19 червня 2017 року м.Одеса Справа № 815/2919/17
Одеський окружний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Іванова Е.А., суддів Потоцької Н.В., Харченко Ю.В.
за участі: секретар Сакара М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі клопотання про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, -
До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов.
Разом із адміністративним позовом позивач надав клопотання про забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанов відповідача про застосування адміністративно-господарських штрафів, які винесенні та підписані заступником начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області від 17.01.2017 року №№ВН0150776, ВН0150777, та від 24.01.2017 року №№ВН0151069, ВН0151070, ВН0151071, ВН0151072.
В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що небезпека загрози виникнення суттєвої шкоди у протиправних діях відповідачів полягає, в тому, що Державною службою України з безпеки на транспорті наведені постанови направлені на примусове виконання до ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
З метою забезпечення виконання вищезазначених постанов відповідача ОСОБА_2 відділом Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області вживаються заходи, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII. До таких заходів належать: заборона відчуження реалізації рухомого та нерухомого майна, накладення арешту на майно та банківські рахунки позивача та ін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд доходить висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Заходи забезпечення адміністративного позову вживаються у разі наявності таких обставин:
1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;
3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;
4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, суд має встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судом встановлено, старшим державним виконавцем Київського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 розглянувши заяви про відкриття виконавчого провадження постановами від 28.04.2017 року по ВП53862295, ВП53862472, ВП53862449 та від 21.04.2017 року ВП53821808, ВП 53821924 відкритті виконавчі провадження з примусового виконання постанов Укртрансбезпеки в Одеській області від 17.01.2017 року №№ВН0150776, ВН0150777, та від 24.01.2017 року №№ВН0151069, ВН0151070, ВН0151071, ВН0151072.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частин 1, 2, 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Таким чином в разі невиконання позивачем постанов держаного виконавця про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем може бути звернено стягнення на майно боржника та його грошові кошти, а також застосований арешт майна позивача.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За вказаних обставин, на думку суду, клопотання позивача про забезпечення позову є обґрунтованим.
Згідно частини 3 статті 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
Відповідно до частини 4 статті 117 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Суд вважає доцільним вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов відповідача про застосування адміністративно-господарських штрафів, які винесенні та підписані заступником начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області від 17.01.2017 року №№ВН0150776, ВН0150777, та від 24.01.2017 року №№ВН0151069, ВН0151070, ВН0151071, ВН0151072.
Суд враховує, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у даному випадку має метою збереження існуючого становища до закінчення розгляду справи по суті, при цьому, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у визначений судом спосіб відповідає предмету адміністративного позову та не тягне фактичне вирішення спору по суті.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову по справі №815/2919/17 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 6-8, 117, 118, 160, 165 КАС України,
Клопотання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Зупинити дії постанов Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів, які винесенні та підписані заступником начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області від 17.01.2017 року №№ВН0150776, ВН0150777, та від 24.01.2017 року №№ВН0151069, ВН0151070, ВН0151071, ВН0151072 до набрання законної сили рішення по справі.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-ти денний строк з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
Суддя Е.А. Іванов
Суддя Н.В. Потоцька
Суддя Ю.В. Харченко