Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
08 червня 2017 р. № 820/1055/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури сил антитерористичної операції про визнання незаконним наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним наказ виконувача обов'язків військового прокурора сил антитерористичної операції № 9 від 28.01.2017 "Про притягнення до відповідальності".
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходить службу в органах прокуратури України з вересня 2011 року, з 09.11.2015 року проходить службу в органах військової прокуратури Харківського гарнізону відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року та займає посаду прокурора прокуратури. Наказом виконувача обов'язків військового прокурора сил антитерористичної операції №9 від 28.01.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», за допущенні порушення положень Закону України «Про прокуратуру», КПК України, наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19.12.2012 № 4гн щодо забезпечення ефективного нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва кримінальних проваджень №42016220750000051 від 06.04.2016, №42016051110000117 від 30.08.2016 та №42016220750000212 від 07.12.2016 - прокурору військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1 оголошено догану. На думку позивача, вказаний наказ є незаконним та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню.
Представник відповідача у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржуваний позивачем наказ є законним та мотивованим засобом реагування на системні порушення вимог ст.ст. 9, 36 КПК України у конкретних кримінальних провадженнях, прийнятий за результатами проведеної оперативної наради, якою визнано, що прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1 неналежним чином виконуються службові обов'язки та не вживаються усі наявні заходи щодо підвищення ефективності прокурорсько-слідчої діяльності. Отже, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, наказом №514-вк від 05.11.2015 року 4 юриста 1 класу ОСОБА_1 з 09.11.2015 року призначено на посаду прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону в порядку переведення з прокуратури Полтавської області (а.с. 10).
Під час судового розгляду справи встановлено, що наказом виконувача обов'язків військового прокурора сил антитерористичної операції №9 від 28.01.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», за допущенні порушення положень Закону України «Про прокуратуру», КПК України, наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19.12.2012 № 4гн щодо забезпечення ефективного нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва кримінальних проваджень №42016220750000051 від 06.04.2016, №42016051110000117 від 30.08.2016 та №42016220750000212 від 07.12.2016 - прокурору військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1 оголошено догану (а.с. 8-9).
З наказом №9 від 28.01.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивача ознайомлено 06.02.2017 року, про що свідчить особистий підпис останнього (а.с. 9).
Позивачем під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що будь-яких письмових вказівок, які є обов'язковими до виконання щодо здійснення повноважень позивача, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури керівництвом військової прокуратури Харківського гарнізону йому не надавалось. Та крім того, вказані в наказі обставини самостійного не проведення слідчих (розшукових) дій в якості процесуального керівника по кримінальних провадженнях №42016220750000051 від 06.04.2016, №42016051110000117 від 30.08.2016 та №42016220750000212 від 07.12.2016 не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, на думку позивача, випадків необхідності особистого проведення слідчих (розшукових) дій не було, тим більше, що у зазначених кримінальних провадженнях було визначено слідчих, яким і доручено проведення досудового розслідування. А посилання в наказі на допущені позивачем порушення ст. ст. 19, 25 Закону України «Про прокуратуру» та ст. ст. 9, 36 КПК України не конкретизовані в частині виявлених порушень позивача за статтями. При цьому основним порушенням відповідача під час винесення оскаржуваного наказу №9 від 28.01.2017 є порушення порядку проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, в частині не проведення та не оформлення висновків службового розслідування (перевірки), як це передбачено ОСОБА_3 про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 №104.
Судом з дослідження наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного наказу встановлено, що виданню останнього передували обставини встановлення військовим прокурором Харківської гарнізону допущених недоліків та прорахунків в роботі прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1, а також не здійснення останнім ефективного процесуального керівництва у кримінальних провадженнях для активізації з'ясування обставин злочинів, прийняття законних і процесуальних рішень у формі закінчення досудового розслідування.
Відтак, зі змісту наказу №9 від 28.01.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» вбачається, що вивченням стану виконання прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1 обов'язків прокурора у кримінальних провадженнях військової прокуратури Харківського гарнізону, встановлені факти систематичного ігнорування останнім положень КПК України в частині забезпечення всебічного, швидкого та повного дослідження обставин кримінальних правопорушень.
10.01.2017 прокурор військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1 був визначений старшим групи прокурорів у кримінальних провадженнях № 42016220750000051 від 06.04.2016, № 42016051110000117 від 30.08.2016 та № 42016220750000212 від 07.12.2016. Того ж дня, військовим прокурором Харківського гарнізону у ході контролю за якістю процесуального керівництва у вказаних кримінальних провадженнях проведено оперативну нараду, на котрій звернуто увагу ОСОБА_1 на необхідності забезпечення ефективного процесуального керівництва у них для активізації з'ясування обставин злочинів, прийняття законних і процесуальних рішень у формі закінчення досудового розслідування.
При цьому, як зазначено в наказі №9 від 28.01.2017 ОСОБА_1 дієвий та ефективний контроль за станом досудового розслідування у кримінальних провадженнях №42016220750000051, №42016051110000117 та №42016220750000212 безпідставно не здійснив, процесуальні повноваження для їх активізації не використав, слідчі (розшукові) дії самостійно не провів, їх здійснення оперативним підрозділам не доручив, письмові вказівки слідчим, не надав. Вказане стало підставою не забезпечення проведення жодних слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою належного збирання, перевірки та оцінки доказів для з'ясування обставин кримінальних правопорушень та прийняття законних процесуальних рішень у формі закінчення досудового розслідування у зазначених кримінальних провадженнях, що не відповідало вимогам ст.ст. 19, 25 Закону України «Про прокуратуру».
Також вказано, що упродовж 2016 року у зв'язку з систематичністю неналежного виконання службових обов'язків за посадою при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва до прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1 застосовувались заходи матеріального стимулювання в частині преміювання у зменшеному розмірі (вересень, листопад та грудень 2016 року) з визначенням необхідності здійснення подальшого ефективного виконання своїх професійних обов'язків на відповідному напрямку роботи.
Зі змісту наказу №9 від 28.01.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» вбачається, що виявлені обставини систематичного порушення прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1 положень ст.ст. 19, 25 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 9, 36 КПК України, п.п. 1.3, 4 наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19.12.2012 № 4гн свідчать про неналежне виконання службових обов'язків за посадою, що слугувало підставою для недотримання ОСОБА_1 принципів прокурорської етики та поведінки працівників прокуратури в частині постійного забезпечення компетентності, самовідданості, сумлінного та відповідального ставлення до них у службовій діяльності.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює:
1) підтримання публічного обвинувачення в суді;
2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;
3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.
Відтак, положеннями ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про прокуратуру» здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про прокуратуру» прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов'язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.
Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом. Прокурор зобов'язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Відповідно до приписів ст. 25 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінальним процесуальним кодексом України.
Письмові вказівки прокурора органам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов'язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню.
Видання прокурором розпоряджень поза межами його повноважень тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Генеральний прокурор, керівники регіональних та місцевих прокуратур, їх перші заступники та заступники відповідно до розподілу обов'язків, здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, координують діяльність правоохоронних органів відповідного рівня у сфері протидії злочинності. Координаційні повноваження прокурори здійснюють шляхом проведення спільних нарад, створення міжвідомчих робочих груп, а також проведення узгоджених заходів, здійснення аналітичної діяльності. Порядок організації роботи з координації діяльності правоохоронних органів, взаємодії органів прокуратури із суб'єктами протидії злочинності визначається положенням, що затверджується спільним наказом Генерального прокурора, керівників інших правоохоронних органів і підлягає реєстрації у Міністерстві юстиції України.
Суд зазначає, що наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 № 123 затверджено Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури, метою якого є визначення основних принципів і моральних норм, якими повинні керуватися працівники прокуратури при виконанні своїх службових обов'язків.
Статтею 1 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури визначено, що завданням Кодексу є забезпечення ефективного здійснення працівниками прокуратури своїх професійних обов'язків на підставі додержання принципів верховенства права та законності.
При цьому у ст. 4 Кодексу визначені основні принципи професійної етики та поведінки працівників прокуратури, серед яких: верховенство права та законність, професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури, компетентності та професіоналізму, зразкової поведінки та дисциплінованості.
Відповідно до ст. 5 Кодексу працівник прокуратури у кримінальному провадженні має бути переконаний, що всі проведенні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії та зібрані докази дають підстави для звинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що ст. 15 Кодексу передбачено, що порушення трудової та виконавської дисципліни є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність.
При цьому відповідно до ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості
При цьому положеннями ч.ч. 1-3 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури. Прокурор протягом одного року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Також суд вважає за необхідне вказати, що положеннями ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
При цьому ст. 36 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
11) повідомляти особі про підозру;
12) пред'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;
13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;
14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;
16) погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом;
17) доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об'єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні;
18) перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необґрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України;
19) доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;
20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;
21) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Участь прокурора в суді є обов'язковою, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З метою визначення основних засад організації та діяльності єдиної системи органів прокуратури України щодо виконання покладених на них завдань і функцій, керуючись статті 15 Закону України "Про прокуратуру" видано наказ Генерального прокурора України від 26.12.2011 № 1гн «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України».
Вказаним наказом № 1гн від 26.12.2011 визначено, що військовим прокурорам регіонів та іншим прирівняним до них прокурорам, здійснювати належне керівництво підпорядкованими органами прокуратури та працівниками, спрямовувати їх діяльність на ефективне виконання покладених на прокуратуру завдань і функцій, приділяти постійну увагу удосконаленню організації роботи і контролю виконання.
При цьому положеннями п. 18 наказу № 1гн від 26.12.2011 передбачено, що за необхідності колегіального обговорення питань діяльності органів прокуратури виносити їх на розгляд колегій або оперативних нарад. Рішення з цього приводу приймати у кожному конкретному випадку відповідному прокуророві на підставі наданих доповідних записок або інших матеріалів.
Згідно з п. 18.6 наказу № 1гн від 26.12.2011, на розгляд оперативних (апаратних) нарад виносити питання з окремих напрямів діяльності підпорядкованих прокуратур і піднаглядних органів, які не потребують комплексного підходу до їх вирішення, а також щодо організації роботи структурних підрозділів апаратів, міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур, звіти прокурорсько-слідчих працівників про виконання службових обов'язків, додержання виконавської дисципліни і правил трудового розпорядку. У разі прийняття рішень і визначення конкретних заходів складати упродовж п'яти робочих днів протоколи за підписом головуючого, здійснювати контроль за їх виконанням.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що військовим прокурором Харківського гарнізону, використовуючи законодавчо надані повноваження, визначені наказом Генерального прокурора України від 26.12.2011 № 1гн «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України», за участю прокурорсько-слідчих працівників прокуратури гарнізону 12.09.2016, 07.11.2016 та 13.12.2016, зокрема, винесено на розгляд оперативних нарад питання з окремого напрямку діяльності - здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокурором прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1
При цьому як встановлено з дослідження наявних в матеріалах справи копій протоколів оперативних нарад у військового прокурора Харківського гарнізону від 12.09.2016, 07.11.2016 та 13.12.2016 за допущені недоліки та прорахунки в роботі прокурором прокуратури ОСОБА_1, керівником прокуратури гарнізону вирішено за наслідками проведення зазначених нарад зменшити розмір премії у вересні 2016 року на 30%, у листопаді 2016 року на 100%, у грудні 2016 року - 100%.
Вказані обставини сторонами підтверджені та не оспорювані.
Судом встановлено, що з метою забезпечення ефективного нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, в тому числі у формі процесуального керівництва ним, підтримання державного обвинувачення, оскарження судових рішень і здійснення інших передбачених законом повноважень з цих питань, керуючись статтею 15 Закону України «Про прокуратуру» видано наказ Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19.12.2012 № 4гн.
Вказаним наказом №4гн від 19.12.2012, а саме п.п. 1.3 визначено, що першому заступнику та заступникам Генерального прокурора України, керівникам прокуратур усіх рівнів і галузевих підрозділів апаратів, прокурорам - процесуальним керівникам досудового розслідування забезпечити швидке, всебічне, повне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень, обов'язкову участь прокурорів - процесуальних керівників досудового розслідування в їх судовому розгляді (у визначених законом випадках), поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до п. 3 наказу № 4гн від 19.12.2012 нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, в тому числі у формі процесуального керівництва ним, участь у судовому провадженні та оскарженні судових рішень у кримінальних правопорушень покладається на спеціалізованих прокурорів на правах обласних і міських та на галузевий підрозділ Генеральної прокуратури України.
Згідно з п. 3.1 наказу № 4гн від 19.12.2012 контроль за якістю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування та участі у судовому провадженні здійснюють керівники органів прокуратури та галузеві підрозділи апаратів прокуратур усіх рівнів, які за розподілом обов'язків відповідають за відповідну ділянку роботи.
При цьому п. 4 наказу №4гн від 19.12.2012 передбачено під час кримінального провадження прокурорам забезпечувати виконання вимог закону щодо додержання розумних строків, а також строків, прямо визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, з огляду на складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних і кримінальних правопорушень, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для забезпечення належної якості досудового розслідування. Принципово реагувати на факти порушення розумних строків.
Відповідно до п. 12 наказу № 4гн від 19.12.2012 керівники органів прокуратури усіх рівнів вживають належних заходів до підвищення відповідальності підлеглих прокурорів.
Як встановлено судовим розглядом справи, військовим прокурором Харківського гарнізону 10.01.2017 року, у зв'язку з продовженням допущення порушень ОСОБА_1 під час виконання службових обов'язків, винесено на розгляд оперативної наради питання з окремого напрямку діяльності - здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях №42016220750000051 від 06.04.2016 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365 КК України; №42016051110000117 від 30.08.2016 за ознаками злочинів, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України; №42016220750000212 від 07.12.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
При цьому як встановлено судовим розглядом на оперативній нараді заслухано прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1 щодо стану кримінального провадження №42016220750000051 від 06.04.2016 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365 КК України, де у порядку ст. 36 КПК України ОСОБА_1 визначено прокурором у формі процесуального керівництва.
Як вбачається з протоколу оперативної наради у військового прокурора Харківського гарнізону від 10.01.2017 року під час наради встановлено, що у вказаному кримінальному провадженні не прийнято остаточного процесуального рішення, а досудове розслідування у ньому набуло ознак тяганини, необхідні слідчі та процесуальні дії не проводяться. Зокрема, не отримано висновок почеркознавчої експертизи, не оглянуто «роздавально-здавальні відомості на видачу боєприпасів на стрільбищі особовому складу інспекторів ДПС ОСОБА_4 України в Харківській області», не проведено одночасні допити зі свідком ОСОБА_5 та свідками - інспекторами ДПС, ОСОБА_4 України в Харківській області щодо розбіжностей у їх показаннях. Не виконано інших необхідних слідчих та процесуальних дій.
В протоколі оперативної наради у військового прокурора Харківського гарнізону від 10.01.2017 року зафіксовано, що аналогічний стан досудового розслідування та процесуального керівництва і кримінальних провадженнях № 42016051110000117 від 30.08.2016 та № 42016220750000212 від 07.12.2016.
Відтак, оперативною нарадою визначено, що стан процесуального керівництва у кримінальних провадженнях № 42016220750000051 від 06.04.2016 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365 КК України; № 42016051110000117 від 30.08.2016 за ознаками злочинів, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України; № 42016220750000212 від 07.12.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України не відповідає вимогам КПК України та наказу Генерального прокурора України від 19.12.2012 № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні».
При цьому, оперативною нарадою вирішено прокурору військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1 забезпечити ефективне процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях №42016220750000051, №42016051110000117 та №42016220750000212 та прийняти у них остаточні процесуальні рішення, а про виконану роботу інформувати прокурора гарнізону у строк до 24.01.2017.
Суд зазначає, що матеріали справи містять копії постанов військової прокуратури Харківського гарнізону від 10.01.2017 року, з яких вбачається, що з метою організації роботи та виконання службових обов'язків у кримінальних провадженнях №42016220750000051 від 06.04.2016; №42016051110000117 від 30.08.2016 та №42016220750000212 від 07.12.2016 змінено групу прокурорів та зокрема старшим групи прокурорів визначено прокурора прокуратури гарнізону ОСОБА_1, якому доручено керування діями інших прокурорів (а.с. 60-65).
В подальшому з метою перевірки стану досудового розслідування та здійснення належного процесуального керівництва у кримінальних провадженнях №42016220750000051, №42016051110000117 та №42016220750000212, а також стану виконавської дисципліни ОСОБА_1, військовим прокурором Харківського гарнізону 25.01.2017 проведено оперативну нараду.
Результати оперативної наради у військового прокурора Харківського гарнізону 10.01.2017 року оформлені протоколом оперативної наради у військового прокурора Харківського гарнізону від 25.01.2017 року.
Відтак, як зафіксовано у протоколі оперативної наради від 10.01.2017 року, вивченням матеріалів відповідних кримінальних проваджень встановлено, що досудові розслідування у них з 10.01.2017 взагалі не проводились. У кожному із зазначених проваджень не проведено жодної слідчої та процесуальної дії, ефективне процесуальне керівництво прокурором прокуратури гарнізону ОСОБА_1 не забезпечено, при цьому останнім не використовуються повноваження, передбачені ст. 36 КПК України щодо надання письмових вказівок слідчим, а також особистого проведення слідчих та процесуальних дій.
При цьому оперативною нарадою вирішено за допущенні суттєві та систематичні недоліки і прорахунки в роботі порушити питання перед керівництвом військової прокуратури сил антитерористичної операції щодо вжиття заходів дисциплінарного впливу до прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1
Суд зазначає, що матеріали справи містять рапорт за підписом начальника відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та при проведенні ОРД військової прокуратури сил антитерористичної операції щодо змісту оголошених на оперативній нараді у військового прокурора Харківського гарнізону від 25.01.2017 року порушень ОСОБА_1 (а.с. 51-53), а також пояснення ОСОБА_1, зі змісту яких вбачається, що останній частково згодний із висновками оперативної наради, у зв'язку з допущеними прорахунками під час здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях (а.с. 54).
Отже, відповідно до п. 14 наказу Генерального прокурора України від 19.01.2017 № 15 «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України», виконувачем обов'язків військового прокурора сил антитерористичної операції, на підставі рапорту начальника відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності військової прокуратури сил антитерористичної операції, 27.01.2017 проведено оперативну нараду.
Як встановлено під час судового розгляду справи на виїзній оперативній нараді у виконувача обов'язків військового прокурора сил антитерористичної операції 27.01.2017 року, результати якої оформлені протоколом від 27.01.2017 року, розглянуто питання стану виконання службових обов'язків прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1 (а.с. 55-59).
З матеріалів протоколу виїзної оперативної наради від 27.01.2017 року вбачається, що оперативною нарадою встановлено системність недоліків у роботі ОСОБА_1, а також допущення їх на різних напрямах прокурорсько-слідчої діяльності, що і слугувало неодноразовим вжиттям до ОСОБА_1 заходів матеріального стимулювання у вигляді виплати премії в зменшеному розмірі та взагалі її позбавленні.
Також вказаним протоколом зафіксовано, що вивченням стану виконання заходів, визначених прокурору прокуратури ОСОБА_1 рішенням оперативної наради встановлено, що він в супереч вимог ст. 36 КПК України, наказу Генерального прокурора України №4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19 грудня 2012 року, ухилився від покладених на нього обов'язків та не забезпечив ефективного процесуального керівництва у визначених прокурором гарнізону кримінальних провадженнях, у зв'язку з чим, з 10 січня 2017 року в них не сплановано та не проведено жодної слідчої дії, а також не прийнято жодного процесуального рішення.
Суд зазначає, що позивачем під час судового розгляду справи було надано пояснення та зазначено, що у кримінальних провадженнях №42016220750000051 від 06.04.2016; №42016051110000117 від 30.08.2016 та №42016220750000212 від 07.12.2016 було змінено групу прокурорів 10.01.2017 року. При цьому, як вказано позивачем з моменту його призначення старшим групи прокурорів у вказаних кримінальних провадженнях, ним особисто не проводились слідчі або процесуальні дії, оскільки жодних письмових вказівок позивачем не отримувалось, а зазначення під час проведених оперативних нарад на необхідність прийняття у вказаних кримінальних провадженнях остаточних рішень є втручанням у діяльність прокурора. Також будь-які вказівки слідчим групи ним особисто не надавались.
Крім того, позивачем вказано, що у кримінальному провадженні №42016220750000051 від 06.04.2016 усі слідчі та процесуальні дії з моменту реєстрації кримінального провадження проводились саме позивачем, а у період з 10.01.2017 року такі дії позивачем не здійснювались, оскільки більша увага приділялась більш складним та перспективним провадженням. Однак при цьому позивачем неодноразово повідомлялось про не підслідність вказаного провадження органам прокуратури.
Щодо кримінального провадження №42016051110000117 від 30.08.2016 позивачем вказано, що необхідність проведення слідчих дій була відсутня у зв'язку з розглядом за аналогічним фактом обвинувального акту в Ізюмському міському суді Харківської області, а отже прийняття будь-якого рішення до винесення вироку було, на думку позивача, неможливим.
Стосовно кримінального провадження №42016220750000212 від 07.12.2016 позивачем під час судового розгляду вказано, що слідчі дії у провадженні ним не проводились у зв'язку з не зрозумілістю позиції заявника, оскільки такий для надання показань до прокуратури не прибував.
Однак, як встановлено з протоколу виїзної оперативної наради від 27.01.2017 року ОСОБА_1 не вживалось будь-яких заходів для виклику заявника у порядку передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Таким чином, як встановлено судом підставою для оголошення позивачу догани слугували обставини неналежного виконання позивачем службових обов'язків за посадою у кримінальних провадженнях №42016220750000051 від 06.04.2016; №42016051110000117 від 30.08.2016 та №42016220750000212 від 07.12.2016 в частині не здійснення належного процесуального керівництва для активізації з'ясування обставин злочинів та прийняття законних і процесуальних рішень у формі закінчення досудового розслідування.
При цьому позивачем у наданих під час судового розгляду справи поясненнях підтверджено, що ним самостійно у визначених кримінальних провадженнях з моменту призначення його старшим групи прокурорів не було проведено жодних слідчих (процесуальних) дій, у зв'язку з великою завантаженістю та наявністю інших перспективних проваджень.
Суд зазначає, що надані позивачем під час судового розгляду справи пояснення збігаються з встановленими та дослідженими обставинами під час проведених оперативних нарад у військового прокурора Харківського гарнізону.
Однак позивачем вказано, що ним жодних письмових вказівок керівництва військової прокуратури Харківського гарнізону обов'язкових до виконання не отримувалось.
Проте доводи позивача про не отримання ним письмових вказівок керівництва військової прокуратури Харківського гарнізону обов'язкових до виконання щодо здійснення ним повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури, надання яких передбачено ст. 17 Закону України "Про прокуратуру", не можуть вважатися судом достатньою підставою для не здійснення позивачем службових повноважень.
Крім того, як встановлено під час судового розгляду справи та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, про необхідність усунення допущених недоліків та прорахунків позивачу неодноразово доводилось під час проведених оперативних нарад, про що свідчать копії протоколів оперативних нарад з листками ознайомлення.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем ОСОБА_3 про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, яка затверджена наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 № 104, в частині не призначення службового розслідування (перевірки) та не оформлення його висновків, суд зазначає наступне.
Представником відповідача під час судового розгляду справи було надано пояснення та зазначено, що оскільки діяння вказані у п. 2.1.1 - 2.1.12 ОСОБА_3 про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України не підпадали під допущені позивачем, керівництвом військової прокуратури сил антитерористичної операції прийнято рішення не проводити службове розслідування (перевірку). Вказане не суперечить приписам ОСОБА_3 про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України.
Суд зазначає, що ч. 1 ст. 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної ради України від 06.11.1991 № 1796-XII, визначено, що дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
Відповідно до ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України, дисциплінарними стягненнями є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.
Положеннями статті 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.
Суд зазначає, що проведення службових розслідувань в органах прокуратури регламентовано ОСОБА_3 про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, яка затверджена наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 № 104.
Пунктом 1.2 ОСОБА_3 про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України визначено, що службове розслідування (перевірка) це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягання на їх життя, здоров'я та майно, загибелі та в інших випадках, передбачених цією ОСОБА_3.
Підпунктами 2.1.1- 2.1.12 пункту 2.1 ОСОБА_3 підставами для проведення службового розслідування (перевірки) можуть бути:
- скоєння працівниками прокуратури кримінального правопорушення, надходження ухвали суду про виявлені у їх службовій діяльності порушення вимог законодавства;
- скоєння працівниками прокуратури корупційного правопорушення або подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції, внесене на підставі ст. 22 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції";
- скоєння за участі працівників прокуратури дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до травмування або загибелі людини;
- керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння;
- загибель чи травмування працівників прокуратури під час виконання службових обов'язків, неправомірне втручання у службову діяльність, посягання та їх життя , здоров'я і майно;
- застосування працівниками прокуратури вогнепальної зброї або її втрати;
- порушення норм Кримінального процесуального кодексу України, які призвели до втрати або викрадення матеріалів кримінального провадження або речових доказів;
- допущення витоку мовної та видової інформації на об'єктах інформаційної діяльності органів прокуратури, розголошення конфіденційної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом (крім державної таємниці), втрата службових документів і матеріалів, порушення пропускного режиму до службових приміщень прокуратур, утрата, пошкодження печаток, штампів, майна прокуратури;
- утрата або викрадення у працівника прокуратури службового посвідчення;
- порушення фінансово-господарської дисципліни керівниками органів прокуратури, виявлені під час ревізій або перевірок, інших контрольних заходів;
- невиконання або неналежне виконання працівником прокуратури своїх службових обов'язків, що призвело до порушення законних прав і свобод громадян та інтересів держави;
- інші грубі порушення закону, трудової та виконавської дисципліни, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.
Відповідно до п. 2.2 ОСОБА_3 про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України службове розслідування (перевірка) також може проводитись, зокрема, за наявності:
- інформації про вчинення кримінального правопорушення працівником прокуратури, одержаної у встановленому порядку з органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, або під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні та легалізованої за наслідками звернення до суду з клопотанням відповідно до ст. 257 Кримінального процесуального кодексу України;
- рапорту працівника прокуратури, яким у ході виконання службових обов'язків одержано інформацію про вчинення прокурорсько-слідчими працівниками діянь, передбачених пунктами 2.1.1 - 2.1.12 цієї ОСОБА_3;
- рапорту працівника прокуратури про зняття безпідставних, на його думку звинувачень або підозр.
З врахуванням положень ОСОБА_3 про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, суд приходить до висновку, що вказана ОСОБА_3 не передбачає обов'язкового проведення службового розслідування, а лише зазначає, що у передбачених даною ОСОБА_3 випадках службове розслідування може бути проведено.
Щодо посилання позивача на неконкретності наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9.2.4 ОСОБА_3 з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 103 від 24.02.2016, наказ - це правовий акт (розпорядчий документ), що видається керівником прокуратури або його заступниками на підставі законів та для їх виконання.
У наказах викладаються питання з основної діяльності органів прокуратури або окремих її напрямів, а також адміністративно-господарські та кадрові питання (накази з особового складу).
Текст наказу складається, як правило, з констатуючої та розпорядчої частин і друкується на бланках встановленого зразка (додаток 29*).
Констатуючої частини може не бути, якщо дії, запропоновані до виконання, не потребують жодних роз'яснень. У наказах із різних питань констатуючої частини теж може не бути. У цьому випадку текст наказу складається з параграфів (пунктів).
Якщо наказ видається на підставі закону, іншого правового акта або документа прокуратури вищого рівня, у констатуючій частині наводиться його повна назва, дата, номер і заголовок. Розпорядча частина відокремлюється від констатуючої словом "наказую" з двокрапкою, яке пишеться з нового рядка великими літерами.
Як встановлено судом з дослідження оскаржуваного позивачем наказу, в констатуючій частині останнього викладено обставини систематичного неналежного виконання прокурором прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1 упродовж 2016 року службових обов'язків за посадою при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва. В розпорядчий частині наказу зазначено особу, до якої застосовано дисциплінарного стягнення, а також вказано допущені порушення.
Отже, такі доводи позивача не можуть вважатися судом обґрунтованими.
З урахуванням вище викладеного та встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість наказу виконувача обов'язків військового прокурора сил антитерористичної операції № 9 від 28.01.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону юриста 1 класу ОСОБА_1, оскільки останній є засобом реагування на системні порушення вимог позивачем ст.ст. 9, 36 КПК України, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).
При зазначених обставинах, суд вважає позовні ОСОБА_1 до Військової прокуратури сил антитерористичної операції про визнання незаконним наказу такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової прокуратури сил антитерористичної операції про визнання незаконним наказу - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2017 року.
Суддя Мельников Р.В.