Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
ОСОБА_1
08 червня 2017 р. № 820/2063/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рубан. В.В.,
суддів - Панова М.М., Волошина Д.А.
за участі
секретаря судового засідання - Абояна І.І.,
представника позивача - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Партнер-С" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування повідомлення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, Приватне підприємство "Партнер-С" , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 щодо повернення приватному підприємству “Партнер-С” виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року №820/3494/16 без прийняття до виконання;
- скасувати Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 26.04.2017р. головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року №820/3494/16 та винести постанову про відкриття виконавчого провадження;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати суду звіт про виконання судового рішення у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 р. у справі №820/3494/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017р. по справі №820/3494/16, адміністративний позов Приватного підприємства "Партнер-С" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Приватне підприємство "Партнер-С" (код ЄДРПОУ 32943455) вправі зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за червень 2015р. у розмірі 58441967 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін; зобов'язано Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Приватне підприємство "Партнер-С" код ЄДРПОУ 32943455) має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 58441967 грн. та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ. Зазначене судове рішення набрало чинності 11.01.2017 р., на виконання постанови від 26.10.2016 р. у справі №820/3494/16 Харківським окружним адміністративним судом 30.01.2017р. видано виконавчий лист. Втім, ДФС України добровільно зазначене судове рішення не виконано, тому позивач 11.04.2017р. пред'явив виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017р. по справі №820/3494/16 до виконання у Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення від 10.04.2017р. №42. Крім того, позивач у зв'язку із неотриманням ніякої інформації по виконавчому провадженню всупереч законодавчо встановлених строків, звертався до відповідача електронним та поштовим зв'язком із запитом на отримання публічної інформації. 10.05.2017р. ПП «Партнер-С» листом головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 26.04.2017р. №53840641/24 отримано Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 26.04.2017р. на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, всупереч вимогам п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому листі не зазначено прізвища ім'я по батькові особи, яка видала виконавчий документ. Позивач вважає, що відповідач порушив положення ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, зазначила, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в даному випадку діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є незаконним та необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Суд, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року по справі №820/3494/16, адміністративний позов Приватного підприємства "Партнер-С" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Приватне підприємство “Партнер-С” (код ЄДРПОУ 32943455) вправі зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за червень 2015р. у розмірі 58441967 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін; зобов'язано Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Приватне підприємство “Партнер-С” код ЄДРПОУ 32943455) має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 58441967 грн. та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (юридична адреса: 04655, м. Київ-53, Львівська пл., 8) на користь Приватного підприємства "Партнер-С" (юридична адреса: 61038, м.Харків, шосе Салтівське, 67-А, код ЄДРПОУ 32943455) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2756,00 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 залишено без змін.
Зазначене судове рішення набрало чинності 11.01.2017р., на виконання постанови від 26.10.2016 р. у справі №820/3494/16 Харківським окружним адміністративним судом 30.01.2017р. видано виконавчий лист.
Із матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство “Партнер-С” 11.04.2017р. пред'явив виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017р. по справі №820/3494/16 до виконання у Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення від 10.04.2017р. №42, що підтверджується Реєстром поданої до Міністерства юстиції України документації від 11.04.2017 р.
Однак, оскільки інформації по виконавчому провадженню не отримав, позивач звернувся до відповідача електронним та поштовим зв'язком із запитом на отримання публічної інформації від 20.04.2017р. вих. № 59 про надання результатів розгляду заяви про примусове виконання рішення від 10.04.2017р. № 42.
10.05.2017р. поштовим зв'язком позивачу було надано відповідь на вказаний запит - лист «Про надання відповіді» від 27.04.2017р. №ПІ-ЮР-1332/20-1.-24, яким повідомлено про прийняття рішення про відмову у прийнятті до виконання виконавчого документу через альтернативність положень п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
10.05.2017р. ПП «Партнер-С» листом головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 26.04.2017р. №53840641/24 отримано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 26.04.2017р. на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, всупереч вимогам п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому листі не зазначено прізвища ім'я по батькові особи, яка видала виконавчий документ.
Виконавчий документ пред'явлено позивачем 11.04.2017р., а повідомлення відповідач прийнято 26.04.2017р.
Відповдно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.З ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що. мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З системного аналізу положень ч.і ст.2 та ч.З ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.б Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та ст.8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обгрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
В силу ст.1 Закону України «Про виконавче провадженя» від 02.06.2016 року N1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) -сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадженя» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, в тому числі, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до п.4 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. N512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадженя» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до ч.і ст.259 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадян або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Частиною 4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадженя» унормовано, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону: 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
10.05.2017р., ПП «Партнер-С» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про виправлення описки у виконавчому листі вих. №10/05 від 10.05.2017р.
За результатами розгляду вказаної заяви у справі №820/3494/16 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2017р. у задоволенні заяви Приватного підприємства "Партнер-С" про виправлення помилки у виконавчому листі по адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Партнер-С" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено. При розгляді зазначеного клопотання суд прийшов до висновку, що при виготовлені виконавчого листа по адміністративній справі №820/3494/16 за позовом Приватного підприємства "Партнер-С" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, помилок здійснено не було
Так, виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017р. по справі №820/3494/16 містить прізвища та ініціали осіб, які його видали, а саме: суддя Тітов О.М., помічник судді (секретар) Єрьомкіна К.І.
Наведені ідентифікаційні ознаки дозволяють ідентифікувати осіб, які видали виконавчий документ, що відповідає вимогам, які ставляться до виконавчого листа відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадженя» унормовано, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Пунктом 6.2.1 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 року №174, встановлено, що для виконання судового рішення в адміністративній справі, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, особі, на користь якої воно ухвалено, за її письмовою заявою видається один виконавчий лист (додаток 15).
Додатком 15 даної Інструкції чітко визначено форму виконавчого листа та обовязкові для заповнення реквізити, що стосуються ідентифікації особи, яка його видала. Так, обовязковими реквізитами є прізвище та ініціали особи, яка підписалась, без розшифрування ініціалів особи.
Водночас, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на наведене, підстава, зазначена відповідачем в оскаржуваному Повідомленні як причина повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, не відповідає вимогам закону - ч. 3 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та порушує законне право позивача на виконання рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим для всіх, виходячи з імперативних приписів п.9 ст.129 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, їх посадовими та службовими особами на всій території України.
За змістом ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який в рішенні «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі «Піалопулос та інші проти Греції», якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені ст.6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.
Згідно із п.66 Рішення Європейського Суду у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.
Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Також, суд акцентує увагу, що в силу положень ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що дії державного виконавця, у процесі примусового виконання рішень, знаходять своє відображення у відповідних процесуальних рішеннях, відтак, належним способом захисту прав позивача є саме скасування процесуальних рішень відповідача.
Отже, відновляючи права позивача, суд скасовує повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 26.04.2017р., про повернення виконавчого документу, а саме виконавчого листа № 820/3494/16 виданого 30.01.2017р. Харківським окружним адміністративним судом, стягувачу без прийняття до виконання, як не обгрунтоване.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року №820/3494/16 та винести постанову про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи із змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративних судів, останній не може підміняти орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже вказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому ці вимоги не підлягають задоволенню.
Суд вважає за необхідне, на підставі ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та приходить до висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року №820/3494/16 з урахуванням висновків суду.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати суду звіт про виконання судового рішення у даній справі.
Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, то суд приймаючи рішення по даній справі не вбачає підстав для застосування положень даної статті КАС України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.
З урахуванням вищевикладеного колегія судів приходить до висновку про те, що вимоги Приватного підприємства "Партнер-С" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування повідомлення та зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню, а саме: скасуванню Повідомлення про повернення виконавчого документа (виконавчого листа № 820/3494/16 виданого 30.01.2017р. Харківським окружним адміністративним судом) стягувачу без прийняття до виконання від 26.04.2017р. головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4; зобов'язанню Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року №820/3494/16, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Партнер-С" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування повідомлення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати Повідомлення про повернення виконавчого документу (виконавчого листа № 820/3494/16 виданого 30.01.2017р. Харківським окружним адміністративним судом) стягувачу без прийняття до виконання від 26.04.2017р. головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року №820/3494/16 з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ( код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Приватного підприємства "Партнер-С" (61038, ОСОБА_1 шосе Салтівське, 67-А, код ЄДРПОУ 32943455) у розмірі 3200 грн. (три тисячі двісті грн.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанова виготовлена 13.06.2017 р.
Головуючий суддя Рубан В.В.
Судді Волошин Д.А.
ОСОБА_5