ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.06.2017Справа №910/6807/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/6807/17
за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Транселектрокомплект», м. Київ,
про стягнення 879 303 грн.,
за участю представників:
позивача - Ковтонюк Ю.А. (довіреність від 07.12.2016 №б/н);
відповідача - Головатюк В.М. (довіреність від 17.04.2017 №005).
Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Транселектрокомплект» (далі - Товариство) штрафних санкцій у сумі 879 303 грн. з яких: 260 534 грн. невизначеного податкового кредиту; 325 668 грн. донарахованого податку на прибуток; 293 101 грн. штрафних санкцій, нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 23.05.2017.
22.05.2017 позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Відповідач 22.05.2017 подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивач не наводить, які саме документи були неправильно оформлені відповідачем, і як наслідок, призвели до понесення замовником збитків.
Підприємство 22.05.2017 подало суду клопотання про залучення до участі у справі Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс) як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, мотивоване тим, що: підставами для донарахування сум податкових платежів та штрафних санкцій податковий орган вважає відсутність фактичного отримання Підприємством товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання від Товариства на підставі договору поставки від 17.06.2013 №ЦХП-07-01913-01 (далі - Договір), укладеного сторонами; Офіс необхідно залучити до участі у справі для надання пояснень щодо висновків, викладених в акті від 25.03.2015 №358/28-10-42-10/19014832 (далі - Акт).
Представник позивача у судовому засіданні 23.05.2017 підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити.
Представник відповідача залишив розгляд клопотання позивача на розсуд суду.
Відповідно до частин першої і другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Господарський суд міста Києва у судовому засіданні 23.05.2017 відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі Офісу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, з огляду на те, що: предметом даного спору є стягнення з відповідача штрафних санкцій нарахованих позивачу Офісом; встановлення правильності або неправильності висновків, викладених в Акті не входить до предмету дослідження даної справи; рішення у справі жодним чином не вплине на права та обов'язки Офісу.
У судовому засіданні 23.05.2017 оголошено перерву до 14.06.2017.
Представник позивача у судовому засіданні 13.06.2017 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача надав пояснення у справі; проти задоволення позовних вимог заперечив.
Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 14.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
17.06.2013 Підприємством (замовник) і Товариством (постачальник) укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у Договорі (пункт 1.1 Договору).
Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників (далі - Управління) проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт.
За результатами висновків, викладених в Акті, Управлінням складено такі податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015:
№0000444201, яким донараховано суму податку на додану вартість у сумі 169 543 906,50 грн., з яких за основним платежем у сумі 113 029 271 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку у сумі 56 514 635,05 грн.;
№0000454201, яким донараховано суму податку на прибуток у сумі 201 641 281,50 грн., з яких за основним платежем у сумі 134 427 521 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку у сумі 67 213 760,50 грн.;
№0000464201, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 398 347,89 грн., з яких за основним платежем у сумі 227 426,84 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку у сумі 170 921,05 грн.;
№0000484201 про застосування штрафних санкцій у сумі 340 грн.
Підставами для донарахування зазначених сум податкових платежів та штрафних санкцій податковий орган вважає відсутність фактичного отримання Підприємством товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання від Товариства.
Підприємство не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Поданий до Окружного адміністративного суду міста Києва позов Підприємство мотивувало непогодженням Підприємства із висновками, викладеними в Акті стосовно: відсутності поставок за договорами, укладеними Підприємством та, зокрема, Товариством; укладення договорів із зазначеними в Акті контрагентами без мети настання реальних наслідків; відсутності об'єктів оподаткування з податку на прибуток та ПДВ; включення до податкових зобов'язань сум господарських операцій, які не здійснювались, не пов'язані із господарською діяльністю та не підтверджені господарськими накладними.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 зі справи №826/14818/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2016, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною першою статті 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
У пункті 6 рекомендацій президії Вищого господарського суду від 29.12.2007 № 04-5/239 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» зазначено, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Отже, за загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Позивач мотивує позовні вимоги тим, що:
- оскільки в Акті зазначено про неправильне оформлення основних реквізитів первинних документів та визнано їх такими, що не відповідають вимогам Порядку оформлення первинних документів;
- крім того, як зазначає позивач, вказані факти встановлені і постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 зі справи №826/14818/15;
- пунктом 10.7 Договору встановлено, що у разі неправильного оформлення товаросупровідних документів, розбіжності між ними та документами, поданими у складі пропозиції конкурсних торгів учасника-переможця, що призвело до нарахування штрафів та пені, постачальник відшкодовує їх замовнику в повному обсязі;
- враховуючи вказаний пункт Договору, на думку позивача, нараховані Підприємству 260 534 грн. невизначеного податкового кредиту; 325 668 грн. донарахованого податку на прибуток; 293 101 грн. штрафних санкцій, нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень підлягають стягненню з Товариства.
Разом з тим, ні в Акті, ані в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 зі справи №826/14818/15 не встановлено, що Товариством було невірно оформлено основні реквізити первинних документів.
Вказані факти мали місце, але були вчинені іншими контрагентами Підприємства; доказів протилежного суду не подано.
Слід зазначити, що позивачем не подано суду жодних первинних документів про які Підприємство зазначає як неправильно оформлені.
Що ж до суми, яку позивач просить стягнути з відповідача, то матеріалами справи не підтверджено нарахування даної суми Підприємству з вини Товариства, а також відсутній будь-який розрахунок такої суми.
Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).
Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Таким чином, позовні вимоги Підприємства не мають складу цивільного правопорушення, є необґрунтованими, безпідставними, не підтвердженими належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повне рішення складено 19.06.2017.
Суддя І.Д. Курдельчук