12 червня 2017 р. Справа №818/720/17
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.
за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання незаконними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який її представник з урахуванням уточнень підтримав у судовому засіданні, мотивуючи свої вимоги тим, що в провадженні Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області перебуває виконавче провадження № 53871344 з виконання постанови № 52296369, виданої 28.06.2016 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 125236,43 грн, виконавче провадження № 53871273 з виконання постанови № 52296076, виданої 28.06.2016 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 365,40 грн та виконавче провадження № 53871448 з виконання постанови № 52296076, виданої 28.06.2016 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави витрат у розмірі 165,46 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 52296369 по стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ОСОБА_2 Аваль" заборгованості в сумі 1252374,37 грн та матеріалами виконавчого провадження № 52296076 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ОСОБА_2 Аваль" судових витрат в сумі 3654,00 грн з'ясувалося, що дані виконавчі провадження відкрито на підставі відповідних постанов від 20.09.2016 р. При цьому постанови про відкриття виконавчого провадження позивач не отримувала, відповідно, була позбавлена можливості виконати рішення суду у строк, встановлений для самостійного виконання.
Відповідно до пункту 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакцій, чинній на час відкриття виконавчого провадження та винесення оскаржуваних постанов) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Виходячи із аналізу цієї норми закону, державний виконавець може винести постанову про стягнення виконавчого збору після того, як спливе строк на самостійне виконання рішення суду. Крім того, державний виконавець повинен був перевірити, що боржник своєчасно отримав постанову про відкриття виконавчого провадження і тільки після цього виносити постанову про стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Таким чином, позивач вважає, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є необґрунтованими та підлягають скасуванню. Просив позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, зазначив, що на виконанні в Зарічному відділі державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області перебуває виконавче провадження № 52296369 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ОСОБА_2 Аваль" заборгованості в сумі 1252374,37 грн та виконавче провадження № 52296076 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ОСОБА_2 Аваль" судових витрат в сумі 3654,00 грн.
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Внаслідок невиконання боржником виконавчого документа у строк, встановлений для добровільного виконання, державним виконавцем на підставі ст.ст. 24-27 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанови про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Отже, державний виконавець при винесені оскаржуваних постанов діяв у межах та на підставі Закону України "Про виконавче провадження", вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.09.2016 р. державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52296369 з примусового виконання виконавчого листа № 591/2204/15-ц, виданого Зарічним районним судом м. Суми 24.03.2016 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" боргу за кредитним договором в сумі 1252374,37 грн та постанову про відкриття виконавчого провадження № 52296076 з примусового виконання виконавчого листа № 591/2204/15-ц, виданого Зарічним районним судом м. Суми 25.03.2016 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" судових витрат в сумі 3654,00 грн (а.с.20,21).
У зв'язку з невиконанням рішення суду 28.06.2016 р. державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження та відкрито виконавче провадження № 53871344 з виконання постанови № 52296369, виданої 28.06.2016 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 125236,43 грн, виконавче провадження № 53871273 з виконання постанови № 52296076, виданої 28.06.2016 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 365,40 грн та виконавче провадження № 53871448 з виконання постанови № 52296076, виданої 28.06.2016 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави витрат у розмірі 165,46 грн (а.с.17,18,19,24,25).
На думку суду, постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є необґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства з огляду на таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону.
Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаних норм, державний виконавець може винести постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, лише після того, як спливе строк на самостійне виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 591/2204/15-ц, виданого Зарічним районним судом м. Суми 24.03.2016 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" боргу за кредитним договором в сумі 1252374,37 грн та постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 591/2204/15-ц, виданого Зарічним районним судом м. Суми 25.03.2016 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОСОБА_2 Аваль" судових витрат в сумі 3654,00 грн винесені відповідачем 20.09.2016 р. При цьому постанови про відкриття виконавчого провадження позивач не отримувала.
Проте 28.09.2016 р. відповідачем винесено постанови про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
У свою чергу, статтею 35 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право державного виконавця відкласти виконавчі дії у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, а тому відповідач повинен був пересвідчитися, що боржник своєчасно отримав постанову про відкриття виконавчого провадження і тільки після цього виносити постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Отже, відповідач виніс постанови про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, не пересвідчившись, що позивачем отримана постанова про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач був позбавлений права на самостійне виконання рішення суду протягом 7-ми днів з часу винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому оскаржувані постанови винесені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, винесені постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, не відповідають вимогам чинного законодавства, є передчасними та порушують права позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що за наведених обставин та правових норм вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача, та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання незаконними та скасування постанов - задовольнити
Визнати протиправними і скасувати постанови державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 28 вересня 2016 року №ВП 52296369 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 125236 (сто двадцять п'ять тисяч двісті тридцять шість) грн. 43 коп.; №ВП 52296076 про стягнення виконавчого збору у розмірі 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 40 коп.; №ВП 52296076 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 46 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області на користь ОСОБА_1 2532 грн. 36 коп. в рахунок відшкодування судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Л.М. Опімах
Повний текст постанови складено 19 червня 2017 року.