№ 274/877/17- ц
провадження № 2/0274/872/17
19.06.2017 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Замеги О.В., при секретарі Павлюк - Жук А.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення боргу з ОСОБА_2 за договором позики в розмірі 12 000 грн..
Позовні вимоги мотивує тим, що 12.03.2014 року відповідачка позичила у неї гроші в сумі 13333 грн. терміном на 5 місяців, які зобов'язалась повернути до 20.08.2014 року, про що надала розписку. В установлений договором строк повернула тільки 1000 грн.. На неодноразові прохання про повернення боргу, відповідачка не реагує,
В судове засідання позивачка не з"явилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до вимог ст.ст. 74 - 76 ЦПК України. Про причину неявки суд не повідомила. Заяви про розгляд справи в її відсутності суду не надала.
В зв”язку з неявкою в судове засідання сторін розгляд справи проводиться відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Зі згоди представника позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 169 ч. 4, 224 ЦПК України.
З”ясувавши обставини справи, на засадах змагальності, як того вимагає ст. 10 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12.03.2014 року між сторонами укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 гроші в сумі 13000 грн. строком до 20.08.2014 року(а.с. 7).
Статтею 202 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс 13, зазначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Згідно положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.
Правила статті 625 ЦК України, розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі. Частина 1 коментованої статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК України). Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.
В порядку ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Оскільки на день розгляду справи у суді борг позивачу відповідачем у повному розмірі не повернутий, а тому він підлягає стягненню з нього у судовому порядку.
На день звернення до суду борг відповідачки становить 12 000 грн..
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідачки на користь позивачки судовий збір в розмірі 640 грн., оскільки його понесення підтверджено документально(а.с. 2).
Керуючись ст.ст. 202, 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 59, 60, 88, 169 ч. 4, 224 ч.1, 213-215, 218, 224 -226 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 12 000 гривень та 640 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10 -денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії даного рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий: О.В.Замега