Справа № 222/589/17
Провадження № 2-о/222/100/2017
19 червня 2017 року Володарський районний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Подліпенця Є.О.,
при секретарі Темір В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Нікольське в порядку статті 197 ЦПК України цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3 та Нікольський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту народження дитини на тимчасово непідконтрольній території України,-
Заявниця ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2, звернулася до суду з даною заявою, вказуючи, що вона з 27.06.2009 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 10.02.2017 року вона, перебуваючи в м. Донецьк, яке є тимчасово непідконтрольною територією України, народила першу дитину - дівчинку, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження № 242 від 01.03.2017 року, яке має печатку, яка різниться з печаткою державних установ України. Проте, вона з чоловіком є громадянами України та бажають щоб їх дитина отримала громадянство України та мала належні документи. При зверненні до Нікольського відділу ДРАЦС для здійснення реєстрації народження дитини, їй в цьому було відмолено, оскільки надано документи, на підставі яких не може бути зареєстроване народження. Встановлення факту народження дитини необхідно для реєстрації її народження на території України та отримання відповідного свідоцтва про народження українського зразка. Крім того, без отримання вищевказаного свідоцтва про народження неможливо дістатись на підконтрольну Україні територію, бо без українського свідоцтва про народження неможливо переткнути блокпости з новонародженою дитиною. Просить встановити факт народження 10.02.2017 року нею, громадянкою України, яка перебуває в шлюбі з ОСОБА_3, першої дитини жіночої статі в м. Донецьк.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися.
Представник заявниці в заяві просила справу розглянути без її участі.
Заінтересовані особи: ОСОБА_3 та представник Нікольського районного відділу ДРАЦС Головного ТУЮ у Донецькій області в судове засідання не з'явилися. Надали суду письмові заяви, в яких проти задоволення заяви не заперечували та просили справу розглянути без їх участі.
Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини учасників процесу достатніми, суд розглянув справу в порядку ст. 197 ЦПК України у їх відсутність.
Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що згідно паспортних даних ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є громадянами України.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії 1-НО № 169049 виданого 27.06.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 27.06.2009 року та після реєстрації шлюбу остання отримала прізвище «Радченко», про що зроблено відповідний актовий запис № 95.
З дублікату медичного свідоцтва про народження № 242 від 01.03.2017 року виданого на тимчасово непідконтрольній території України «Донецький центр охорони материнства та дитинства» вбачається, що ОСОБА_1 10.02.2017 року о 16-00 год. в ДЦОМТД на 40-41 тижні вагітності народила першу дитину - дівчинку, вагою 3550,0 гр.
Згідно відмови Нікольського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у проведені державної реєстрації народження за вих. № 82/15.47-100 від 14.06.2017 року представнику заявниці відмовлено у проведенні державної реєстрації народження дитини жіночої статі, народженої 10.02.2017 року ОСОБА_1, оскільки заявником для підтвердження факту народження дитини не пред'явлено медичний документ, форма якого відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024.
Відповідно ч.1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Також статтею 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що, якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Згідно Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно правового змісту ст. 7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Як встановлено судом медичне свідоцтво про народження дитини було видано на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому зазначений медичний документ, що підтверджує факт народження дитини відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсним і не створює будь-яких правових наслідків, в зв'язку з чим заявниця, позбавлена можливості зареєструвати народження своєї дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, що підтверджується вищезазначеною письмовою відмовою Нікольського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у проведенні державної реєстрації народження дитини.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожній особі гарантовано право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Статтею 257-1 ЦПК України визначені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, зокрема ч.1 цієї статті передбачено, що заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Відповідно до ч.3, ч.4 зазначеної статті, у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суд сприймає наданий заявницею дублікат медичного свідоцтва про народження № 242 від 01.03.2017 року, як носій конкретної інформації факту народження ОСОБА_1 першої дитини жіночої статі, але при цьому не може визнати вказаний дублікат медичного свідоцтва належним та допустимим доказом, оскільки він виданий органами влади, які не визнаються органами влади України.
Таким чином, враховуючи, що заявниці, органом державної реєстрації актів цивільного стану відмовлено у реєстрації народження дитини, а в інший спосіб це зробити не має можливості, оскільки не існує визначеного законом порядку проведення такої реєстрації, суд вважає, що з метою захисту прав матері новонародженої дитини, слід встановити факт народження дитини на тимчасово непідконтрольній території України, що є підставою для такої реєстрації державним органом України та видачі заявниці свідоцтва про народження дитини - громадянина України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, незважаючи на задоволення вимог заявниці, суд не повертає сплачену нею при зверненні до суду суму судового збору, оскільки згідно вимог ч.7 ст. 235 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 197, 212-214, 234, 235, 256, 257-1, 258, 259 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3 та Нікольський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту народження дитини на тимчасово непідконтрольній території України - задовольнити.
Встановити факт народження 10.02.2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянкою України, зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, яка перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянином України, зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, першої дитини жіночої статі, вагою 3550,0 гр., в місті Донецьк Донецької області, Україна.
Рішення піддати негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя Є.О. Подліпенець