.
Липень 2016 року23417,83 Вересень 2016- грудень 20161754,68
21478,36В січні 2017 на суму 1939,47Січень 2017236,26
21389,53В лютому 2017 на суму 88,83Лютий 2017 -березень 2017602,76
Серпень 2016 року24451,83 Жовтень 2016-березень 20172387,01
Вересень 2016 року43875,74 Листопад 2017- березень 20172971,47
Жовтень 2016 року2601,13
2431,13В листопаді 2016 на суму 170Грудень 2016- березень 2017118,75
Листопад 2016 року2986,51
2486,59В грудні 2016 на суму 499,92Січень 2017-Березень 201798,20
Грудень 2016 року3933,90
3271,89В січні 2017 на суму 662,01Лютий 2017-Березень 201792,20
Всього8261,33
За розрахунком суду розмір інфляційних втрат складає 8261,33 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 8261,33 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: сума основного боргу - 97906,71 грн, 3% річних у розмірі 1631,09 грн, а також інфляційні витрати в сумі 8261,33 грн.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 1616,99 грн.
Керуючись ст.ст. 33,34, 43, 44, 49, 75, 82,84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” (код ЄДРПОУ 05451150, місцезнаходження: 93400, м. Сєвєродонецьк Луганська область, вулиця Гагаріна, будинок 87) на користь Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” (код ЄДРПОУ 30019775, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, 26/28), в особі філії Газопромислового управління “Щебелинкагазвидобування” (код ЄДРПОУ 00153146, місцезнаходження: 64250, смт. Донець, Балаклійський район, Харківська область, вулиця Стадіонна, 9) основний борг в сумі 97906 (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот шість) грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 1631 (одна тисяча шістсот тридцять одна) грн 09 коп, інфляційні витрати в сумі 8261 (вісім тисяч двісті шістдесят одна) грн 33 коп., а також 1616 (одна тисяча шістсот шістнадцять) грн 99 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарсько процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено та підписано 16.06.2017
Суддя С.В. Масловський