вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" червня 2017 р. Справа № 911/375/17
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства “Адітум Маркет”, Київська обл., м. Вишневе
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Буд-Гуд”, Київська обл., м. Боярка
про стягнення 104 684,40 гривень
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 11.01.2017)
від відповідача: не прибув
08.02.2017 Приватне підприємство “Адітум Маркет” (далі - ПП “Адітум Маркет”/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Буд-Гуд” (далі - ТОВ “Буд-Гуд”/відповідач) про стягнення 104 684,40 гривень за зберігання палива у кількості 14,36 тон.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2017 порушено провадження в справі №911/375/17, розгляд справи призначено на 20.02.2017.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2017 розгляд даної справи відкладено на 28.02.2017.
28.02.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження справи №911/375/17 до взаємопов'язаної справи №911/3291/16.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2017 в означеній справі зупинено провадження до вирішення Київським апеляційним господарським судом справи №911/3291/17.
24.04.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про поновлення провадження в даній справі, з огляду на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства “Адітум Маркет” задоволено, скасовано рішення господарського суду Київської області від 14.12.2016 у справі №911/3291/16 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2017 поновлено провадження в справі №911/375/17 та призначено розгляд справи на 23.05.2017.
У судове засідання 23.05.2017 представники сторін не прибули.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2017 розгляд даної справи відкладено на 06.06.2017.
У судове засідання 06.06.2017 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про розгляд спору у даній справі ТОВ “Буд-Гуд” було повідомлене належним чином, оскільки як ухвалу про порушення провадження у даній справі від 08.02.2017, так і ухвали про відкладення розгляду даної справи від 20.02.2017, 23.05.2017 ухвалу про поновлення провадження у справі від 15.05.2017 відповідачу були направлені на його юридичну адресу згідно відомостей ЄДР - 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Б. Хмельницького, 71, офіс 7.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
27.06.2016 між ПП “Адітум Маркет” (далі - постачальник) та ТОВ “Буд-Гуд” (далі - покупець) було укладено договір поставки товару №272, відповідно до пп. 1.1. та 1.2. якого постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього визначену грошову суму. Предметом поставки є товар зазначений в асортименті, кількості та ціні, визначених специфікацією (додаток 1) до цього договору, яка є невід'ємною частиною останнього.
Відповідно до пп. 3.1., 3.3. та 8.1. договору поставки товару №272 від 27.06.2016 розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах 100% передоплати у безготівковій формі.
Поставка здійснюється на умовах EXW (правила Інкотермс 2010) - склад постачальника.
Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 27.06.2017.
Відповідно до підписаної специфікації до договору сторонами погоджено поставку бензину автомобільного « 92 UA Стандарт» А-92 Євро4-Е5 у кількості 24 038 літрів загальною вартістю 501 913,44 гривень.
Копії вищенаведених договору та специфікації до нього наявні в матеріалах справи.
Відповідно до викладених позивачем письмових пояснень, на виконання умов договору ПП “Адітум Маркет” передало у власність відповідачу попередньо оплачений товар - бензин автомобільний « 92 UA Стандарт» А-92 Євро4-Е5 на загальну суму 501 913,44 гривень, що підтверджується наданою суду копією видаткової накладної №839 від 07.07.2016, скріпленої підписами та відбитками печаток сторін.
Втім, як зауважив позивач, відповідачем отримано частину товару на загальну суму 201 913,44 грн, у той час як решту товару в кількості 14,36 тон відповідач відповідно до умов договору зі складу ПП “Адітум Маркет” не вивіз.
З огляду вищенаведеного, позивач зазначив, що неодноразово звертався до відповідача листами та телеграмами з проханням забрати залишок товару зі складу ПП “Адітум Маркет”, в підтвердження чого суду надано копії відповідних листів та телеграм.
У свою чергу, відповідач згідно повідомлення №135 від 17.11.2016 звернувся до позивача з вимогою про надання у його розпорядження товару за договором на суму 300000,00 грн, шляхом повідомлення, зокрема, про місце і час передання товару.
У відповідь на зазначене повідомлення позивач звернувся до ТОВ “Буд-Гуд” з листом №148 від 18.11.2016, відповідно до якого повідомив відповідача про те, що відвантаження бензину буде здійснено у зручний для відповідача час з нафтобази за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Фрунзе, 51-А.
Втім, як зазначив позивач, відповідач залишок товару в кількості 14,36 тон зі складу позивача не вивіз та на даний час відповідний товар зберігається на складі ПП “Адітум Маркет”, а тому останнім було виставлено відповідачу рахунок на оплату коштів за зберігання палива у кількості 14,36 тон на суму 104 684,40 грн. Копія відповідного рахунку №448 від 13.12.2016 наявна в матеріалах справи.
Відповідно до наданих позивачем пояснень кошти за зберігання палива у сумі 104684,40 грн були нараховані за період з першого звернення до відповідача із телеграмою від 31.08.2016 до дня виставлення рахунку на оплату №448 від 13.12.2016, тобто за 135 днів, у той час як відповідна сума була розрахована за алгоритмом: А*В*С=D, де А - 1 тонна за добу зберігання дорівнює 54,00 грн; В - загальна кількість палива, що перебувало на зберіганні та становить 14,36 тон; С - кількість днів зберігання, що становить 135 днів.
В підтвердження доказів зберігання належного відповідачу палива позивачем надано копію договору суборенди індивідуально визначеного нерухомого майна від 02.11.2015, укладеного між ТОВ «Пересувна механізована колона 19» та ПП “Адітум Маркет”, копії договорів оренди ємностей для зберігання ГСМ №011214/1 від 01.12.2014 та №010316/1 від 01.03.2016, укладені між ТОВ «Донецька нафтова компанія» та ПП “Адітум Маркет”.
З огляду вищенаведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 104 684,40 гривень за зберігання палива у кількості 14,36 тон, з підстав ст. ст. 538, 664 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з нижченаведеного.
Приписами статей 173, 174 Господарського кодексу України встановлено, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Поряд з тим, у відповідності до приписів ст. ст. 626, 639 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Так, ч. ч. 1, 3 ст. 936, ч. 1 ст. 937, ст. 946, ч. ч. 1, 3 ст. 957 Цивільного кодексу України унормовано, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.
Відповідно до приписів ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, в порушення вищенаведених законодавчих приписів позивачем не обґрунтовано належним та допустимими доказами обставин виникнення між сторонами договірних відносин щодо зберігання товару, зокрема бензину у кількості 14,36 тон, позаяк доказів укладення між між ПП “Адітум Маркет” та ТОВ “Буд-Гуд” договору зберігання, чи видачі позивачем відповідачу складського документа, суду не надано.
За таких обставин, су дійшов висновку, що доводи позивача щодо виникнення у відповідача обов'язку по оплаті наданих позивачем послуг зі зберігання бензину у кількості 14,36 тон вартістю 104 684,40 грн є нормативно безпідставними та доказово необґрунтованими.
Посилання ж позивача на укладення між ним та іншими юридичними особами договорів оренди ємностей для зберігання палива оцінюються судом критично, оскільки відповідні правочини є підставами виникнення договірних зобов'язань між позивачем та іншими контрагентами, а не між позивачем та відповідачем.
Поряд з тим, положення укладеного між сторонами договору поставки товару №272 від 27.06.2016, а також приписи ст. ст. 538, 664 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, на які як на підстави звернення до суду із відповідним позовом посилається позивач, не передбачають обов'язку відповідача сплатити позивачу кошти за зберігання останнім належного ТОВ “Буд-Гуд” товару, що свідчить про необгрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за виставленим позивачем рахунком на оплату №448 від 13.12.2016.
За таких обставин, беручи до уваги наведені законодавчі положення, характер правовідносин, враховуючи нормативну безпідставність та доказову необґрунтованість заявлених вимог з визначених позивачем підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 104 684,40 грн за зберігання палива у кількості 14,36 тон.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимоги покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 202, 205, 207, 626, 639, 936, 937, 946, 957 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Повне рішення складено 09.06.2017.
Суддя В.А. Ярема