Справа № 263/15366/16-а
07 червня 2017 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачка звернулась до суду з даним позовом, вказуючи, що вона має на своєму утриманні доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з якою до початку антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей постійно проживала у місті Луганську, та у зв'язку з подіями військового характеру та проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей змушена була разом із своєю дочкою та чоловіком переїхали у місто Маріуполь Донецької області, де ми стали тимчасово проживати за адресою АДРЕСА_2. У листопаді 2015 року за її заявою відповідачем призначено їй грошову допомогу у розмірі 1326,00 грн. на місяць та здійснено виплати за період з 19 листопада 2015 року по 16 травня 2016 року. У травні 2016 року вона звернулася до Управління із заявою про відсутність змін, що пливають на призначення грошової допомоги, та Управління призначило їй грошову допомогу на наступний шестимісячний строк у розмірі 1326,00 грн. на місяць та здійснено виплати за період з 17 травня 2016 року по 30 вересня 2016 року. Рішенням Управління від 24 жовтня 2016 року її з 01 жовтня 2016 року було знято з обліку в та припинено виплату грошової допомоги з посиланням на наявність у неї житла на не окупованій території та не в зоні проведення антитерористичної операції. Вказує, що житло у її власності знаходиться на підставі її участі у 2006 році у приватизації квартири за адресою: м. Маріуполь АДРЕСА_2, в якій їй належить ? частка приміщення. Після зняття з обліку грошова допомога їй за період з 01 жовтня 2016 року по 16 листопада 2016 року Управлінням не виплачувалась. 17 листопада 2016 року з метою призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк вона звернулася до Управління із заявою про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, проте рішенням від 17 листопада 2016 року їй відмовлено у призначенні грошової допомоги з 17 листопада 2016 року на наступний шестимісячний строк з посиланням на наявність житла на не окупованій території та не в зоні проведення антитерористичної операції. Зауважує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1085-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого віднесено м. Маріуполь Донецької області, у зв'язку з чим вважає вказані рішення відповідача противоправними та такими, що підлягають скасуванню. Крім того, зауважує, що вказаними рішенням спричинено їй моральну шкоду, яка полягає у виникненні сильних переживань, для подолання яких їй довелося звернутися за медичною допомогою та приймати ліки, погіршенні стосунків у родині, що виразилося у виникненні конфліктів з чоловіком через сильну нервову напругу, підвищеній стомлюваності, у зв'язку з перекладенням на чоловіка більшості побутових справ, через необхідність складання позовної заяви, і як наслідок зменшення до дитини батьківської уваги, що призвело душевних страждань з цього приводу як матері. На підставі викладеного, просить:
-визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради зі зняття з обліку, припинення виплати ОСОБА_1 та дитині ОСОБА_2 адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та з відмови у призначенні мені та моїй дитині такої грошової допомоги на наступний шестимісячний строк на підставі володіння мною нерухомим майном у місті Маріуполь Донецької області, яке не є нашим постійним місцем проживання:
-визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради від 24 жовтня 2016 року про зняття ОСОБА_1 обліку та стягнення надміру сплачених коштів,
-визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради від 17 листопада 2016 року про відмову у призначенні (про призначення) ОСОБА_1 адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, 17 листопада 2016 року на наступний шестимісячний строк,
-зобов'язати Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради поновити ОСОБА_1 разом з дичиною - ОСОБА_2 на обліку з 19 листопада 2015 року (дня взяття на облік),
-зобов'язати Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради призначити ОСОБА_1 адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 17 листопада 2016 року на наступний шестимісячний строк у розмірі 1326,00 грн. на місяць та виплачувати ОСОБА_1 щомісяця, з
-зобов'язати Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради в місячний термін з дня набрання законної сили рішенням Суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 01 жовтня 2016 року включно по дату прийняття судового рішення у сумі 1326,00 грн. за кожний місяць цього періоду,
-зобов'язати Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради у місяць виплати заборгованості виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу - адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, яка виплачується за період з 01 жовтня 2016 року включно по дату прийняття судом рішення по справі із затримкою більш ніж на 1 календарний місяць, відповідно до вимог Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІП «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»,
-стягнути на її користь судовий збір у сумі 551,20 грн.,
-стягнути на її користь кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради, у сумі 6000 грн.,
-зобов'язати Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради у місячний термін з дня набрання рішенням Суду законної сили подати до Суду звіт про виконання судового рішення.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву з проханням про розгляд справи за її відсутності.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, надавши суду письмові заперечення, відповідно до яких посилання сторони позивача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» є безпідставними, оскільки у даному розпорядженні не визначено, в який саме період вона здійснювалася у наведеному населеному пункті та чи не є місто Маріуполь регіоном іншим, ніж тимчасово окупована територія України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 травня 2015 року № 428-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, в яких місто Маріуполь Донецької області не зазначено. Таким чином, на період з 17 листопада 2015 року по 01 жовтня 2016 року, коли ОСОБА_1 виплачувалася щомісячна адресна допомога, місто Маріуполь Донецької області, де розташована квартира, розташована за адресою: м. Маріуполь, АДРЕСА_2, ? частина якої належить їй на праві власності, не входило до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і на території цього міста органи державної влади України здійснювали свої повноваження, у зв'язку з чим 17.11.2016 року Управлінням соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради було прийняте Рішення по особовій справі № 615015 про не призначення позивачці щомісячної адресної допомоги, у зв'язку з володінням нерухомого майна та стягнення надмірно сплачених коштів за період з 19.11.2015р. по 30.09.2016р. в загальній сумі 13790,40грн.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
Відповідно до довідки № 1411029490 від 17.11.2015 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з неповнолітньою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, із зареєстрованого місця мешкання: АДРЕСА_3, взято на облік внутрішньо переміщеної особи, за місцем проживання: АДРЕСА_2.
Як вбачається з матеріалів справи позивач у відповідності до визначеного порядку отримала статус особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.
19.11.2015 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради із заявою про виплату щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, яка відповідно була їй призначена з 19.11.2015 року по 01.10.2016 року в щомісячному розмірі 1326,00 грн., та загальний розмір якої за вказаний період становить 13790,40 грн.
Рішенням Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради від 24.10.2016 року ОСОБА_1 знята з обліку з 19.11.2015 року, у зв'язку з володіння нерухомого майна, за адресою: м. Маріуполь АДРЕСА_2, з 29.06.2006 року, та прийнято рішення про стягнення надмірно сплачених коштів за період з 19.11.2015р. по 30.09.2016р.
Крім того, рішенням Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради від 17.11.2016 року, винесеного на підставі заяви ОСОБА_1 від 17.11.2016 року, щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання ОСОБА_1 не призначено, у зв'язку з володінням нерухомого майна за адресою: м. Маріуполь АДРЕСА_2, з 29.06.2006 року.
Положеннями частини 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади,органів місцевого самоврядування,їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі-Закон № 1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затверджений постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 (далі Порядок № 505).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадімінстрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Абзацами 1, 5 пункту 3 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).
Щомісячна адресна допомога надається особам, які переміщуються, після взяття їх на облік та отримання довідок про взяття на облік в уповноважених органах. Грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю (пункти 2, 3, 5 Порядку № 505).
Пунктом 6 вказаного Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.
Статтею 1 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»(надалі - Закон) визначено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Пунктом 5 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення, та у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік.
На виконання вимог Закону розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого віднесено м. Маріуполь Донецької області.
Проте, дію цього розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079-р, в якому не зазначено підстави його прийняття, дія якого була не відновлена на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, як особі яка переміщується з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Зазначене розпорядження втратило чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р.
З матеріалів справи вбачається, що м. Маріуполь Донецької області в період переміщення позивачки та її дитини входила в Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. При цьому відсутність на рівні підзаконного нормативного акту механізму реалізації прав та свобод громадян, закріплених у законі, не може бути підставою для відмови у їх захисті. Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у постанові від 13 серпня 2015 року за № К/800/8113/15.
Постановами Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 року № 257 і від 15.04.2015 року № 264 внесено зміни до Порядку № 509 і Порядку № 505 шляхом заміни слів «та районів проведення антитерористичної операції» словами «районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення».
На виконання вимог Закону розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого віднесено і м. Маріуполь Донецької області. Фактично такий же статус м. Маріуполь Донецької області мало і на момент переміщення позивачки.
За наведених обставин у їх сукупності суд вважає незаконним рішення відповідача як від 24.10.2016 року, так і від 17.11.2016 року про відмову у призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги позивачу, як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та членам його сім'ї.
На момент звернення позивачки з заявою на отримання грошової допомоги діяв Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року, який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Разом з тим суд не приймає до уваги постання відповідача на лист Міністерства соціальної політики України від 03 серпня 2016 року № 1641/5/75-16, у зв'язку з тим, що вказаний лист не є а ні Законом, ані підзаконним актом. Крім того у листі йдеться про наявність житлових приміщень, розташованих на підконтрольній території України, а в п. 5 та 6 Постанови КМУ № 505 від 01 жовтня 2014 року в ред., чинній станом на 28.10.2014 року йдеться про райони проведення АТО. За юридичним визначенням вказані території є різними.
Відповідно до ст. ст. 11, 69, 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду даної справи, та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд вважає, що відповідачем під час розгляду даної справи в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не було доведено правомірність прийняття ним рішень від 24.10.2016 року та від 17.11.2016 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання.
Що стосується позовних вимог про стягнення на користь позивачки коштів на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради, у сумі 6000 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Суд, також враховує постанову пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4, згідно якої, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом.
При цьому, на обґрунтування завдання позичці з боку відповідача моральної шкоди, до позову додана виписка з амбулаторної картки, згідно якої ОСОБА_1 03.11.2016 рок звернулась до невропатолога зі скаргами на почуття тривоги, дратівливість, погіршення сну, загальну слабкість, проте при повторному зверненні 06.12.2016 року скарги та інтенсивність симптоматики знизилися, сон покращився.
Таким чином вбачається, що першочергове звернення до лікаря позивачкою було здійснено більш ніж через неділю після винесення відповідачем оскаржуваного рішення від 24.10.2016 року, в той час як при повторному зверненні після винесення оскаржуваного рішення від 17.11.2016 року симптоматика знизилась, у зв'язку з чим відсутній причинний зв'язок між прийняттям відповідачем рішень про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги та зазначеними у вказаній виписці симптомами та відповідно, стороною позивача не надано суду належного та допустимого доказу завдання неправомірними діями відповідача моральної шкоди позивачці.
В той же час позовна вимога позивачки про виплату їй компенсації втрати частини доходу - адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послу до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Оскільки на момент розгляду даного спору в суді не існує судового рішення, яке набрало законної сили та яке підтверджує той факт, що відповідач протиправно не перерахував розмір допомоги позивачці, то вказана вимога останньої є передчасною, а тому суд відмовляє в її задоволенні.
Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 94 КАС, суд зазначає, що з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Керуючись статтями 195, 197, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративною позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради зі зняття з обліку, припинення виплати ОСОБА_1 та її дитині ОСОБА_2 адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та з відмови у призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такої грошової допомоги на наступний шестимісячний строк.
Визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради від 24 жовтня 2016 року про зняття ОСОБА_1 з обліку та стягнення надміру сплачених коштів.
Визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради від 17 листопада 2016 року про відмову у призначенні (про призначення) ОСОБА_1 адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 17 листопада 2016 року на наступний шестимісячний строк.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради поновити ОСОБА_1 разом з дитиною - ОСОБА_2 на обліку з 19 листопада 2015 року (дня взяття на облік).
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 17 листопада 2016 року на наступний шестимісячний строк.
Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради у місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня її отримання.
Суддя Н.В. Хараджа