ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.06.2017Справа №910/21451/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/21451/16
за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ, в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш», м. Енергодар,
до приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива», м. Київ,
про стягнення 144 052 691,50 грн.,
за участю представників:
позивача - Столярова М.В. (довіреність від 27.11.2015 № 4689);
відповідача - Рубанець А.О. (довіреність від 01.03.2017 № б/н).
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Компанія) в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (далі - Відокремлений підрозділ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива» (далі - Підприємство) про стягнення за неналежне виконання умов контракту від 04.08.2015 № 05БМ/15/64-143-SD-15-00315 (далі - Контракт): 87 874 397,92 грн. основної заборгованості; 5 608 795,81 грн. пені; 1 617 536,27 грн. 3% річних; 5 891 957,49 грн. втрат від інфляції, а всього 100 992 687,49 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 13.12.2016.
07.12.2016 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
13.12.2016 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.
Представники відповідача у судове засідання 13.12.2016 не з'явилися; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні 13.12.2016 залишив вирішення питання про відкладення розгляду справи на розсуд суду та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 строк вирішення спору продовжено на 15 календарних днів та відкладено розгляд справи на 24.01.2017.
20.12.2016 позивач подав суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 заяву про забезпечення позову задоволено.
16.01.2017 позивач подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача: 121 794 854,10 грн. основної заборгованості; 5 812 318,55 грн. пені; 2 121 839,68 грн. 3% річних; 8 453 580,70 грн. втрат від інфляції, а всього 138 182 593,03 грн.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Судом встановлено, що заява позивача про збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам статті 22 ГПК України та прийнята до розгляду.
24.01.2017 відповідач подав суду клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із розглядом Господарським судом міста Києва справи № 910/895/17 за позовом Підприємства до Компанії в особі Відокремленого підрозділу про визнання правочину недійсним.
У судовому засіданні 24.01.2017 судом було оголошено перерву до 31.01.2017 на підставі статті 77 ГПК України.
30.01.2017 відповідач подав суду клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із розглядом Господарським судом міста Києва справи № 910/895/17 за позовом Підприємства до Компанії в особі Відокремленого підрозділу про визнання правочину недійсним.
31.01.2017 позивач подав суду заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі; вказав, що зупинення провадження у справі спрямоване на затягування розгляду даної справи.
У судовому засіданні 31.01.2017 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі та просив їх задовольнити; представник позивача заперечив проти вказаних клопотань та просив відмовити у їх задоволенні; суд відмовив у їх задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:
а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;
б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Тобто, господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.
Суд виходить із загального принципу встановленого статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Контракт укладений Підприємством і Відокремленим підрозділом Компанії.
Разом з тим, Підприємством пред'явлено позов не до Відокремленого підрозділу Компанії, а до самої Компанії, яка не є належним відповідачем у справі № 910/895/17 за позовом Підприємства до Компанії про визнання правочину недійсним.
Враховуючи викладене, суд визнав клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні 31.01.2017 судом було оголошено перерву до 07.02.2017 відповідно до статті 77 ГПК України.
07.02.2017 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.
Представники відповідача у судове засідання 07.02.2017 не з'явилися; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 розгляд справи відкладено на 28.02.2017.
23.02.2017 відповідач подав суду заперечення на позовну заяву, вказав на те, що розрахунок заборгованості позовних вимог не є коректним, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
28.02.2017 позивач подав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи; відповідач подав суду клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи.
У судовому засіданні 28.02.2017 судом оголошено перерву до 21.03.2017 відповідно до статті 77 ГПК України.
20.03.2017 позивач подав суду письмові пояснення щодо затягування відповідачем судового процесу та заперечення на клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи.
Відповідно частини першої статті 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Разом з тим, перерахунок розміру позовних вимог не потребує спеціальних знань, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні 21.03.2017 судом оголошено перерву до 18.04.2017 відповідно до статті 77 ГПК України.
22.03.2017 Підприємство подало заяву про відвід судді.
18.04.2017 відповідач подав заяву про відвід судді № 2.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 заяви Підприємства про відвід судді Господарського суду міста Києва Курдельчука І.Д. від участі у розгляді справи № 910/21451/16 залишені без задоволення.
У судовому засіданні 18.04.2017 було оголошено перерву до 11.05.2017 відповідно до статті 77 ГПК України.
10.05.2017 позивач подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача: 121 794 854,10 грн. основної заборгованості; 7 118 256,11 грн. пені; 2 927 569,02 грн. 3% річних; 12 212 012,27 грн. втрат від інфляції, а всього 144 052 691,50 грн.
Судом встановлено, що заява про збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам статті 22 ГПК України та прийнята до розгляду.
У судовому засіданні 11.05.2017 судом оголошено перерву до 24.05.2017 відповідно до статті 77 ГПК України.
12.05.2017 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.
24.05.2017 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із наміром укласти мирову угоду.
У судовому засіданні 24.05.2017 судом оголошено перерву до 13.06.2017 відповідно до статті 77 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні 13.06.2017 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю та подав суду письмові пояснення про відсутність в умовах Контракту та документах щодо його виконання інформації, що містить державну таємницю.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.2017 надав пояснення по суті спору; проти позову заперечив; просив відмовити у його задоволенні.
У судовому засіданні 13.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
04.08.2015 Підприємством (покупець) і Відокремленим підрозділом Компанії (продавець) укладено Контракт, за умовами якого:
- продавець зобов'язується у 2015 році поставляти окремими партіями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати головки та/або хвостовики, в подальшому названі комплектуючі, виготовлені продавцем із застосуванням технології, яка передана ВАТ «ТВЕЛ» (РФ, м. Москва) у відповідності із умовами ліцензійного договору від 13.11.2008 № 804/45046040/080810, з метою їх використання як комплектуючих вузлів для виготовлення тепловиділяючих збірок, призначених для поставки на українські атомні електростанції по контракту між Компанією та виробником палива (пункт 1.1 Контракту);
- загальна кількість та строки поставки комплектуючих вказані в додатку № 1/1 до Контракту (пункт 2.1 Контракту);
- загальна вартість комплектуючих без ПДВ складає 12 648 144,96 грн., ПДВ складає 2 529 628,99 грн., загальна вартість комплектуючих з ПДВ складає 15 177 773,95 грн. (пункт 3.4 Контракту);
- якість комплектуючих повинна відповідати вимогам, вказаним в документації, перелік якої міститься в додатку № 2 до Контракту (пункт 4.1 Контракту);
- покупець повинен сплатити продавцю вартість партій комплектуючих, які відповідають за якістю вимогам пункту 4.1 Контракту, протягом не більш ніж 120 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі партії комплектуючих (пункт 8.2 Контракту);
- Контракт набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2015, при цьому обов'язки, які виникли за Контрактом діють до моменту їх належного виконання чи припинення (пункт 16.5 Контракту).
Контракт підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - генеральним директором Корольченком Андрієм Павловичем, який діяв на підставі статуту та від відповідача - генеральним директором Черновим Петром Анатолійовичем, який діяв на підставі статуту та скріплено печатками.
Контракт у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним.
Таким чином, Контракт є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід зазначити, що Підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства про визнання недійсним Контракту.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 № 910/895/17 у задоволені позову Підприємства було відмовлено.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржено не було та набрало законної сили.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, укладений сторонами Контракт за своєю правовою природою є договором поставки.
26.08.2015 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Контракту, відповідно до якої внесено зміни до пункту 3.4 Контракту.
01.09.2015 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Контракту, відповідно до якої внесено зміни до пунктів 6.3 і 6.4 Контракту.
26.10.2015 сторонами укладено додаткову угоду № 3 до Контракту, відповідно до якої внесено зміни до пункту 3.4 Контракту.
09.12.2015 сторонами укладено додаткову угоду № 4 до Контракту, відповідно до якої внесено зміни до пунктів 1.1, 3.4 і 16.5 Контракту.
29.02.2016 сторонами укладено додаткову угоду № 5 до Контракту, відповідно до якої внесено зміни до пункту 3.2 Контракту.
26.02.2016 сторонами укладено додаткову угоду № 6 до Контракту, відповідно до якої внесено зміни до пункту 8.3 Контракту.
20.07.2016 сторонами укладено додаткову угоду № 7 до Контракту, відповідно до якої внесено зміни до пункту 6.3. Контракту.
18.08.2016 сторонами укладено додаткову угоду № 8 до Контракту, відповідно до якої внесено зміни до розділу 9 Контракту та доповнено його пунктом 9.6.
22.08.2016 сторонами укладено додаткову угоду № 9 до Контракту, відповідно до якої внесено зміни до 8.3 Контракту.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було поставлено відповідачу комплектуючі на виконання Контракту загальною вартістю 121 679 916,37 грн., що підтверджується такими актами приймання-передачі:
- від 10.09.2015 № 1-05БМ/15 на суму 15 177 773,95 грн. з ПДВ в строк до 08.01.2016;
- від 07.10.2015 № 2-05БМ/15 на суму 15 342 474,02 грн. з ПДВ в строк до 04.02.2016;
- від 29.10.2015 № 3-05БМ/15 на суму 16 550 939,05 грн. з ПДВ в строк до 26.02.2016;
- від 04.12.2015 № 4-05БМ/15 на суму 20 587 753,44 грн. з ПДВ в строк до 02.04.2016;
- від 02.03.2016 № 5-05БМ/16 на суму 40 012 630,06 грн. з ПДВ в строк до 01.07.2016;
- від 05.04.2016 № 6-05/БМ/15 на суму 14 008 345,85 грн. з ПДВ в строк до 04.08.2016.
Акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.
У свою чергу, Підприємство здійснило на користь Компанії такі платежі:
- 01.03.2016 за актом приймання-передачі від 10.09.2015 № 1-05БМ/15 на суму 4 800 000 грн.;
- 28.03.2016 за актом приймання-передачі від 07.10.2015 № 2-05БМ/15 на суму 15 000 000 грн.;
- 06.07.2016 за актом приймання-передачі від 10.09.2015 № 1-05БМ/15 на суму 1 000 000 грн.;
- 27.07.2016 за актом приймання-передачі від 10.09.2015 № 1-05БМ/15 на суму 4 000 000 грн.;
- 26.08.2016 за актом приймання-передачі від 10.09.2015 № 1-05БМ/15 на суму 4 000 000 грн.;
- 03.10.2016 - 5 005 518,45 грн. з яких: за актом приймання-передачі від 10.09.2015 № 1-05БМ/15 - 1 377 773,95 грн.; за актом приймання-передачі від 07.10.2015 № 2-05БМ/15 - 342 474,02 грн. і за актом приймання-передачі від 29.10.2015 № 3-05БМ/15 - 3 285 270,48 грн.
Отже, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 87 874 397,92 грн.
Разом з тим, на виконання умов Контракту, 14.09.2016 відповідачем було отримано комплектуючі за актом-приймання-передачі від 14.09.2016 на суму 33 920 456,18 грн., отже, основна заборгованість за Контрактом складає 121 794 854,10 грн.
Відповідач договірні зобов'язання в частині здійснення платежів з оплати поставленої продукції належним чином не виконав, внаслідок чого виник борг у сумі 121 794 854,10 грн.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами сплатити суму заборгованості.
Разом з тим, відповідач залишив вказані вимоги без належного реагування та заборгованість не погасив.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на невиконання позивачем умов Контракту та не передачу документів, які передбачені Контрактом. Проте, вказані доводи спростовані документально позивачем.
Інші доводи відповідача, викладені ним у відзиві, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 121 794 854,10 грн. боргу за поставлену продукцію є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 7 118 256,11 грн. пені; 12 212 012,27 грн. втрат від інфляції та 2 927 569,02 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 9.2. Контракту передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати, встановлених у відповідності з пунктом 8.2 Контракту, продавець має право вимагати від покупця сплатити пеню у розмірі 0,05% за кожний день прострочення платежу, але не більше ніж 5 % від суми простроченого платежу.
Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні в частині 3 % річних та втрат від інфляції.
За перерахунком суду підлягає стягненню з відповідача: 12 210 617,57 грн. втрат від інфляції і 2 925 324,55 грн. 3% річних.
Таким чином, з відповідача має бути стягнуто на користь позивача: 7 118 256,11 грн. пені; 12 210 617,57 грн. втрат від інфляції і 2 925 324,55 грн. 3% річних.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 31; поштова адреса: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корпус 1-А, офіс 4; ідентифікаційний код 31725693) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01011, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306; ідентифікаційний код: 26444970): 121 794 854 (сто двадцять один мільйон сімсот дев'яносто чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 10 коп. основної заборгованості; 7 118 256 (сім мільйонів сто вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 11 коп. пені; 2 925 324 (два мільйони дев'ятсот двадцять п'ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 55 коп. 3 % річних; 12 210 617 (дванадцять мільйонів двісті десять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 57 коп. втрат від інфляції та 206 694 (двісті шість тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 78 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повне рішення складено 19.06.2017.
Суддя І.Д. Курдельчук