про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Миколаїв
16 червня 2017 р. Справа № 814/1161/17
Суддя Миколаївського окружного адімністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула позовну заяву і додані до неї матеріали
Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський рибний порт", Каботажна пристань, 3, м. Миколаїв, 54002 ОСОБА_1, директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський рибний порт", Каботажна пристань, 3, м. Миколаїв, 54002
прозобов'язанння вчинити певні дії,
Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський рибний порт", ОСОБА_1, директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський рибний порт" про зобов'язання виконати вимоги п. 3 припису № 69: демонтувати залізобетонні фундаменти з влаштованими вагами, демонтувати залізобетонні пандуси для заїзду, знести металоконструкції естакади з прокладеними трубопроводами.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за ознаками, наведеними в частині першій статті 17 КАС України, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (пункт 5 частини другої статті 17 КАС України).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
З огляду на це, формальне застосування пункту 5 частини другої статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що до суду звертається суб'єкт владних повноважень як позивач є неправильним. Зазначене підтверджується також правилами ст. 12 ГПК України, яка передбачає, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Таким чином, аналіз статті 12 ЦПК України та статті 17 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.
Крім того, 15 листопада 2016 року Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України за результатами розгляду справи № 21-1959а16 прийняла постанову, в якій дійшла висновку про те, що в нормі статті 50 КАС України наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненнями суб'єктів владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами юридичні та фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.
Послідовно притримуючись зазначеного правового висновку, в справі, рішення в якій переглядається, Верховний Суд України доходить також наступних висновків.
Згідно з частиною четвертою статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Контекстний аналіз і конструкція указаних норм процесуального закону (статей 3, 17 та 50 КАС України) із огляду на завдання адміністративного судочинства (стаття 2 КАС України) свідчить про те, що поширення юрисдикції адміністративних судів на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, коли відповідачем за адміністративним позовом виступає інша особа, а не суб'єкт владних повноважень, є винятком із загальних правил і засад адміністративного судочинства. Під юрисдикцію адміністративних судів такі спори згідно з пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України підпадають в тому разі, якщо в Конституції чи законах України зазначено про розгляд певного спору за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень в порядку, встановленому КАС України.
Таким чином, спір, за вирішенням якого до суду звернулася Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічна правова позиція висловнена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року по справі № 520/15111/14-ц.
Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З огляду на викладене, за суб'єктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному Господарського процесуального кодексу України.
У разі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись статтями 109, 158, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Копію ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачеві невідкладно разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили після закінчення 5-денного строку з дня проголошення /отримання копії ухвали, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили ухвали за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т. О. Гордієнко