Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
Харків
13 червня 2017 р. № 820/1712/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Вождаєвій М.О.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "БКП ВИСОТНИК" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Приватне підприємство "БКП ВИСОТНИК" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати дії Центральної ОДПІ ГУ ДФС м. Харкова по відмові від виконання умов договору №1 22.08.2016 року неправомірними;
- зобов'язати Центральну ОДПІ ГУ ДФС м. Харкова поновити виконання договору №1 від 22.08.2016 року або, у разі технічної неможливості, укласти новий договір з ПП "БКП ВИСОТНИК"
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом безпідставно та необґрунтовано розірвано в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів, про що підприємство дізналось 06.03.2017 року, у той час як місцезнаходження платника податків було належним зафіксовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, нових даних щодо зміни місцезнаходження платника податків на момент розірвання договору не було зазначено. Також, Центральним порталом прийому звітності ДФС України не було прийнято від підприємства податкових накладних, з огляду на розірвання контролюючим органом договору про визнання електронних документів, що в свою чергу обмежує підприємство у виконанні своїх податкових зобов'язань у відповідності до порядку визначеного чинним законодаством.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що в ході виконання покладених на податковий орган нормами діючого законодавства завдань та функцій, Центральною ОДПІ ГУ ДФС м. Харкова було встановлено, що ПП "БКП ВИСОТНИК" відсутнє за місцезнаходженням, а відтак контролюючим органом розірвано договір про визнання електронних документів.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з позовної заяви, Приватне підприємство "БКП ВИСОТНИК" було зареєстровано як юридична особа за адресою: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 11, згідно реєстраційної заяви за формою № 1 - ПДВ, яка була прийнята контролюючим органом без зауважень. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, Приватне підприємство "БКП ВИСОТНИК" перебуває на обліку як платник податків у Центральній ОДПІ ГУ ДФС м.Харкова.
Матеріалами справи підтверджено, що 22.08.2016 року між ПП "БКП ВИСОТНИК" та податковим органом укладений договір " Про визнання електронних документів " № 1 (а.с. 8-10).
Вказаний договір було прийнято контролюючим органом 23.08.2016 року, що підтверджується квитанцією № 2 від 23.08.2016 року (а.с. 18).
Згідно пояснень представника позивача, термін дії сертифікатів відкритих ключів діяв до 19.08.2018 року, доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано (а.с. 5).
Матеріалами справи підтверджено, що ПП "БКП ВИСОТНИК" на адресу ДФС України засобами електронного зв'язку направлено податкову накладну від 01.03.2017 року.
При цьому, електронною програмою виявлено помилку, а саме: “можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності”, що підтверджується квитанцією від 06.03.2017 року (а.с. 12).
Позивач, не погоджуючись із вищезазначеними висновками контролюючого органу, звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
У той же час, на контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису (пп. 191.1.44 п. 191.1 ст.19 ПК України), а також пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.
Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за № 320/15011 (далі по тексту - Інструкція № 233).
Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.
Таким чином, вступаючи в договірні правовідносини, контролюючий орган діє з метою реалізації владних управлінських функцій щодо виконання покладених на нього Податковим кодексом України функцій.
В силу приписів вищезазначених норм права, на контролюючий орган покладено обов'язок забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку, що у свою чергу, звільняє платника податків від обов'язку подання таких документів у паперовому вигляді.
Отже, суб'єкт владних повноважень, шляхом укладання договору про визнання електронних документів, реалізовує у формі адміністративного договору повноваження на здійснення адміністрування податків, зборів, платежів.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо припинення договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та протоколу Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області № 41 від 01.03.2017 року на засіданні робочої групи з організації роботи щодо відпрацювання податкових ризиків з ПДВ згідно з наказом ДФС України від 28.07.2015 року № 543 та Розпорядження ДФС України від 25.07.2014 року № 4-р «Про створення робочої групи» вирішено розірвати договір про визнання електронних документів з ПП "БКП ВИСОТНИК", з огляду на те, що не встановлено наявність підприємства за юридичною адресою.
В подальшому, згідно даних протоколів Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області № 53 від 20.03.2017 року, № 54 від 21.03.2017 року, № 59 від 27.03.2017 року на засіданні робочої групи з організації роботи щодо відпрацювання податкових ризиків з ПДВ згідно з наказом ДФС України від 28.07.2015 року № 543 та Розпорядження ДФС України від 25.07.2014 року № 4-р «Про створення робочої групи» вирішено не укладати договір про визнання електронних документів з ПП "БКП ВИСОТНИК", з огляду на те, що не встановлено наявність підприємства за юридичною адресою.
Як вбачається зі змісту витягів із вищезазначених протоколів, ОУ Центральної ОДПІ м. Харкова надано довідку, що в ході відпрацювання підприємства було здійснено вихід за податковою адресою, за результатами якого місцезнаходженням вищезазначеного підприємства не встановлено.
Таким чином, на підставі вищезазначених обставин, податковим органом було розірвано з ПП "БКП ВИСОТНИК" договір про визнання електронних документів від 22.08.2016 року, з огляду на не встановлення підприємства за юридичною адресою.
Наведене стало підставою для висновку податкового органу щодо порушення платником податків умов договору та наявності підстав для його розірвання згідно пункту 4 розділу 6 Договору.
При цьому, доказів повідомлення позивача про припинення зобов'язань по договору про визнання електронних документів матеріали справи не містять.
Відповідно п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
У відповідності до ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як вбачається із реєстраційної заяви підприємства форми № 1-ПДВ, яка була прийнята контролюючим органом без зауважень, в реєстраційних даних в ДПІ за неосновним місцем обліку зазначено місцезнаходження - 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 11, що відповідає адресі, вказаній у договорі від 22.08.2016 року.
Відповідачем не надано доказів, що реєстраційні дані позивача як платника податків в органах ДПС не відповідають даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо місцезнаходження станом на 01.03.2017 року (прийняття рішення про розірвання договору про визнання електронних документів).
Слід також зазначити, що відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо. Водночас, відсутність посадових осіб юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом, а також не визначено п. 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів як підстава для одностороннього розірвання цього договору.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.04.2015 по справі № К/800/23559/13.
Поряд цим, відповідачем до суду не надано жодних доказів на підтвердження зміни позивачем свого місцезнаходження станом на 01.03.2017 року (прийняття рішення про розірвання договору про визнання електронних документів), а також доказів того, що до ЄДР з даного приводу вносилось записи про відсутність підприємства за місцезнаходженням, про не підтвердження відомостей про підприємство того, що могло б свідчити про наявність підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.
Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 19.04.2017 року по справі № К/800/21396/16.
Також, суд зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано до суду доказів проведення співробітниками ОУ Центральної ОДПІ м. Харкова конкретних заходів із встановлення місцезнаходження товариства.
Суд зазначає, що відповідачем також не надано до суду довідки ОУ Центральної ОДПІ м. Харкова, яка б супроводжувалась відповідними документами з яких би вбачався фактичний вихід за зареєстрованим місцезнаходженням платника (рапорти, пояснення, службові записки), що в свою чергу також вказує на необґрунтованість розірвання договору про визнання електронних документів.
Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 07.06.2016 року по справі № К/800/37371/15.
Також суд вважає за потрібне зазначити, що надходження до Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області інформації про не встановлення місцезнаходження платника податків автоматично не вказує на необхідність розірвання з платником податків договору про визнання електронних документів.
Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 29.03.2017 року по справі № К/800/6800/17.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.
Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).
При цьому, п.7.3, п.7.4 та п.7.5 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Згідно п.7.6 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку передбачено, що платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці (пп. 5.1); отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді (пп. 5.2); ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) (пп. 5.3); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії (пп.5.4); після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору.
При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пп.5.5).
Відповідно п. 6 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит: видає два примірники договору (пп.6.1); записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді (пп.6.2); приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів (пп.6.3); звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору (пп.6.4).
Також, згідно п.п. 3-4 типового договору, визначеного інструкцією № 233, договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.
Таким чином, з аналізу вищенаведених правових норм та умов договору про визнання електронних документів вбачається, що підставами для розірвання договору про визнання електронних документів податковим органом в односторонньому порядку є 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та 2) зміна позивачем місця реєстрації.
Однак, в ході розгляду справи відповідачем не надано до суду належних доказів у розумінні Податкового кодексу та Інструкції № 233, на підтвердження обставин, визначених пунктом 4 розділу 6 типового договору, для одностороннього розірвання договору, а саме факту зміни позивачем місця реєстрації на момент прийняття спірного рішення про розірвання договору про визнання електронних документів.
Таким чином, доводи позивача про неправомірність одностороннього розірвання відповідачем договору про визнання електронних документів є обґрунтованими і підтверджуються достатніми доказами.
Натомість відповідач, на якого Кодексом адміністративного судочинства України покладено тягар доказування правомірності вчинених дій, не спростував доводів позивача і наданих ним доказів та не довів наявність підстав для одностороннього розірвання вказаного договору.
Поряд з цим, суд звертає увагу на обов'язок контролюючого органу повідомити платника податків про розірвання договору про визнання електронних документів, оскільки вказані обставини перешкоджають суб'єкту господарювання виконати свої податкові зобов'язання у повному обсязі та у межах передбаченого строку.
Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 29.03.2017 року по справі № К/800/47440/15.
Отже, суд приходить до висновку, що факт одностороннього розірвання відповідачем договору про визнання електронних документів обмежив і порушив права позивача та його законні інтереси на подання податкових документів в електронному вигляд у законодавчо визначені терміни.
При цьому, суд враховує, що застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Так, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Неналежний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, про що зазначив Вищий адміністративний суд в ухвалі від 25.09.2014 року у справі № 826/9638/13-а (К/800/7626/14).
Таким чином, приймаючи до уваги, що контролюючим органом вчинено неправомірні дії щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визання електронних документів за відсутності законодавчо передбачених причин, що в свою чергу вказує на необхідність відповідача виконати свої зобов'язання та поновити дію договору про визнання електронних документів № 1 від 22.08.2016 року.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Цій нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Отже, суд зазначає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Відповідно до частин 2, 4 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат, при цьому половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Також, суд зазначає, що статтею 382 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним встановити судовий контроль за виконанням Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області постанови суду по даній адміністративній справі та зобов'язати Центральну обОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області подати звіт про виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 10 робочих днів з дня набрання постановою Харківського окружного адміністративного суду законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "БКП ВИСОТНИК" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "БКП ВИСОТНИК" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо розірвання в односторонньої порядку договору про визнання електронних документів №1 від 22.08.2016 року.
Зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області поновити дію договору про визнання електронних документів №1 від 22.08.2016 року, укладеного з ПП "БКП ВИСОТНИК".
Стягнути на користь Приватного підприємства "БКП ВИСОТНИК" (63021, Харківська область, Валківський район, смт. Ков'яги, вул. Леніна, буд. 139, код 36815503) сплачену суму судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м. Харків, просп. Науки, 9, код 39859805).
Зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39859805) подати звіт про виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 10 робочих днів з дня набрання постановою Харківського окружного адміністративного суду законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 19 червня 2017 року.
Суддя Р.В. Мельников