16 червня 2017 року м. Дніпро
Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Кондаков Г.В. за участю захисників ОСОБА_5, Василенко О.В., розглянув матеріали за апеляційною скаргою останнього в інтересах особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, яка працює в якості бухгалтера ТОВ «Клінінг-сервіс», проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-3 ч. 1 КУпАП, -
встановив:
1 березня 2017 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області розглянута справа з винесенням рішення про визнання ОСОБА_3 винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 163-3 ч. 1 КУпАП. Відповідно до даного закону, на неї накладено стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 85 грн.
Захисник ОСОБА_3 - адвокат Василенко О.В. не згоден з рішенням суду. В апеляційній скарзі, яка 23 травня 2017 року надійшла до суду апеляційної інстанції просить його скасувати, справу закрити за відсутністю в діях останньої складу правопорушення, передбаченого ст. 163-3 ч. 1 КУпАП. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 1 березня 2017 року. Вказує на те, що судом апеляційної інстанції 14 квітня 2017 року вже приймалось рішення про відмову у поновленні строку та про повернення скарги у зв*язку з відсутністю поважних причин пропуску строку. Вважає, що рішення апеляційним судом постановлено передчасно.
В обгрунтування своїх доводів про поважність причин пропуску строку, посилається на те, що розгляд справи в суді першої інстанції проводився за відсутністю ОСОБА_3 Посилання на те, що та 27 березня 2017 року отримала копію оскаржуваної постанови не відповідають об*єктивності, оскільки поштове повідомлення вручено матері ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, яка і поставила свій підпис на повідомленні. Про дане поштове відправлення остання ОСОБА_3 не повідомила. Відсутність постанови суду першої інстанції позбавило можливості своєчасно звернутись до суду апеляційної інстанції для його оскарження. Тому просить поновити строк.
Дослідив апеляцію, та клопотання про поновлення строків, вважаю їх такими, які не можуть підлягати задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10-днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Із наданих матеріалів вбачається, що справа розглянута без участі ОСОБА_3
Між тим, дані, які містяться в «смс»-повідомленні свідчать про те, що остання отримала його і завчасно знала про те, що 1 березня 2017 року о 10 год. відбудеться засідання суду першої інстанції для розгляду адміністравтиної справи щодо неї.
Постанова суду першої інстанції, як видно із даних, які містяться в рекомендованому повідомленні, вручено ОСОБА_3 27 березня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить її підпис.
До такого висновку можна прийти навіть без експертного дослідження, а шляхом простого візуального огляду та співставлення з підписом на ксерокопії паспорта ОСОБА_4 - матері ОСОБА_3 про те, що підпись на поштовому відправленні той не належить, а є підписом саме ОСОБА_3 (а.с. 12; 43).
Сукупність вказаних даних свідчить про надуманість доводів захисника про те, що ОСОБА_3 не було відомо про отримання постанови суду саме 27 березня 2017 року.
Заявник стверджує, що оскільки 6 квітня 2017 року дізнався про наявність постанови, то в строк звернувся зі скаргою на неї, тому просив поновити його для апеляційного оскарження постанови.
З такою позицією не можна погодитись виходячи з наступного.
Привала ст. 294 КУпАП слід розглядати, як конкретні аспекти права на доступ до суду.
Повертаючись до розв*язання клопотання, суд апеляційної інстанції бачить, що заявник ініціював оскарження постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2017 року.
Розгляд справи щодо ОСОБА_3 відбувся 1 березня 2017 року без її безпосередньої участі. Її право на участь у розгляді цього провадження було забезпечено, оскільки в справі містяться дані про її належне повідомлення. Крім того, копія постанови була вручена ОСОБА_3 27 березня 2017 року, що підтверджено наведеними даними.
Вони ж приводять до висновку, що заявник достеменно знала і не могла не знати про те, що суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області виніс постанову 1 березня 2017 року, яку вона отримала 27 березня 2017 року. Тому беручи до уваги ці конкретні обставини справи, із заявником не можна погодитися, що початком перебігу 10-денного строку для подання до апеляційного суду скарги на постанову судді від 1 березня 2017 року ним було визначено 6 квітня 2017 року.
Ураховуючи, що апеляцію захисника ОСОБА_3 на постанову суду першої інстанції від 1 березня 2017 року було подано 12 квітня 2017 року, тобто після закінчення 10-денного строку апеляційного оскарження, передбаченого ст. 294 ч. 2 КУпАП, визнати його доводи пропуску строку поважними не уявляється можливим, у зв*язку з чим, апеляція підлягає безумовному поверненню особі, яка її подала, як таку, яка подана після закінчення строків апеляційного оскарження.
Керуючись ст. ст. 289, 294 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_3 адвокату Василенко О.В. у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2017 року.
Повернути останньому його апеляцію на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2017 року, про визнання ОСОБА_3 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 163-3 ч. 1 КУпАП, як подану після закінчення строку на апеляційне оскарження у зв*язку з відсутністю поважних причин.
Суддя: Г.В. Кондаков