ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
14 червня 2017 року справа № 813/416/17
14год.56хв. зал судових засідань №6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Тістечка Ю.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом адміністративного суду ОСОБА_3, перевіривши матеріали адміністративного позову українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Львівської митниці ДФС про скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
українсько-польське спільне підприємсто у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» звернулося до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просить суд:
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №209000012/2016/900055/2 від 03.08.2016;
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропусків товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209000019/2016/00191 від 03.08.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно з вимогами ст.52 Митного кодексу України (надалі - МК України), заявив митну вартість товарів під час декларування товарів (ВМД № 209000019/2016/017156 від 03.08.2016) та подав органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а відповідач безпідставно дійшов до висновку про неможливість визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів за ціною договору, у зв'язку з неподанням ним документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, передбачених ч.ч.2, 3 ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України). Позивач стверджує, що надані ним до митного оформлення документи на підтвердження вартості транспортних перевезень, здійснених відповідно до умов, укладених договорів, що мають вплив на визначення числового значення митної вартості та надання яких, передбачено ч.2 ст.53 МК України, не містять жодних розбіжностей щодо вартісних показників та чітких зобов'язань сторін, дають необхідну та достатню можливість у повній мірі та однозначно встановити відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Також, на думку позивача, при прийнятті оскарженого рішення про коригування митної вартості відповідач необґрунтовано використав інформацію про митну вартість товарів, імпортованих згідно з вантажно-митною декларацією №209000019/2016/015928 від 25.07.2016, оскільки згідно з нею, позивач імпортував килимове покриття звичайної якості, на загальних умовах, передбачених договором поставки №24/2014 від 09.09.2014.
Крім того, на думку позивача, відповідач безпідставно наполягає на необхідності додаткового включення до ціни товару вартості упакування, оскільки ціна товарів, що поставляються, відповідно до контракту №24/2014 від 09.09.2014 на умовах поставки FCA Genemuiden (ІНКОТЕРМС 2010) і прайс-листів, включає вартість упаковки, маркування, навантаження на транспортний засіб, митного очищення для вивезення, в тому числі оформлення всіх експортних документів.
З огляду на наведене, позивач вважає протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та винесені на їх основі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що посадові особи Львівської митниці ДФС при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідач зазначає про неможливість визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів за ціною договору, у зв'язку з неподанням останнім документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунок митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товару. Натомість, відповідач має довести обґрунтованість сумнівів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Допитані в судовому засіданні свідки працівники відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5. надали пояснення, які за змістом відповідають правовій позиції відповідача у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту, укладеного з фірмою Betap Nonwovens BV, позивач здійснив ввезення в Україну підлогового покриття, а саме: текстильні покриття для підлоги, нетафтингові, виготовлені з повсті з синтетичного матеріалу, у рулонах, не готові. Складські залишки некондиційного товару, 2-й сорт.
З метою розмитнення товару у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 53 МК України позивач подав відповідачеві (митний пост "Городок") митну декларацію, а саме: №209000019/2016/017156 від 03.08.2016.
Згідно з електронним повідомленням від 03.08.2016, надісланого о 14:16:23, відповідач повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: "Зовнішньо-економічний контракт або документ, що його замінює та додатки до нього у разі їх наявності; Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс листи виробника товару; виписку з бухгалтерської документації, документи, що підтверджують вартість транспортування (акт виконаних робіт), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та /або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини".
На виконання вказаного повідомлення позивач надав додаткові документи для підтвердження митної вартості текстильного покриття за митною декларацією від 03.08.2016 №209000019/2016/017156, а саме: зовнішньоекономічний контракт №24/2014 від 09.09.2014, додаток №1 до контракта №24/2014 від 09.09.2014 від 04.01.2016, додаток №3 до контракта №24/2014 від 09.09.2014 від 22.07.2016. Крім того, повідомлено відповідача про неможливість надання інших запитуваних документів, оскільки такі станом на момент отримання повідомлення митного органу про необхідність надання додаткових документів - відсутні.
Згідно з електронним повідомленням від 03.08.2016, надісланого о 18:55:58, відповідач повідомив позивача, що наявна інформація, щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, а рівень митної вартості може становити 1,4476 дол. США за 1 кг.
Згідно з електронним повідомленням від 03.08.2016, надісланого о 18:58:43, відповідач надіслав рішення про коригування митної вартості товарів від 03.08.2016 №209000012/2016900055/2.
Рішення про коригування митної вартості мотивоване тим, що: "Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій стаття 53 МК України: зовнішньоекономічний контракт або документ що його замінює, та додатки до нього у випадку у разі їх наявності; каталоги; специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації , документи, що підтверджують вартість транспортування (акт виконаних робіт), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовані спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаний при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів встановлено: відповідно по п. 6 контракту від 09.09.2014 №24/2014 , та доповнення №2 до вказаного договору від 05.05.2016 вказано, що товар постачається в упаковці, яка має забезпечувати його збереження, а також кожен рулон є маркований, та що вартість упаковки входить в ціну товару, але в товаросупровідних документах, зокрема, комерційному інвойсі від 29.07.2016 №GLF-16043136 відсутні дані щодо складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару.
А також не надано документального підтвердження, що це складські залишки некондиційного товару. В експортній МД відсутня інформація щодо інвойсу та номеру транспортного засобу. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: каталоги, специфікації, прейскуранти, (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації, документи, що підтверджують вартість транспортування (акт виконаних робіт) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МК України). Джерелом для коригування митної вартості слугувала МД №209000019/2016/015928 від 25.07.2016 року."
Згідно з електронним повідомленням від 03.08.2016, надісланого о 19:00:28, відповідач надіслав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення якими відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів №209000019/2016/00191 (далі - картка відмови).
Картка відмови мотивована тим, що у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару неможливо внести зміни в графи 12, 45, 46, 43, 44 ВМД.
Таким чином, позивачу відмовлено у митному оформленні та роз'яснено вимоги виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації - подання нової ВМД із змінами внесених відповідно до рішення про коригування митної вартості .
Із врахуванням отриманих рішення про коригування митної вартості та картки відмови, та з метою випуску товару у вільний оббіг позивачем подано вантажно-митну декларацію №209000019/2016/017246 від 03.08.2016.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Підтвердженням факту правильного та належного декларування позивачем митної вартості товару імпортованого на виконання спірних господарських операцій є наступні обставини.
Доповненням №2 від 05.05.2016 до контракта № 24/2014 від 09.09.2014 сторонами внесено зміни відповідно до яких: "ціна товарів в включає в себе вартість упаковки (включаючи євро палети), маркування, завантаження товарів на транспортний засіб, митна очистка товару для вивозу, в тому числі оформлення всієї експортної документації."
Доповненням №3 від 22.07.2016 до контракта №24/2014 від 09.09.2014 сторонами внесено зміни відповідно до яких: "продавець за домовленістю і погодженням із покупцем може поставляти товар нижчого (другого) сорту по спеціальних цінах за один метр квадратний , згідно інвойсу Продавець після погодження з покупцем кількості і ціни за метр квадратний товару, що підлягає продажу, самостійно здійснює підбір товару.
У випадку погодження з покупцем продажу товару нижчого (другого) сорту, продавець не приймає, не розглядає претензій або рекламацій покупця стосовно виявлених після отримання товару дефектів."
Постачальник позивача, компанія Betap Nonwovens BV в листі від 12.10.2016 зазначив, що реалізація складських залишків некондиційної продукції не є для постачальника типовою операцією і тому залишки другого сорту Betap Nonwovens BV не відображаються в прайс-листах, ціни на некондиційні залишки продукції другого сорту пропонуються покупцям при умові формування заводом на власний розсуд партії продукції і визначаються на всю партію в цілому, незалежно від того з продукції якого виду така партія сформована, Betap Nonwovens BV надало позивачу цінову пропозицію на партію складських залишків некондиційного товару, що була вигідна Betap Nonwovens BV та є економічно обґрунтована у відповідності зі стандартами Betap Nonwovens BV. Крім того, Betap Nonwovens BV також повторно підтверджено достовірність даних, зазначених в інвойсі від 29.07.2016 за №GLF-16043136., експортній декларації від 29.07.2016 №MRN16NL133DFA22B76BB9.
На підтвердження обґрунтованості декларованої митної вартості позивач надав документи, які складені після митного оформлення та додатково підтверджують числові значення складових частин митної вартості. Акт виконаних робіт щодо надання транспортних перевезень не міг бути наданий до митного оформлення, оскільки роботи ще не були завершені та прийняті сторонами. Отже, цей недолік не міг бути підставою для зауважень чи причиною відмови у митному оформленні, адже інші надані документи про перевезення вантажу не мали жодних розбіжностей та надавали повну інформацію про числове значення складової митної вартості, що стосується перевезення вантажу. Позивач також надав додатково акт надання послуг № 15/08/2016 від 04.08.2016, укладений із перевізником TRANS OLTIM Miroslaw Magdziarz на перевезення вантажів за маршрутом: TAPIBEL, 3900 Overpelt (Бельгія) - BETAP, 8281 Genemuiden (Нідерланди) - м/п Шегині (Україна) - м. Львів (Україна) безпосередньо після їх виконання, на 1 аркуші та підтвердження оплати за надані послуги, а саме: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 70 від 10.08.2016 про оплату TRANS OLTIM Miroslaw Magdziarz 1 500 Євро, SWIFT від 15.08.2016 на суму 1 500,00 EUR. на оплату перевізнику TRANS OLTIM Miroslaw Magdziarz по перевезенню вантажу, в тому числі оцінюваного товару згідно з актом виконаних робіт № 15/08/2016 від 04.08.2016 та контракту № 4/2014 про надання транспортних послуг від 10.09.2014, укладеного із перевізником Trans Oltim Miroslaw Magdziarz (надавався до митного оформлення) (Faktura VAT nr: 162/2016 від 03.08.2016 надавалися митному органу до митного оформлення).
Суд встановив, що платіжні доручення про оплату фірмі Betap Nonwovens BV за оцінюваний товар не подавались до митного оформлення, оскільки на момент митного оформлення відповідно до умов контракту оплата не проводилась, проте такі платіжні документи надані позивачем під час розгляду справи. Такі документи свідчать про достовірність декларованої митної вартості, зокрема, заява на купівлю валюти № 76 від 19.09.2016, платіжне доручення № 77 від 19.09.2016, банківська виписка без номера від 22.09.2016, повідомлення SWIFT без номера від 22.09.2016. Оплата згідно із платіжним дорученням та SWIFT проведена за поставки відповідно до декларацій: ВМД №209000019/2016/015928 від 25.07.2016, ВМД № 209000019/2016/016006 від 25.07.2016, ВМД №209000019/2016/017246 від 03.08.2016 та ВМД № 209000019/2016/020992 від 29.08.2016, проведена платіжним дорученням № 77 від 19.09.2016.
Підставою для визначення митної вартості товару митним органом визначена МД №209000019/2016/015928 від 25.07.2016. Згідно із вказаною МД позивач проводив розмитнення товару згідно з Invoice № GVF-16042051 від 22.07.2016 та того ж зовнішньоекономічного контракту, укладеного між ним та фірмою Betap Nonwovens BV №24/2014 від 09.09.2014, CMR від 22.07.2016.
Аналіз наданих документів свідчить, що товар поставлено фірмою Betap Nonwovens BV, умови поставки також FCA Genemuiden, та умови оплати також відтермінування платежу протягом 60 днів від моменту поставки, тобто умови поставки товару є співставними із спірними правовідносинами, оскільки відбувалися у межах одного контракту.
При цьому, суд враховує ту обставину, що товар, який поставлявся відповідно до МД №209000019/2016/015928 від 25.07.2016 є товаром, що відповідає найвищим актуальним стандартам виробника продукції, а товар в межах спірних правовідносин є некондиційними складськими залишками, продукцією другого сорту, тому ці товари не є подібними і не можуть порівнюватися відповідно до вимог МК України.
Таким чином, нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення має економічні передумови та не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості.
Згідно з ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
В ст. 52 МК України вказано, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного кодексу.
Частиною першою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 53 МК України передбачає, що у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 вказаної статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Отже, суд зазначає, що лише при наявності розбіжностей у документах, поданих для визначення митної вартості та чіткого зазначення такої розбіжності декларанту митний орган має право вимагати у декларанта надання додаткових документів, а лише потім , якщо заявлена митна вартість товару не підтвердиться, застосовувати наступний метод для її визначення.
При цьому, у наданих до митного оформлення документах, на думку відповідача, існували розбіжності, а саме задекларована митна вартість товару значно відрізняється від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Виходячи з цього, митний орган сформував електронне повідомлення-вимогу про необхідність подання додаткових документів, за умови яких може бути визначено митну вартість товару, а саме транспортні (перевізні) документи (заявку на перевезення вантажу), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, інші платіжні та /або бухгалтерські документи, банківські платіжні документи, договір із третіми особами, рахунки про здійснення платежів, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.
Проте, на думку суду, такі дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства.
Приписами частин 2 - 5 статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм вказаного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 та 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що контролюючі органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Суд встановив, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.
На виконання ч. 3 ст. 53 МК України декларант також подав додаткові документи, проте відповідач не вбачав підстав для визначення митної вартості ввезених товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 вказаного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 10-12 ст. 264 МК України передбачено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта. Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 вказаного Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених вказаним Кодексом.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Частиною 1 статті 55 вказаного Кодексу передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
В статті 57 МК України закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 вказаної статті митна вартість визначається за такими методами: 1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Приписами частин 2 - 5 ст. 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Такий обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); неправильно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, відповідач послався на те, що декларантом подано документи, які не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а саме - не подані документи для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України.
Митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Суд встановив, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав всі наявні в нього документи, що підтверджували заявлену митну вартість.
З огляду на викладене, сумніви митного органу щодо митної вартості товару, який декларувався позивачем, є безпідставними.
Оскільки позивач надав митному органу усі документи, що повністю підтверджували митну вартість, яка ним заявлена, відповідач зобов'язаний в силу вимог статей 57, 58 МК України прийняти рішення про можливість застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Перевіряючи правомірність застосування методів визначення митної вартості, суд керується ст. 58 Митного кодексу України, за якою перший метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Враховуючи те, що позивач подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, суд дійшов до висновку, що відповідач не мав правових підстав для коригування митної вартості товару, а тому позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача необхідно стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 3200 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №209000012/2016/900055/2 від 03.08.2016.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропусків товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209000019/2016/00191 від 03.08.2016.
Стягнути з Львівської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» судовий збір в сумі 3200(три тисячі двісті) грн. 00коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Г. Гулик