ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.06.2017Справа №910/4999/17
За позовом Міністерства оборони України
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет»
простягнення 207794 грн. 43 коп.
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача: Ніколова В.М. - представник за довіреністю № 220/473/д від 26.12.2016;
від відповідача: Григор'єва Н.В. - представник за довіреністю № 1026 від 25.10.2016.
28.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» про стягнення пені у розмірі 37555 грн. 59 коп., нарахованої за прострочення поставки товару.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 несвоєчасно поставив позивачу продукцію (товар), у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 37555 грн. 59 коп., нараховану за прострочення поставки продукції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4999/17, розгляд справи призначено на 14.04.2017.
13.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 207794 грн. 43 коп. та штраф у розмірі 283459 грн. 48 коп., що разом становить 491253 грн. 91 коп.
Крім того, позивачем було подане клопотання про відстрочку сплати судового збору, в якому позивач просив суд відстрочити сплату судового збору до 25.04.2017.
14.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову у зв'язку з поданням 13.04.2017 заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивачем було заявлено до стягнення з відповідача додатково (окрім пені) штраф, нарахований за прострочення поставки товару.
Судом було відкладено розгляд заяви про збільшення позовних вимог, заяви про зміну предмету позову та клопотання про відстрочення сплати судового збору до наступного судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 23.05.2017.
24.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи платіжного доручення про сплату судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог (13.04.2017), з огляду на що судом не було прийнято до розгляду подане позивачем 13.04.2017 клопотання про відстрочення сплати судового збору.
У судовому засіданні 23.05.2017 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на відсутність порушення відповідачем прострочення з поставки товару більше ніж на 30 днів. При цьому, відповідачем було долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних на поставку спірних партій товару позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2017, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву у судовому засіданні до 30.05.2017.
У судовому засіданні 30.05.2017 представник відповідача подав письмові пояснення по справі, в яких вказав на необґрунтованість розрахунку позовних вимог, здійсненого позивачем, оскільки позивачем при визначенні розміру пені до періоду прострочення поставки було включено дату фактичної поставки товару, в той час як дата фактичного виконання зобов'язання не враховується до періоду, за який нараховується пеня. При цьому, відповідачем було здійснено власний розрахунок пені за прострочення поставки товару, відповідно до якого загальний розмір пені становить 32137 грн. 07 коп.
Крім того, відповідач зазначив, що належним доказом поставки товару є видаткові накладні, копії яких долучено відповідачем до матеріалів справи 23.05.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 09.06.2017.
06.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача, в яких позивач зазначив, що умовами укладеного між сторонами Договору № 286/1/15/13 від 03.07.2015 сторонами погоджено, що приймання товару (продукції) оформлюється актом, який складається в останній день приймання продукції, а тому саме акти приймання продукції свідчать про поставку товару.
У судовому засіданні 09.06.2017, розглянувши подану позивачем 14.04.2017 заяву про зімну предмету позову, суд встановив наступне.
Так, у вказаній заяві, позивач не заявляє про зміну предмету позову, а вказує на те, що ним була подана заява про збільшення позовних вимог, в якій, крім пені, позивач також просив суд стягнути з відповідача штраф, нарахований за прострочення поставки товару, з огляду на що позивач просить суд вважати подану ним заяву про збільшення позовних вимог заявою про зміну предмету позову.
Як встановлено судом, 13.04.2017 позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 207794 грн. 43 коп. та штраф у розмірі 283459 грн. 48 коп., що разом становить 491253 грн. 91 коп., суд зазначає таке.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Судом встановлено, що подана позивачем заява в частині пені є, по суті, заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочення поставки товару, та не є заявою про зміну предмету чи підстав позову, оскільки у заяві про збільшення позовних вимог позивачем здійснено нарахування пені за прострочення поставки тих самих партій товару, що і у позовній заяві, однак за більший період.
За таких обставин, враховуючи, що вказана заява підписана представником позивача, який відповідно до довіреності № 220/381/д від 04.11.2016 не обмежений у праві збільшувати позовні вимоги, та позивачем подано суду докази направлення вказаної заяви відповідачу, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву як заяву про збільшення позовних вимог в частині пені та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару у розмірі 207794 грн. 43 коп.
Разом з тим, з огляду на заявлені позивачем у вказаній заяві вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 283459 грн. 48 коп., нарахованого за невчасну поставку товару, суд зазначає, що при зверненні позивача з даним позовом до суду позивачем не заявлялись вимоги про стягнення з відповідача штрафу за прострочення поставки товару, а були заявлені позовні вимоги лише про стягнення пені, нарахованої за прострочення поставки товару, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 283459 грн. 48 коп., по суті, є заявою про зміну предмету позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
В пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Водночас, судом встановлено, що заява про зміну предмету позову підписана представником Міністерства оборони України, який відповідно до довіреності № 220/381/д від 04.11.2016 не має права змінювати предмет позову, з огляду на що судом не було прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову.
При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 було зобов'язано позивача надати суду документи, які підтверджують повноваження представника позивача на підписання заяви про зміну предмету позову станом на дату складання заяви про зміну предмету позову (14.04.2017), яка була подана через відділ діловодства 14.04.2017.
Однак, вказані вимоги суду позивачем виконані не були.
Представник позивача у судовому засіданні 09.06.2017 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Представник відповідача у судовому засіданні 09.06.2017 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 09.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд
03.07.2015 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» (постачальник) укладено Договір № 286/1/15/13 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу, олив мастильних для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2015 році постачати паливо рідинне та газ, оливи мастильні (паливо для реактивних двигунів РТ) (продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно з Специфікацією, а замовник зобов'язується забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з специфікацією: найменування продукції - паливо для реактивних двигунів РТ, строк поставки - 60 днів з дати підписання договору; загальна кількість - 4900,00 тон, загальна вартість - 99225000 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 1.1 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 07.10.2015) найменування продукції - паливо для реактивних двигунів РТ, строк поставки - 60 днів з дати підписання договору; загальна кількість - 4880,608 тон, загальна вартість - 98832312 грн. 00 коп.
Згідно з п. 1.1 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 (в редакції Додаткової угоди № 4 від 22.01.2016) найменування продукції - паливо для реактивних двигунів РТ, строк поставки - до 31.03.2016; загальна кількість - 1040,00 тон; загальна вартість 19762080 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 1.3 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015, керуючись п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 22.06.2015.
Відповідно до п. 2.2 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального, Центри забезпечення пальним згідно з рознарядками Міністерства оборони України.
Згідно з п. 3.1 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 ціна договору, що підлягає оплаті, становить 99225000 грн. 00 коп.
Згідно з п. 3.1 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 07.10.2015) ціна договору, що підлягає оплаті, становить 98832312 грн. 00 коп.
Згідно з п. 3.1 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 (в редакції Додаткової угоди № 4 від 22.01.2016) ціна договору, що підлягає оплаті, становить 118594392 грн. 00 коп., ціна договору у 2015 році - 98832312 грн. 00 коп., ціна договору у 2016 році - 19762080 грн. 00 коп.
Згідно з п. 4.2 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 постачальник зобов'язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію; акт прийому (форма № 4); видаткову накладну; повідомлення-підтвердження (додаток 12.4); копію паспорту якості на відвантажену продукцію; акт прийому-передачі (Додаток 12.3).
Відповідно до п. 5.1 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 продукція постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Інкотермс 2010 згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажо-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, встановлених діючими технічними умовами.
Згідно з п. 5.2 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількості, в строки та за адресами, що зазначені у рознарядках Міністерства оборони України.
Додатком № 2 до Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 (Рознарядка на постачання палива) сторони визначили, зокрема, найменування військових частин, до яких відповідачем здійснює поставку продукції (військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ); строк поставки продукції - 60 днів з дати підписання договору.
Згідно з п. 10.1 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії договору коригування зобов'язань здійснюються на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.
Відповідно до п. 10.1 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 (в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.12.2015) договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом, згідно з п. 1.1 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 (в редакції Додаткової угоди № 4 від 22.01.2016) найменування продукції - паливо для реактивних двигунів РТ, строк поставки - до 31.03.2016; загальна кількість - 1040,00 тон; загальна вартість 19762080 грн. 00 коп.
Відповідно до Додатку № 2 до Додаткової угоди № 4 від 22.01.2016 до Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015, одержувачами продукції є військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; строк поставки - до 31.03.2016.
Суд зазначає, що у постанові Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 зазначено, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Так чином, оскільки у п. 1.1 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 (в редакції Додаткової угоди № 4 від 22.01.2016) та у Додатку № 2 до Додаткової угоди № 4 від 22.01.2016 до Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 сторони встановили строк виконання відповідачем обов'язку з поставки товару - до 31.03.2016, то останнім днем виконання відповідачем вказаного обов'язку є 30.03.2016.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був поставити позивачу (до військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ) продукцію обсягом 1040,00 тон та загальною вартістю 19762080 грн. 00 коп. у строк до 31.03.2016 (тобто, по 30.03.2016 включно).
У позовній заяві позивач зазначив, що відповідачем було прострочено поставку продукції, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, нараховану за прострочення поставки продукції.
Зокрема, позивачем долучено до позовної заяви копію акту приймання № 47 від 05.04.2016, складеного представниками військової частини НОМЕР_2 про приймання позивачем поставленої відповідачем продукції за Договором № 286/1/15-13 від 03.07.2015 обсягом 72050 кг, загальною вартістю 1369094 грн. 10 коп. (дата початку приймання продукції - 01.04.2016, дата закінчення приймання - 01.04.2016).
Таким чином, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем було прострочено поставку вказаної партії продукції на 1 день.
Також, позивачем долучено до позовної заяви копію акту приймання № 2/19 від 06.04.2016, складеного представниками військової частини НОМЕР_3 про приймання позивачем поставленої відповідачем продукції за Договором № 286/1/15-13 від 03.07.2015 обсягом 96650 кг, загальною вартістю 1836543 грн. 30 коп. (дата початку приймання продукції - 02.04.2016, дата закінчення приймання - 02.04.2016).
Таким чином, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем було прострочено поставку вказаної партії продукції на 2 дні.
Також, позивачем долучено до позовної заяви копію акту приймання № 2/20 від 19.04.2016, складеного представниками військової частини НОМЕР_3 про приймання позивачем поставленої відповідачем продукції за Договором № 286/1/15-13 від 03.07.2015 обсягом 72441 кг, загальною вартістю 1376523 грн. 88 коп. (дата початку приймання продукції - 06.04.2016, дата закінчення приймання - 06.04.2016).
Таким чином, як зазначає позивач, відповідачем було прострочено поставку вказаної партії продукції на 6 днів.
Також, позивачем долучено до позовної заяви копію акту приймання № 2/30 від 13.05.2016, складеного представниками військової частини НОМЕР_3 про приймання позивачем поставленої відповідачем продукції за Договором № 286/1/15-13 від 03.07.2015 обсягом 44014 кг, загальною вартістю 836354 грн. 03 коп. (дата початку приймання продукції - 29.04.2016, дата закінчення приймання - 29.04.2016).
Таким чином, як зазначає позивач, відповідачем було прострочено поставку вказаної партії продукції на 29 днів.
Крім того, позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог (прийнята судом до розгляду в частині збільшення пені), в якій позивачем було донараховано розмір пені, що на думку позивача, підлягає стягненню з відповідача, за прострочення поставки товару, у зв'язку із збільшенням періоду прострочення (первісним неправильним її зазначенням у позові) виконання відповідачем обов'язку з поставки вказаних партій товару.
Так, до заяви про збільшення позовних вимог, позивачем було долучено копію акту № 3/121 прийому-передачі продукції від 26.04.2016, який підписано представниками Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» та скріплено печатками юридичних осіб позивача і відповідача, та в якому сторони зазначили, що позивач прийняв від відповідача на умовах Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 паливо, обсягом 72,050 тон, вартістю 1369094 грн. 10 коп.
Таким чином, як стверджує позивач у заяві про збільшення позовних вимог, відповідачем було прострочено поставку вказаної партії товару на 25 днів (з 01.04.2016 по 25.04.2016).
Крім того, до заяви про збільшення позовних вимог позивачем було долучено копію акту № 2/126 прийому-передачі продукції від 04.05.2016, який підписано представниками Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» та скріплено печатками юридичних осіб позивача і відповідача, та в якому сторони зазначили, що позивач прийняв від відповідача на умовах Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 паливо, обсягом 96,650 тон, вартістю 1836543 грн. 30 коп.
Таким чином, як стверджує позивач у заяві про збільшення позовних вимог, відповідачем було прострочено поставку вказаної партії товару на 33 дні (з 01.04.2016 по 03.05.2016).
Також, до заяви про збільшення позовних вимог позивачем було долучено копію акту № 3/138 прийому-передачі продукції від 16.05.2016, який підписано представниками Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» та скріплено печатками юридичних осіб позивача і відповідача, та в якому сторони зазначили, що позивач прийняв від відповідача на умовах Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 паливо, обсягом 72,441 тон, вартістю 1376523 грн. 88 коп.
Таким чином, як стверджує позивач у заяві про збільшення позовних вимог, відповідачем було прострочено поставку вказаної партії товару на 45 днів (з 01.04.2016 по 15.05.2016).
Також, до заяви про збільшення позовних вимог позивачем було долучено копію акту № 3/145 прийому-передачі продукції від 01.06.2016, який підписано представниками Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» та скріплено печатками юридичних осіб позивача і відповідача, та в якому сторони зазначили, що позивач прийняв від відповідача на умовах Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 паливо, обсягом 44,014 тон, вартістю 836354 грн. 03 коп.
Таким чином, як стверджує позивач у заяві про збільшення позовних вимог, відповідачем було прострочено поставку вказаної партії товару на 61 день (з 01.04.2016 по 31.05.2016).
Однак, суд не приймає вказані акти приймання продукції (копії яких долучено позивачем до позовної заяви та до заяви про збільшення позовних вимог) у якості належних та допустимих доказів у підтвердження дати здійснення відповідачем поставки товару, а саме дати виконання обов'язку з передачі товару покупцю, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до п. 2.2 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального, Центри забезпечення пальним згідно з рознарядками Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 5.1 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 продукція постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Інкотермс 2010 згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажо-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, встановлених діючими технічними умовами.
Згідно з умовами поставки DDP (в редакції Інкотермс 2010) вказані умови поставки означають, що продавець надає товар, що пройшов митне очищення і не був розвантажений із прибулого транспортного засобу у розпорядження покупця в названому місці призначення.
Згідно з п. 5.2 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількості, в строки та за адресами, що зазначені у рознарядках Міністерства оборони України.
Відповідно до Додатку № 2 до Додаткової угоди № 4 від 22.01.2016 до Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015, одержувачами продукції є військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; строк поставки - до 31.03.2016.
Таким чином, з умов Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015, правил Інкотермс 2010 та норм ч. 1 ст. 662, п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідач повинен доставити товар до військових частин Міністерства оборони України ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ) та обов'язок відповідача з передачі товару є виконаним у момент здійснення фактичного вручення товару покупцеві в особі представників вказаних військових частин.
Водночас, з долучених позивачем до позовної заяви копій акту приймання № 47 від 05.04.2016, акту приймання № 2/19 від 06.04.2016, акту приймання № 2/20 від 19.04.2016 та акту приймання № 2/30 від 13.05.2016 не вбачається дати фактичної поставки відповідачем товару (тобто, дати виконання відповідачем обов'язку з передачі товару шляхом його вручення покупцю).
Вказані акти містять інформацію про дату початку приймання позивачем (військовими частинами) продукції та дату закінчення приймання позивачем (військовими частинами) продукції, поставленої відповідачем.
При цьому, відповідно до п. 1 Порядку приймання продукції (Додаток № 1 до Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015) прийняття продукції за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформлюється актом, який складає одержувач замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки. Належним чином оформлені документи, зазначені у п. 4.2 договору, є підтвердженням прийняття продукції.
Згідно з п. 3 Порядку приймання продукції (Додаток № 1 до Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015) прийняття продукції за кількістю та якістю оформлюється актом, який повинен бути складений в останній день приймання продукції. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання продукції.
З наведеного вбачається, що вказані акти приймання продукції не є належними доказами, що підтверджують фактичну дату здійснення відповідачем поставки продукції, так як вони свідчать про факт та дату прийняття позивачем продукції, а не про дату передачі продукції відповідачем, та складаються у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки (тобто, по суті, складаються у термін до 3 діб з дати фактичної поставки продукції відповідачем).
Так само, суд не приймає у якості належних та допустимих доказів у підтвердження дати фактичної поставки продукції відповідачем долучені позивачем до заяви про збільшення позовних вимог копії акту № 3/121 прийому-передачі продукції від 26.04.2016, акту № 2/126 прийому-передачі продукції від 04.05.2016, акту № 3/138 прийому-передачі продукції від 16.05.2016 та акту № 3/145 прийому-передачі продукції від 01.06.2016, оскільки вказані акти також не свідчать про дату фактичної поставки відповідачем продукції, та в них міститься інформація про прийняття товару Міністерством оборони України.
До того ж дати складення вказаних актів значно пізніші від дат актів приймання продукції, поставленої відповідачем, які складено військовим частинами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що як акти приймання продукції, копії яких долучено позивачем до позовної заяви та які складено уповноваженими особами військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , так і акти прийому-передачі продукції, копії яких долучено позивачем до заяви про збільшення позовних вимог, не є належними та допустимими доказами на підтвердження дати фактичного виконання відповідачем обов'язку з поставки продукції за Договором № 286/1/15-13 від 03.07.2015, оскільки не свідчать про дату фактичної передачі продавцем товару шляхом його вручення покупцю у встановленому місці доставки, а свідчать про дату прийняття продукції позивачем. При цьому, строк прийняття товару та підписання двосторонніх актів залежить виключно від волі самого покупця, що в жодному разі не може свідчити про наявність обставин прострочення виконання продавцем обов'язку з поставки товару.
Водночас, у судовому засіданні 23.05.2017 відповідачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних щодо поставки відповідачем спірних партій товару до військових частин позивача.
Так, судом встановлено, що 31.03.2016 відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 1369094 грн. 10 коп., що підтверджується видатковою накладною № 694 від 31.03.2016 на суму 1369094 грн. 10 коп.; 02.04.2016 відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 1836543 грн. 30 коп., що підтверджується видатковою накладною № 734 від 02.04.2016 на суму 1836543 грн. 30 коп., 06.04.2016 відповідач поставив позивачу товар на суму 1376523 грн. 88 коп., що підтверджується видатковою накладною № 735 від 06.04.2016 на суму 1376523 грн. 88 коп.; 29.04.2016 відповідач поставив позивачу продукцію на суму 837038 грн. 10 коп., що підтверджується видатковою накладною № 884 від 29.04.2016 на суму 837038 грн. 10 коп. (вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача та військових частин Міністерства оборони України).
При цьому, зі сторони покупця вказані видаткові накладні підписані представниками військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 .
Суд зазначає, що вказані видаткові накладні є належним та допустимим доказом на підтвердження дати фактичного здійснення відповідачем поставки спірних партій товару.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999р., первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Так, згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Згідно з п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд зазначає, що видаткова накладна № 694 від 31.03.2016 на суму 1369094 грн. 10 коп., видаткова накладна № 734 від 02.04.2016 на суму 1836543 грн. 30 коп., видаткова накладна № 735 від 06.04.2016 на суму 1376523 грн. 88 коп. та видаткова накладна № 884 від 29.04.2016 на суму 837038 грн. 10 коп. відповідають вимогам, що ставляться законом до документів первинного бухгалтерського обліку та є належним доказом як факту здійснення відповідачем поставки продукції позивачу, так і дати здійснення такої поставки, враховуючи встановлений судом момент виконання відповідачем як продавцем обов'язку з передачі товару.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що 31.03.2016 відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 1369094 грн. 10 коп., що підтверджується видатковою накладною № 694 від 31.03.2016 на суму 1369094 грн. 10 коп.; 02.04.2016 відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 1836543 грн. 30 коп., що підтверджується видатковою накладною № 734 від 02.04.2016 на суму 1836543 грн. 30 коп., 06.04.2016 відповідач поставив позивачу товар на суму 1376523 грн. 88 коп., що підтверджується видатковою накладною № 735 від 06.04.2016 на суму 1376523 грн. 88 коп.; 29.04.2016 відповідач поставив позивачу продукцію на суму 837038 грн. 10 коп., що підтверджується видатковою накладною № 884 від 29.04.2016 на суму 837038 грн. 10 коп.
Водночас, як встановлено судом, відповідач повинен був поставити позивачу (до військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ) продукцію обсягом 1040,00 тон та загальною вартістю 19762080 грн. 00 коп. у строк до 31.03.2016 (тобто, по 30.03.2016 включно).
Таким чином, враховуючи встановлений строк здійснення відповідачем поставки товару (по 30.03.2016 включно) та дати здійснення фактичної поставки вказаних партій товару відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив поставку продукції на суму 1836543 грн. 30 коп. (за видатковою накладною № 734 від 02.04.2016 на суму 1836543 грн. 30 коп.) на 2 дні (фактична дата поставки продукції - 02.04.2016); прострочив поставку продукції на суму 1376523 грн. 88 коп. (за видатковою накладною № 735 від 06.04.2016 на суму 1376523 грн. 88 коп.) на 6 днів (фактична дата поставки продукції - 06.04.2016); прострочив поставку продукції на суму 837038 грн. 10 коп. (за видатковою накладною № 884 від 29.04.2016 на суму 837038 грн. 10 коп.) на 29 днів (фактична дата поставки продукції - 29.04.2016).
При цьому, суд зазначає, що фактична дата поставки товару не входить до періоду існування прострочення з поставки, оскільки є безпосередньо днем виконання такого обов'язку.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку з поставки продукції, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 207794 грн. 43 коп., а саме: 34227 грн. 35 коп. пені за прострочення поставки продукції кількістю 72,050 тон та вартістю 1369094 грн. 10 коп., нарахованої за період з 01.04.2016 по 25.04.2016; 60605 грн. 92 коп. пені за прострочення поставки продукції кількістю 96,650 тон та вартістю 1836543 грн. 30 коп., нарахованої за період з 01.04.2016 по 03.05.2016; 61943 грн. 57 коп. пені за прострочення поставки продукції кількістю 72,441 тон та вартістю 1376523 грн. 88 коп., нарахованої за період з 01.04.2016 по 15.05.2016; 51017 грн. 59 коп. пені за прострочення поставки продукції кількістю 44,014 тон та вартістю 836354 грн. 03 коп., нарахованої за період з 01.04.2016 по 31.05.2016 (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 7.3.2 Договору № 286/1/15-13 від 03.07.2015 за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем було неправильно визначено періоди прострочення, а відповідно, і періоди нарахування пені за прострочення поставки відповідачем продукції.
Як вбачається з розрахунку пені, викладеного позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, позивач здійснює нарахування пені за прострочення поставки позивачем товару на суму 1369094 грн. 10 коп. за період з 01.04.2016 по 25.04.2016.
Водночас, як встановлено судом, відповідач поставив позивачу продукцію на суму 1369094 грн. 10 коп. - 31.03.2016 (відповідно до видаткової накладної № 694 від 31.03.2016). на суму 1369094 грн. 10 коп.).
За таких обставин, враховуючи що дата фактичної поставки товару не входить до періоду нарахування пені, та водночас беручи до уваги визначений позивачем період нарахування пені (з 01.04.2016), суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення поставки продукції обсягом 72,050 тон та вартістю 1369094 грн. 10 коп. на суму 34227 грн. 35 коп.
Крім того, як вбачається з розрахунку пені, викладеного позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, позивач здійснює нарахування пені за прострочення поставки позивачем товару на суму 1836543 грн. 30 коп. за період з 01.04.2016 по 03.05.2016.
Водночас, як встановлено судом, відповідач поставив позивачу продукцію на суму 1836543 грн. 30 коп. - 02.04.2016 (відповідно до видаткової накладної № 734 від 02.04.2016).
За таких обставин, враховуючи що дата фактичної поставки товару не входить до періоду нарахування пені, та водночас беручи до уваги визначений позивачем період нарахування пені (з 01.04.2016), суд дійшов висновку, що обгрунтованим для нарахування пені за прострочення поставки відповідачем продукції обсягом 96,650 тон та вартістю 1836543 грн. 30 коп. є період з 01.04.2016 по 01.04.2016, тобто за 1 (один) день прострочення (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).
Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення
1836543.3001.04.2016 - 01.04.201610.1 %1836.54
Також, як вбачається з розрахунку пені, викладеного позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, позивач здійснює нарахування пені за прострочення поставки позивачем товару на суму 1376523 грн. 88 коп. з період з 01.04.2016 по 15.05.2016.
Водночас, як встановлено судом, відповідач поставив позивачу продукцію на суму 1376523 грн. 88 коп. - 06.04.2016 (відповідно до видаткової накладної № 735 від 06.04.2016).
За таких обставин, враховуючи що дата фактичної поставки товару не входить до періоду нарахування пені, та водночас беручи до уваги визначений позивачем період нарахування пені (з 01.04.2016), суд дійшов висновку, що обгрунтованим для нарахування пені за прострочення поставки відповідачем продукції обсягом 72,441 та вартістю 1376523 грн. 88 коп. є період з 01.04.2016 по 05.04.2016, тобто за 5 (п'ять) днів прострочення (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).
Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення
1376523.8801.04.2016 - 05.04.201650.1 %6882.62
Крім того, як вбачається з розрахунку пені, викладеного позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, позивач здійснює нарахування пені за прострочення поставки позивачем товару на суму 836354 грн. 03 коп. за період з 01.04.2016 по 31.05.2016.
Водночас, як встановлено судом, відповідач поставив позивачу продукцію на суму 836354 грн. 03 коп. - 29.04.2016 (відповідно до видаткової накладної № 884 від 29.04.2016).
За таких обставин, враховуючи що дата фактичної поставки товару не входить до періоду нарахування пені, та водночас беручи до уваги визначений позивачем період нарахування пені (з 01.04.2016), суд дійшов висновку, що обгрунтованим для нарахування пені за прострочення поставки відповідачем продукції обсягом 44,014 тон та вартістю 836354 грн. 03 коп. є період з 01.04.2016 по 28.04.2016, тобто за 28 (двадцять вісім) днів прострочення (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).
Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення
836354.0301.04.2016 - 28.04.2016280.1 %23417.91
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені за прострочення поставки товару, що підлягає стягненню з відповідача, є 32137 грн. 07 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» про стягнення пені у розмірі 207794 грн. 43 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 32137 грн. 07 коп., в іншій частині - суд відмовляє у задоволенні позову у зв'язку з необгрунтованістю заявлених вимог.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, як встановлено судом, позивачем було подано заяву про зміну предмету позову в частині стягнення з відповідача штрафу, нарахованого за прострочення поставки товару, та позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4251 грн. 89 коп. (в частині позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 283459 грн. 48 коп.).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Таким чином, оскільки судом не було прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову (в частині стягнення штрафу), у випадку звернення позивача з клопотанням про повернення судового збору, сплаченого за подання заяви про зміну предмету позову, йому буде повернуто з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4251 грн. 89 коп., сплачений за подання відповідної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Аеро Джет» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18; ідентифікаційний код: 38092255) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код: 00034022) пеню у розмірі 32137 (тридцять дві тисячі сто тридцять сім) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 06 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 19.06.2017
Суддя І.М. Отрош