19 червня 2017 року
м.Полтава
Справа № 816/861/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чермет Харків" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
30 травня 2017 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чермет Харків" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 18 458 грн 95 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку із чим відповідач зобов'язаний сплатити суму адміністративно - господарських санкцій в розмірі 18161 грн. 29 коп. Оскільки відповідачем вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку разом із нарахованою за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій сумою пені в розмірі 297 грн. 66 коп.
Представник позивача надав до суду клопотання про проведення судового засідання без його участі в порядку письмового провадження /а.с. 57/.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заперечення на адміністративний позов.
У письмових запереченнях відповідач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Чермет Харків" протягом 2016 року вживались усі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів, а саме: відповідач інформував службу зайнятості у встановленому чинним законодавством порядку про вакантні місця для працевлаштування інвалідів у кількості згідно нормативу. Тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необґрунтованим
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цієї статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вказані норми, а також на частину 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875 (далі - Закон № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною 2 статті 19 вищезазначеного Закону регламентовано, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Судом встановлено, що 28 лютого 2017 року відповідачем подано до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 31 особа, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа /а. с. 5/.
Частиною 3 статті 18 Закону № 875 регламентовано, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, визначених статтею 18 цього Закону.
Згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форм звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та порядку її подання", формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН, яка, подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.
З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.
За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Протягом 2016 року відповідач подавав до центру зайнятості звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за формою №3-ПН, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями звітності "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за формою № 3-ПН за період з січня 2016 року по грудень 2016 року із зазначенням вакансій - менеджер із зовнішньоекономічної діяльності /а. с. 17-56/.
Відповідна інформація підтверджується листом Харківського обласного центру зайнятості за № 03-1602 від 14.04.2017 року. Зазначеним листом Харківський ОЦЗ повідомив, що відповідач протягом 2016 року подавав до Харківського міського центру зайнятості звіти "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за формою №3-ПН із заповненням графи п.4 розділу ІІ /а.с. 59/.
Отже, відповідачем вжито усіх, передбачених частиною 3 статті 18 Закону № 875, заходів, спрямованих на запобігання порушення прав інвалідів на працевлаштування.
Статтею 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Проте позивач, посилаючись на порушення з боку відповідача норм законодавства про працевлаштування осіб з інвалідністю, не надав суду доказів того, що останнім не створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю або ним відмовлено у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.
З аналізу норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у статтею 18 Закону.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
З огляду на те, що відповідач вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, вини в діях відповідача судом не встановлено, а відтак, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необґрунтованим.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя І.С. Шевяков